Харків-Пасажирський — Вікіпедія

Харків-Пасажирський
Харківська дирекція
станція
Вокзал станції Харків-Пасажирський
Розташування
РозташуванняУкраїна Україна
Адреса Харків,
Привокзальний майдан, 1
Координати49°59′22″ пн. ш. 36°12′15″ сх. д. / 49.98956° пн. ш. 36.2043° сх. д. / 49.98956; 36.2043
Структура
Платформ9
Тип платформ1 бічна (висока),
6 острівних (низькі),
2 бічні (низькі)
Колій18
Час роботицілодобово
Послуги
ТранспортніЗалізнична станція Квиткова каса Довідкове бюро Оформлення багажу Камера схову
СупутніМетро «Вокзальна»
Автобус Таксі Ресторан Автостоянка Доступ для осіб з інвалідністю Ескалатор Аптека Кафе Таксофон
Історія
ІнженерС. Філіна;
трест «Південтрансбуд» (керівник Михайло Бондаренко)
Відкрито1869 (155 років) (архітектор Андрій Тон)
Перебудовано1896—1901 (архітектори Сергій Загоскін, Юлій Цауне, Д. Шпілер),
1952
Електрифіковано1959—1961[1]
Колишні назвиПівденний вокзал
Будівля
АрхітекторГеоргій Волошинов, Б. С. Мезенцев, Євген Лимар
Стильампір, класицизм
Інша інформація
ВласникУкрзалізниця
ОператорУкрзалізниця
ВебсайтОфіційний вебсайт регіональної філії «Південна залізниця».
Код ЄМР (АСУЗТ)440054
Код Експрес-32204001
Тарифна зона0
Пасажиропотік15 000 на добу
Тарифні відстані до транзитних пунктів
Київ-Пасажирський488 км
Дніпро-Головний296 км
Запоріжжя I357 км
Львів1118 км
Одеса-Головна761 км
Мапа
Мапа
Харків-Пасажирський на Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Південний вокзал.
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Харків (значення).

Ха́рків-Пасажи́рський — пасажирська позакласна, головна залізнична станція Південної залізниці. Розташована у Холодногірському районі міста Харкова біля Привокзального майдану[2]. До будівлі вокзалу веде один з виходів станції метро «Вокзальна».

До 24 лютого 2022 року, в день повномасштабного російського вторгнення в Україну, на станції діяв прикордонно-митний пункт контролю залізничного перетину через державний кордон з Росією — пункт контролю «Харків-Пасажирський».

Історія

[ред. | ред. код]

12 лютого 1866 року на прохання графа Олександра Сіверса (губернатора Харкова) про необхідність будівництва залізниці від Москви до Харкова передано на височайший розгляд імператора Олександра II.

21 жовтня 1866 року — у Харкові офіційно було визначене місце для будівництва майбутньої залізниці.

1 березня 1868 року комерції радник Самуїл Поляков отримав від уряду концесію на будівництво Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

5 травня 1868 року розпочато спорудження Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

24 серпня 1868 року підписана концесія між російським урядом з одного боку, гофмейстером Абаза і бароном Унгер фон Штернбергом з іншого, щодо будівництва залізничної лінії від Харкова до Кременчука.

18 вересня 1868 року — закладено перший камінь у будівлю вокзалу на станції Харків (Харків-Пасажирський).

Перший пасажирський поїзд на станцію Харків-Пасажирський з Бєлгорода прибув о 11:30 22 травня 1869 року[3].

7 листопада 1869 року затверджено Статут суспільства Курсько-Харківсько-Азовської залізниці.

23 грудня 1869 року відкрито регулярний рух поїздів на другій лінії Курсько-Харківсько-Азовської залізниці від Харкова до Ростова (завдовжки 538 верст).

5 січня 1870 року відкритий рух поїздів на ділянці Харків — Слов'янськ — Таганрог.

26 листопада 1871 року затверджено Статут товариства Харківсько-Миколаївської залізниці.

12 червня 1877 року на станції Харків-Пасажирський відбулося освячення першого санітарного поїзда.

29 березня 1881 року Харківсько-Миколаївська залізниця перейшла у казенне управління зі скасуванням приватного товариства.

1891 року Управління Харківсько-Миколаївської залізниці переведено з Кременчука до Харкова.

1 лютого 1891 року Курсько-Харківсько-Азовська залізниця прийнята у провадження скарбниці.

29 квітня 1895 року Особлива рада за дорученням Міністра шляхів сполучення висловилася за перебудову станції Харків-Пасажирський.

17 грудня 1895 року, з відкриттям руху поїздів на ділянці Харків — Куп'янськ-Вузловий, відкрито пряме залізничне сполучення на лінії Харків — Балашов (Південно-Східна залізниця). Місто Харків отримало залізничне сполучення до річки Волги.

20 квітня 1896 року вокзал станції Харків-Пасажирський вперше був електрифікований. Електричні ліхтарі «потужністю» 1000—1200 свічок були встановлені всередині вокзалу, на платформі й на шляху від Усівського до Лисогірського мостів.

10 серпня 1900 року на Харківському вокзалі вперше відкриті камери схову ручного багажу.

10 червня 1901 року відбулося освячення нового вокзалу станції Харків-Пасажирський, який побудований за проєктом архітектора Юлія Цауне.

