Полтава-Південна — Вікіпедія

Станція Полтава-Південна Харків — Полтава — Знам'янка Південна залізниця Полтавська дирекція Полтава
49°34′55″ пн. ш. 34°35′42″ сх. д. / 49.58194° пн. ш. 34.59500° сх. д. / 49.58194; 34.59500
Дата відкриття	1 серпня
Рік відкриття	1870 (154 роки)
Попередня назва	Полтава
Тип	позакласна
Колій	близько 60
Платформ	4
Тип платформ(и)	1 бічна та 3 острівні
Форма платформи	прямі
Архітектори вокзалу	Євген Лимар (будинок 1947 року)
Вулиця	Площа Слави
Відстань до Києва, км	351
Відстань до Харкова, км	140
Код станції	448709 ?
Код «Експрес-3»	2204590 ?
Послуги	пасажирські перевезення, вантажні перевезення
Супутні послуги
Полтава-Південна
Полтава-Південна на Вікісховищі

п о р Дільниця Ромодан — Полтава

Легенда  Гребінка  206,5 Ромодан  Кременчук – Бахмач  208,2 209 км Р42 214 Бієве 220,3 Кибинці 226,7 227 км р. Лихобабівка р. Хорол Т 1715 232,4 Миргород 237 км 241,3 Милашенкове 247,4 Гоголеве 254,2 Матяшівка р. Псел 259,8 Яреськи 265,9 Федунка Т 1720 272 Сагайдак 279 Братешки 285,7 Шкурупії р. Грузька Говтва Т 1718 290 Решетилівка 293,3 294 км 296 км 300,1 Уманцівка 302 303 км 306,4 Абазівка 310 Івашки 310,1 311 км Полтавський район Полтава 315,9 Супрунівка вул. Великотирнівська Н12 320,2 Полтава-Київська Н12 324,1 Шведська Могила 326,4 Яківці 327,6 328 км 330 Монастирська 331,5 Кривохатки р. Ворскла 334,2 Крутий Берег  Люботин  335,3 336 км 337,7 Полтава-Південна  Кременчук   Красноград

п о р Дільниця Люботин — Полтава

Легенда  Нова Баварія   Шпаківка   Мерефа  24,3 Люботин 26,8 Любівка 28,4 Караванна  Богодухів  30,4 Люботин-Західний 35,8 Пирогова М03 38,2 Огульці =3кВ ~25кВ § 42,5 Хворостове 44,6 Рогівка 48,6 Баранове 53 Ков'яги 59,4 Мар'їне 62 Садки 67,1 Водяна 75,7 Панасівка 79,5 80 км 82,3 Коломак Т 2116 Харківська область Полтавська область 88,5 Іскрівка 95,8 Скороходове Т 1730 104,3 Кочубеївка 114,1 Сторожовий 116,2 Зелена 121,4 Божків 124,8 Приміська 128,6 Парасковіївка 129,5 Ковалівка 130,7 Свинківка р. Свинківка 131,1 Лісові Поляни 136 Вакулинці  Ромодан  136,8 Дублянщина 138,8 Східний 140 Полтава-Південна р. Коломак М03  Красноград   Кременчук

п о р ДІльниця Полтава — Кременчук

Легенда  Ромодан   Люботин  140 Полтава-Південна 142 Ворскла р. Коломак М03  Красноград  145 Терешки 146,1 Зінці 147 Клюшники 148,4 Безручки 152,1 Головач 155,4 Головачанська 157,5 Писарівська 159,9 160 км 160,7 Ткаченкове 164,1 Мала Перещепинська 167,1 167 км 170 Собківка 175,4 Нові Санжари Т 1734 180,2 Бабенкове 182,9 Жарки 186 Голубове р. Ворскла 188,2 Ліщинівка 192,9 193 км 197 197 км 202,4 Кобеляки Н31 М22 210,1 Куликівка 215 Зеленівка 218,3 Ганнівка 222,8 Козельщина Т 1721 231,4 Галещина 238,4 Білани 242,4 Потоки Т 1736  Золотнишине  р. Псел 245,1 Омельник 247,1 248 км 248,5 Калачівський М22 251,5 252 км 252,2 253 км  Ромодан  255,6 256 км 254,1 Передгірковий парк 254,8 Гірка 255,6 Екіпіровка  Ромодан  256,6 Череднички 258,5 Кременчук  Користівка

п о р Дільниця Полтава — Красноград

Легенда  Ромодан   Люботин  0 Полтава-Південна 2,1 Ворскла р. Коломак М03 3 3 км  Кременчук  4 Копили 7,6 Микільське 10 Кашубівка Портнівка 12,8 Минівка 16,1 Пашківка 19 18 км Т 1712 22,3 Селещина р. Тагамлик 27 Машівка 29,4 Тагамлик 31,4 32 км 34 34 км 37 Сухий 42 43 км 42,9 Магістральна 47 Карлівка Т 1712 р. Орчик 55,3 Орчик 63,7 Ланна 66,9 Котлярівка 70,6 Коржиха Полтавська область Харківська область 73,3 74 км 75,8 Степний 79,2 Федючкове  Новомосковськ  80,6 Красноград М18  Лозова   Мерефа

Полта́ва-Півде́нна — позакласна дільнична станція Полтавської дирекції Південної залізниці, залізничний вузол чотирьох напрямків (на Київ, Харків, Кременчук та Лозову). Розташована на площі Слави у Подільському районі міста Полтави.

