French
DeutschПеченіжин — Вікіпедія
| селище Печеніжин | |||
|---|---|---|---|
| |||
 | |||
| Країна |  Україна | ||
| Область | Івано-Франківська область | ||
| Район | Коломийський район | ||
| Тер. громада | Печеніжинська селищна громада | ||
| Код КАТОТТГ | UA26080170010019353 | ||
| Облікова картка | Печеніжин | ||
| Основні дані | |||
| Засновано | середина XV ст. | ||
| Статус | із 2024 року | ||
| Площа | 40.25 км² | ||
| Населення | ▬ 5313 (01.01.2017)[1] | ||
| Густота | 132.97 осіб/км²; | ||
| Назва мешканців | печені́жинець печені́жинка печені́жинці | ||
| Поштовий індекс | 78274 | ||
| Телефонний код | +380 | ||
| Географічні координати | 48°30′36″ пн. ш. 24°53′21″ сх. д. / 48.51000° пн. ш. 24.88917° сх. д. | ||
| Висота над рівнем моря | 319 м | ||
| Водойма | Печеніга, Лючка
| ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція: | Коломия | ||
| До станції: | 12 км | ||
| До райцентру: | |||
| - автошляхами: | 12 км | ||
| Селищна влада | |||
| Адреса | 78576, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Печеніжин, Незалежності, 15 | ||
| Карта | |||
  Печеніжин | |||
 Печеніжин | |||
 | |||
|
| |||
Печені́жин — селище в Україні, центр Печеніжинської селищної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Населення становить 5352 особи (станом на 2015 рік). Статус селища міського типу з 1940 року.
Розташоване за 12 км від залізничної станції Коломия, у мальовничій улоговині Передкарпатського прогину над річками Печенігою і Лючкою.
На території містечка виявлено кам'яні знаряддя праці періоду неоліту, а також бронзові речі (плоску сокиру, ніж, рибальський гачок) доби бронзи.
Припускають що назва, нібито, походить від кочового союзу племен печенігів, яке заселяло пониззя Прута та степову частину України у 9-11 століттях.[2].
,_wooden_synagogue_-05.jpg)
За даними польського дослідника Евариста Анджея Куропатніцького, адміністративно Печеніжин відносився до Коломийського повіту Галицької землі Руського воєводства.[3] У галицьких судових книгах Печеніжин згадується 1 липня 1443 року серед спадщини галицькому каштеляну[4] Яна Коли і був великим поселенням, центром волості[5]. У податковому реєстрі 1515 року документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі[6].
Під час визвольної боротьби проти польсько-шляхетського панування повстанцями було здобуто Печеніжинський замок.
З 1772 року Печеніжин, як уся Галичина, частина Волині, належав до володінь Габсбурґів (згодом, з 1804-го — Австрійська імперія, з 1867-го — Австро-Угорщина).
1883 — заходами співвласника нафтопромислів у Слободі Рунґурській Станіслава Щепановського у Печеніжині спорудили найсучасніший і найбільший на ті часи нафтоперегінний завод.
1886 — заходами того ж таки С. Щепановського Печеніжин сполучено з Коломиєю паровим вантажним «трамваєм», також було збудовано нафтопровід Слобода Рунґурська — Печеніжин. Цей промислово-логістичний комплекс діяв до 1944, коли видобуток нафти припинили через вичерпання родовища. Паротяг Коломийської локальної залізниці kkStB 98 LCJE 032 був названий на честь селища.
В другій половині XIX століття в містечку знаходився повітовий окружний суд для 27923 мешканців.[3]
У 1898 році утворений Печеніжинський повіт з центром у Печеніжині, який охоплював також 20 сіл і містечко Яблунів[7].
1913 — у містечку мешкало 7000 осіб, з них: 4100 русинів (українців), 600 поляків і 2300 євреїв.
1 квітня 1929 року польська адміністрація ліквідувала Печеніжинський повіт (територію приєднана до Коломийського повіту)[8].
З 1939 року містечко у складі УРСР, з 17 січня 1940 року — райцентр.
У 1970 році в селі встановлений пам'ятний знак «Олекса Довбуш» (автори — скульптор Валентин Борисенко, архітектор Зиновій Соколовський)[9].
