Підгайчики (Коломийський район) — Вікіпедія

село Підгайчики
Країна	Україна
Область	Івано-Франківська область
Район	Коломийський район
Тер. громада	Підгайчиківська сільська громада
Код КАТОТТГ	UA26080190010095401
Основні дані
Засноване	1457 рік
Населення	2657
Площа	21,54 км²
Густота населення	123,35 осіб/км²
Поштовий індекс	78256
Телефонний код	+380 03433
Географічні дані
Географічні координати	48°33′54″ пн. ш. 25°10′48″ сх. д. / 48.56500° пн. ш. 25.18000° сх. д. / 48.56500; 25.18000
Водойми	Турка
Відстань до районного центру	12 км
Найближча залізнична станція	Підгайчики
Місцева влада
Адреса ради	78256, Івано-Франківська обл., Коломийський р-н, с. Підгайчики, вул. Соборна, 12а
Карта
Підгайчики
Підгайчики
Мапа
Підгайчики у Вікісховищі

Підга́йчики — село в Україні, у Коломийському районі Івано-Франківської області. Адміністративний центр Підгайчиківської сільської громади.

Село розкинулося над річкою Турка (притока Пруту), за 12 км від районного центру. Є залізничний зупинний пункт Підгайчики. Через село проходить шосе Р24.

Село вперше згадується в писемних джерелах 1457 року, тоді воно називалося Підгайцями: «1457, 1 січня, шляхетний Іоан Кола з Мартинова записав шляхетній Ядвізі, своїй дружині, дідичці з Мартинова, 1000 марок від своєї особистої щедроти зі своїх сіл Хлебичин, Рошана в Галицькому дистрикті, Підгайче в Коломийському. Якщо ж Іоанові доведеться раніше відійти з цього світу, тоді Ядвіга, будучи вдовою або вийшовши вдруге заміж, матиме їх на весь час свого життя. Якщо вона помре, дібра відійдуть до спадкоємців Іоана без жодного звільнення в 1000 марок». Власниками села були галицький підстолій Ян Кола, після його смерті (1468 року) з 1473 року спільно брати Ян, Павел, Пйотр Коли.^[1]

На території села виявлено 14 археологічних поселень, частина артефактів з яких зберігається у шкільному музеї. Знайдені пам’ятки доби палеоліту, раннього мезоліту, підкарпатської культури шнурової кераміки, комарівської, голіградської, лукашівської, пшеворської культур, культури карпатських курганів, Київської Русі.

Упродовж XV—XIX ст. селяни з Підгайчик брали активну участь у Національно-визвольній війні українського народу під проводом Б.Хмельницького, сприяли діяльності опришків. В XIX ст. відбулось культурне і економічне піднесення в селі. Цьому сприяло скасування панщини 1848 р., відкриття школи 1872 р., будівництво залізниці 1888 р., будівництво гуральні. Чималий внесок у розвиток економіки зробили поміщики.

В XX столітті жителі села Підгайчики відчули на собі численні політичні, економічні і культурні зміни.

У червні 1931 року, підпільний комсомольський комітет села Підгайчики вирішив провести акт непокори і добитись більшої платні і зменшення робочого дня. Замість 60 грош платні вимагали 1,20 злотих і добивались десятигодинного робочого дня. Не зважаючи на втручання поліції і спроби пана Богусевича найняти робітників з інших сіл, селяни Підгайчик таки досягли своєї мети і їх вимоги були виконані.

На 01.01.1939 в селі проживало 2530 мешканців, з них 2350 українців-грекокатоликів, 130 українців-латинників, 30 поляків, 10 євреїв і 10 німців^[2]. Село входило до складу ґміни Ґвоздзєц Място Коломийського повіту Станиславівського воєводства Польщі.

У період Другої світової війни жителі Підгайчик були у складі Червоної Армії, дивізії СС «Галичина», у лавах УПА. Не обминули селян і репресії радянського партійного керівництва, багато людей було вивезено на Сибір, фізично знищено, зруйновано багато каплиць, хрестів. З 60-х років в селі відбулося потужне економічне зростання завдяки діяльності Василя Ткачука.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[3]:

Храм Благовіщення Пречистої Діви Марії 1854 р.^[4] — пам'ятка архітектури місцевого значення № 828^[5]. Настоятель — митр. прот. Михайло Сметанюк. У 2016 р. перейшла з-під юрисдикції УАПЦ в УПЦ КП^[6].

В селі є загальноосвітня школа І-III ст., збудована 1976 року, будинок культури, сільська бібліотека.

• Архимандрит Олексій (1975, в миру — Мензатюк Сергій Іванович) — архімандрит, намісник Свято-Преображенського Угорницького монастиря.
• Іван Вихованюк (1949—2014) — лікар-кардіолог, педагог, доктор медичних наук.
• Ольга Сенюк (1929—2019) — філолог, перекладачка з германських мов.

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.