В середині XIX століття в Російській імперії було ухвалено рішення спорудження ряду залізниць, які сполучили центральні губернії імперії з морськими портами.

1864 року ухвалено рішення побудувати залізницю, яка б сполучила Одесу через Миколаїв, Полтаву та Харків із Москвою.

Станція Полтава-Південна відкрита 1 серпня 1870 року на лінії Полтава — Кременчук. 1 червня 1871 року відкрито рух у напрямку Харкова. Станція мала первинну назву — Полтава Харківсько-Миколаївської залізниці^[1].

1870 року при станції побудоване паровозне депо, 1871 року відкрито паровозоремонтні майстерні^[2], що поклали початок роботи Полтавського тепловозоремонтного заводу^[1]. 1901 року відкритий рух лініями Полтава — Київ та Полтава — Лозова, що перетворило станцію вузловою.

1 лютого 1934 року, в ході реформи на залізничному транспорті, була утворена Південна залізниця. Полтава-Південна стала центром Полтавського відділення Південної залізниці.

22 вересня 1999 року станція Полтава-Південна урочисто відкрита після капітального ремонту.

У серпні 2008 року станція Полтава-Південна електрифікована змінним струмом (~25 кв). Цим було покладено початок електрифікації дільниці Полтава — Кременчук. 21 серпня 2008 року відбулося урочисте відкриття руху поїздів електрифікованою дільницею. Електропоїзд сполученням Полтава — Огульці вперше вирушив із Південного вокзалу. З моменту введення в експлуатацію електрифікації ділянки Коломак — Огульці — Люботин-Західний електропоїзди курсували з Київського вокзалу без заходу на станцію Полтава-Південна. Електрифікація Південного вокзалу була одним з етапів електрифікації Кременчуцького ходу.

15 квітня 2011 року зі станції Полтава-Південна урочисто відправився пасажирський поїзд сполученням Полтава — Москва імені двічі Героя Радянського Союзу, льотчика-космонавта Георгія Берегового^[3].

28 жовтня 2010 року відкрито електрифіковану дільницю Полтава-Південна — Мала Перещепинська^[4].

15 листопада 2011 року повністю електрифікована дільниця Кременчук — Полтава-Південна^[5]. Цю дільницю відкривав новий електропоїзд Південної залізниці — ЕПЛ9Т-015. 5 травня 2012 року відбулося відкриття електрифікованої дільниці Полтава-Південна — Лозова^[6].

1871 року на станції побудована невелика тимчасова дерев'яна вокзальна будівля для пасажирів, яка проіснувала до 1880 року. 1880 року споруджено першу будівлю вокзалу у «дворянському» стилі з елементами декоративного дерев'яного різьблення на фасаді. З кожного боку будівлю обрамляли «солярні стовпи». На вході до вокзалу розміщувалась літня зала очікування з дерев'яними лавами^[7]. Праворуч від вокзалу знаходилася водонапірна вежа.^[8][9][10]

• 
  Креслення будівлі, 1872 рік.

На початку 1920-х років вокзальна будівля була реконструйована і її зовнішній вигляд як зазнав незначних змін.

1937 року, через замалі зали чекання вокзальної будівлі, керівництвом Південної залізниці було вирішено вокзал перебудувати та розширити, добудувавши додаткий зал чекання та декілька допоміжних приміщень^[11]. Разом з цим було розширено фоє за рахунок ліквідації літньої зали чекання та демонтовано дерев'яні різьблені елементи, які «нагадували про епоху царату». Оновлений вокзал було відкрито 4 квітня 1938 року^[7].

• Барельєфи на фасаді вокзалу
• 
• 

Під час Другої світової війни вокзал був зруйнований фактично вщент — від нього залишилась лише одна стіна з боку залізничних колій.^[9][12]

Сучасна будівля^[13] залізничного вокзалу збудована 1947 року за проєктом Євгена Лимаря трестом «Південтрансбуд», який тоді очолював заступник начальника Південної залізниці — начальник Управління відновлювальних робіт Михайло Бондаренко. Будинок «Південного вокзалу» вирізняє ансамблева забудова з елементами класицизму, монументальність споруди, суворі симетричні форми. З боку площі Слави центральний вхід у вокзал прикрашають монументальні барельєфи, які символізують славну історію міста — Полтавську битву 1709 року та визволення міста від німецьких окупантів у 1943 році^[14].

