Печеніжин — Вікіпедія

селище Печеніжин
Герб
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Печеніжинська селищна громада
Код КАТОТТГ	UA26080170010019353
Облікова картка	Печеніжин
Основні дані
Засновано	середина XV ст.
Статус	із 2024 року
Площа	40.25 км²
Населення	▼ 5100 (01.01.2024)[1]
Густота	132.97 осіб/км²;
Назва мешканців	печені́жинець печені́жинка печені́жинці
Поштовий індекс	78274
Телефонний код	+380
Географічні координати	48°30′36″ пн. ш. 24°53′21″ сх. д. / 48.51000° пн. ш. 24.88917° сх. д. / 48.51000; 24.88917
Висота над рівнем моря	319 м
Водойма	Печеніга, Лючка
Відстань
Найближча залізнична станція:	Коломия
До станції:	12 км
До райцентру:
- автошляхами:	12 км
Селищна влада
Адреса	78576, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, смт Печеніжин, Незалежності, 15
Карта
Печеніжин
Печеніжин
Печеніжин у Вікісховищі

Печені́жин — селище в Україні, центр Печеніжинської селищної територіальної громади Коломийського району Івано-Франківської області. Статус селища міського типу з 1940 року.

Знаходиться за 10 км від районного центру Коломия, за 45 км від обласного центру -Івано-Франківськ, в улоговині Передкарпатського прогину над річками Печенігою і Лючкою.

На території містечка виявлено кам'яні знаряддя праці періоду неоліту, а також бронзові речі (плоску сокиру, ніж, рибальський гачок) доби бронзи.

Припускають що назва, нібито, походить від кочового союзу племен печенігів, яке заселяло пониззя Прута та степову частину України у 9-11 століттях.^[2].

За даними польського дослідника Евариста Анджея Куропатніцького, адміністративно Печеніжин відносився до Коломийського повіту Галицької землі Руського воєводства.^[3] У галицьких судових книгах Печеніжин згадується 1 липня 1443 року серед спадщини галицькому каштеляну^[4] Яна Коли і був великим поселенням, центром волості^[5]. У податковому реєстрі 1515 року документується 4 лани (близько 100 га) оброблюваної землі^[6].

Під час визвольної боротьби проти польсько-шляхетського панування повстанцями було здобуто Печеніжинський замок.

Після 1772 року Печеніжин входив до складу Королівства Галіції та Лодомерії, яке належало до володінь Габсбурґів (з 1804— Австрійська імперія, з 1867— Австро-Угорщина).Протягом др. пол. ХІХ століття тут працював Станіслав Щепановський За його сприяння:

• 1883 — споруджено нафтоперегінний завод
• 1886 - Печеніжин сполучено з Коломиєю паровим вантажним «трамваєм»
• збудовано нафтопровід Слобода Рунґурська — Печеніжин (діяв 1866- 1944)

У 1898 році утворений Печеніжинський повіт з центром у Печеніжині, який охоплював також 20 сіл і містечко Яблунів^[7]. В другій половині XIX століття в містечку знаходився повітовий окружний суд для 27923 мешканців.^[3]

1 квітня 1929 року польська адміністрація ліквідувала Печеніжинський повіт (територію приєднана до Коломийського повіту)^[8].

З 1939 року містечко у складі УРСР, з 17 січня 1940 року — райцентр. У 1970 році в селі встановлений пам'ятний знак «Олекса Довбуш» (автори — скульптор Валентин Борисенко, архітектор Зиновій Соколовський)^[9].

23 липня 2015 року було утворено Печеніжинську сельську територіальну громаду, до складу якої входить 1 смт і 8 сіл. Очолив громаду Ігор Довірак

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року ^[10]

• церква Великомученика Димитрія (1871, ПЦУ, дерев'яна)
• церква Святого Архистратига Михаїла (УГКЦ)
• церква Воскресіння Христового (1775, УГКЦ, дерев'яна, втрачена)

• Грабовецький Володимир — український історик.
• Довбуш Олекса — найвідоміший із опришків.
• Козьменко Дмитро — священник УГКЦ, Провідник Чернівецького надрайонного проводу ОУН, лицар Бронзового хреста заслуги УПА.
• Лабунька Марія — провідниця жіночої мережі ОУН округи «Батурин» на Закерзонні, педагог, громадська діячка.
• Митлюк Микола (1910—1936) — діяч ОУН у Китаю
• Семенюк Іван — український різьбяр.
• Самокишин Роман Іванович )1885-1971 — повстанський отаман, полковник Армії УНР^[11].

• д-р Маковський Василь — війт з 1933 року^[12]
• Чишковський Теофіл — український живописець^[13]

• Левицький Лев - український греко-католицький священник, громадський діяч.

• Микола Василь Потоцький
• Йоахім Потоцький
• Теодор Потоцький.

В селі працює Печеніжинська спеціальна школа Івано-Франківської обласної ради^[14].

• Вербиленко Г. А. Печеніжин [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 201. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• Володимир Грабовецький Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654 рр [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.].— К.: Наукова думка, 1972.— 194 с.
• Peczeniżyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 932—933. (пол.)

• Офіційний сайт селища Печеніжин
• Історія селища Печеніжин [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.