- церква Великомученика Димитрія (1871, ПЦУ, дерев'яна)
- церква Святого Архистратига Михаїла (УГКЦ)
- церква Воскресіння Христового (1775, УГКЦ, дерев'яна, втрачена)
- Грабовецький Володимир — український історик.
- Довбуш Олекса — найвідоміший із опришків.
- Козьменко Дмитро — священник УГКЦ, Провідник Чернівецького надрайонного проводу ОУН, лицар Бронзового хреста заслуги УПА.
- Лабунька Марія — провідниця жіночої мережі ОУН округи «Батурин» на Закерзонні, педагог, громадська діячка.
- Митлюк Микола (1910—1936) — діяч ОУН у Китаю
- Семенюк Іван — український різьбяр.
- Самокишин Роман Іванович )1885-1971 — повстанський отаман, полковник Армії УНР[10].
- д-р Маковський Василь — війт з 1933 року[11]
- Чишковський Теофіл — український живописець[12].
В селі працює Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради[13].
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ стор. 2042—2043, том 6 [Архівовано 27 січня 2020 у Wayback Machine.], «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк, Львів: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1996 р. ISBN 5-7707-6833-9
- ↑ а б Peczeniżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 933. (пол.)
- ↑ Kołowie [Архівовано 5 листопада 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.118, № 1233. Архів оригіналу за 25 грудня 2015. Процитовано 24 грудня 2015.
- ↑ Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. — Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. — 252 s. — S. 173. (пол.)
- ↑ Повна збірка законів Галичини і Володимирії з Освенцімським, Заторським і Краківським князівствами, 1898, ч. VII, № 42
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 16 marca 1929 r. o zniesieniu powiatu peczeniżyńskiego w województwie stanisławowskiem // Dziennik Ustaw. — 1929. — nr 20. — poz. 190. — S. 384. (пол.)
- ↑ ЛКСФ: історія заснування та мистецька освіта. lksf.online. Архів оригіналу за 30 вересня 2022. Процитовано 11 лютого 2023.
- ↑ Отаман Роман Самокиш (1885-1971) |Українські отамани | Визвольні змагання | Шлях до незалежності (укр.), процитовано 17 квітня 2023
- ↑ Х. Весна, Я. Мазурак. Маковський Василь // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 431. — ISBN 966-528-199-2.
- ↑ Митці України : Енциклопедичний довідник. / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — Київ : «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1992. — С. 633 . — ISBN 5-88500-042-5.
- ↑ Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради. if.isuo.org. Івано-Франківська область. ІСУО. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 17 травня 2017.
- Вербиленко Г. А. Печеніжин [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 201. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- Володимир Грабовецький Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.].— К.: Наукова думка, 1972.— 194 с.
- Peczeniżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 932—933. (пол.)
- Офіційний сайт селища Печеніжин
- Історія селища Печеніжин [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
 Населені пункти Коломийського району | |
|---|---|
| Смт | |
| Селища | |
| Села | Баб'янка • Берем'яни • Богородичин • Боднарів • Велика Кам'янка • Великий Ключів • Верхній Вербіж • Виноград • Ворона • Воскресинці • Ганнів • Глибока • Годи-Добровідка • Голосків • Грабич • Грушів • Дебеславці • Джурків • Жукотин • Загайпіль • Закрівці • Залуччя • Замулинці • Іванівці • Казанів • Кийданці • Княждвір • Кобилець • Ковалівка • Корнич • Королівка • Коршів • Кринички • Кропивище • Ліски • Лісна Слобідка • Лісний Хлібичин • Мала Кам'янка • Малий Гвіздець • Малий Ключів • Марківка • Матеївці • Михалків • Мишин • Молодилів • Молодятин • Назірна • Нижній Вербіж • Нижня Велесниця • Остапківці • Перерив • Пилипи • Пищаче • Підгайчики • П'ядики • Раківчик • Рунгури • Семаківці • Сідлище • Скопівка • Слобода • Сопів • Спас • Станіславівка • Старий Гвіздець • Струпків • Товмачик • Торговиця • Тростянка • Турка • Угорники • Фатовець • Хоросна • Ценява • Черемхів • Чехова • Шепарівці • Ясінки |
 | |
|---|---|
| Нормативний контроль |
 | Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