Впродовж 1999—2000 років, до 1100-річчя Полтави, було проведено реконструкцію та модернізацію вокзального комплексу, оновлено будівлю вокзалу та привокзальну територію^[7]. Ще однієї значної реконструкції вокзальна будівля зазнала перед чемпіонатом Європи з футболу 2012 року.

Південний вокзал — пам'ятка архітектури місцевого значення^[15].

Вокзал має вихід на площу Слави, вулиці Гайового та Вокзальну. На привокзальній площі розташована кінцева зупинка тролейбусних маршрутів № 1, 2, 4, 6, маршрутних таксі № 40, 49, 50, 54, 60 та автобусних маршрутів № 50, 51, 52. Тролейбусний маршрут № 1 сполучає вокзал Полтава-Південна з вокзалом Полтава-Київська. На привокзальній площі у 2018 році відкрито автостанцію «Полтава-4» (напрямки на Котельву, Харків, Чутове)^[16].

Полтава-Південна є головною станцією Полтавської дирекції Південної залізниці. Це основна залізнична станція міста, переважно приміське сполучення здійснюється саме звідси. Найбільше поїздів далекого сполучення також проходить саме через цю станцію, однак деякі зупиняються тільки на станції Полтава-Київська.

На станції розташоване управління Полтавської дирекції залізничних перевезень (ДН-4), пасажирський вокзал 1-го класу, локомотивне депо (ТЧ-5), моторвагонне депо (РПЧ-2), вантажне вагонне депо (ВЧД-9), дистанція шляху (ПЧ-11), дистанція сигналізації та зв'язку (ШЧ-6), Полтавське (БМЕУ-6) і Південне (БМЕУ-685) будівельно-монтажні експлуатаційні управління, дистанція електропостачання (ЕЧ-4), пасажирська вагонна дільниця (ВЧ-4), відновний поїзд (ВП-5), відділ поліції, міжрайонна транспортна прокуратура. Під'їзні шляхи з'єднують станцію з декількома промисловими підприємствами, серед яких Полтавський тепловозоремонтний завод, ВАТ «Полтаватрансбуд», ВАТ «Полтавський комбінат хлібопродуктів», хлібозавод та інші.

Станція складається з шести парків: Пасажирського, Сортувального, Ромоданівського, Люботинського, Ворсклянського і Передгіркового. До станції примикають триколійний перегін Полтава-Південна — Вакулинці (дві колії на Харків-Пасажирський і одна на Гребінку), а також двоколійні перегони Полтава-Південна — Мала Перещепинська (на Кременчук) і Полтава-Південна — зупинний пункт 18 км (на Лозову).

Колії станції орієнтовані у напрямку «північ — південь». Загальна кількість колій — близько 60, не рахуючи тракційних і під'їзних. Локомотивне та моторвагонне депо розташовані у північній частині станції.

Станція електрифікована змінним струмом (~25 кВ). Розгорнута довжина контактної мережі складає близько 71 км. На станції застосовується автоматичне блокування і диспетчерська централізація стрілок і сигналів з мікропроцесорним набором маршруту. Станція має електрифіковану (з 2013 року) сортувальну гірку. Пост ЕЦ розміщений в районі Південної горловини сортувального парку. Освітлення станції забезпечується як за допомогою прожекторних щогл, так і світильників, встановлених на жорстких поперечинах контактної мережі.

На станції чотири низьких пасажирських платформи. Пішохідний міст не забезпечує вихід на жодну з них — він грає роль переходу з вокзалу до вагонного депо. В межах сортувальному парку є ще один пішохідний міст, автомобільні переїзди і пішохідні переходи, що забезпечують вихід в мікрорайони Лісок, Новобудова і Дублянщина.

• 
  Північна горловина станції року до електрифікації (2006 рік). Прибуття приміського поїзда Харків — Полтава під тепловозом ТЕП70.
• 
  Вид зверху. Центральну частину зображення займає будівля Південного вокзалу. Зліва — водонапірна вежа (1912). На задньому плані — будівлі Полтавського тепловоремотного заводу (праворуч)

Через станцію прямують пасажирські поїзди у всіх чотирьох напрямках — Харківському, Київському, Кременчуцькому та Лозівському.

У літній період і у святкові дні призначаються додаткові поїзди у напрямку Західної та Південної України.

З 12 грудня 2016 року «Укрзалізниця» призначила курсування через день безпересадкових вагонів Луцьк — Харків через Рівне, Козятин I, Знам'янку, Павлиш,