1 січня 1902 року відкритий рух пасажирських поїздів сполученням Харків — Київ.

18 липня 1906 року на Харківському вокзалі вперше з'явилися жінки-носії, які справлялися зі своїми обов'язками не гірше за чоловіків.

1 січня 1907 року Харківсько-Миколаївська та Курсько-Харківсько-Севастопольська магістралі, відповідно із рішенням Курсько-Харківської-Севастопольської залізниці були об'єднані в одну під назвою «Казенні Південні залізниці», які складали майже половину всієї залізничної мережі на території України. Важливість та завантаженість Харківського залізничного вузла була настільки високою, що у 1910 році була побудована унікальна трирівнева залізнична розв'язка — єдина в Україні. Вона розташована при в'їзді до Харкова з боку Люботина. Саме тут сполучаються всі основні напрямки Харківського залізничного вузла. Перший рівень розташований на землі, другий та третій — на залізничних мостах один над одним, що дозволило збільшити пропускну здатність залізничного вузла. Макет фрагмента цієї розв'язки знаходиться поруч зі станцією у Музеї історії та залізничної техніки Південної залізниці.

У 1908 року почалися роботи з проєктування та будівництва Північно-Донецької залізниці (напрямок Льгов — Харків — Лиман — Лиха).

1 лютого 1912 року на станції Харків-Пасажирський була відкрита телеграфна школа для підготовки залізничних телеграфістів.

1 серпня 1912 року на станції введено центральне управління стрілками та сигналами, що забезпечило об'єднання 71 стрілку та 3 пости.

22 вересня 1912 року на станції розпочав роботу трансляційний апарат Уітстона.

23 листопада 1912 року на вокзалі відкритий критий надземний перехід з розподільним залом над платформами — так званий «конкорс».

Вокзал

[ред. | ред. код]

18 вересня 1868 року закладено перший камінь під будівлю вокзалу.

Перший вокзал на території так званої Архієрейської левади був побудований у 1869 році відомим архітектором Андрієм Тоном. Однак із розвитком залізниць, особливо після відкриття Харківсько-Балашовської залізниці у 1895 році, у 1896—1901 роках вокзал був розширений і модернізований (за проєктом архітектора Сергія Загоскіна, завершено архітектором Юлія Цауне разом із Д. Шпілером). Харківський вокзал став одним з найбільших у Російській імперії.

Мапа Південної залізниці (1943)

25 жовтня 1952 року підписано акт введення в експлуатацію нової будівлі Південного вокзалу станції Харків-Пасажирський. Сучасна, третя за рахунком, будівля вокзалу (пам'ятка архітектури Харкова № 52) в стилі «сталінського ампіру» з елементами класицизму була відкрита для пасажирів 2 листопада 1952 року замість зруйнованої під час Другої світової війни. Архітектори — Г. І. Волошинов, Б. С. Мезенцев, О. О. Лимар; інженер С. Філіна. Будівництво здійснювалося трестом «Південтрансбуд» під керівництвом Михайла Бондаренка. Об'єм вокзалу — 80 тис. м³, висота залу — 26 м, висота веж — 42 м, діаметр годинника на Південній вежі — 4,25 м.

Під час будівництва сходів будівлі вокзалу з боку Привокзального майдану було використано технологію, за якою 926 кам'яних плит були відшліфовані зовні, а зворотній бік був залишений горбистим і укладений на сипучу суміш цементу та піску (так звана «гарцівка») під ухилом в 1° для стоку дощової води[4].

У 1950 році були зведені навіси над пасажирськими платформами.

7 липня 1978 року закладено фундамент нового корпусу залізничного вокзалу, який примикає до основної будівлі вокзалу, 1952 року побудови, з південного боку. Нині в ньому знаходяться квиткові каси та камери схову. У 1978—1982 роках будівля розширена на південь (ліворуч від Привокзального майдану) у сучасному стилі за проєктом інституту «Харківдіпротранс» (архітектори Ю. І. Муригін, Л. В. Гурова, Л. П. Інюшкін, С. А. Кухтін, О. М. Жирнов). До вокзалу був прибудований 16-поверховий готель «Експрес» на 54 номери.

7 липня 2001 року будівельники завершили роботи з оновлення платформи № 6 станції Харків-Пасажирський.

У 2003 році проведена капітальна реконструкції вокзалу з нагоди 350-річчя заснування Харкова.

Загальна площа приміщень вокзалу — 32 600 м², платформ та тунелів — 33 100 м².

На початку квітня 2016 року почались роботи з ремонту сходів до центрального входу будівлі вокзалу з боку Привокзального майдану[5], і впродовж квітня відбувались роботи з ремонту фасаду вокзальної будівлі, головних сходів вокзалу, готелю «Експрес» та «Експрес-центру», а також водостоків та залізного парапету касової зали, який виконували фахівці будівельно-монтажних експлуатаційних управлінь Південної залізниці з Харкова (станцій Харків-Пасажирський та Основа), Сум та Куп'янська). Під час ремонту головних сходів вокзалу, який був виконаний вперше від часу спорудження нової будівлі вокзалу, було замінено сипучу суміш цементу та піску, на які були укладені кам'яні плити та відновлено їх проєктний ухил в 1°, що було зроблено після ознайомлення із проєктною документацією. Разом з тим задні стінки плит сходів було закріплено бетонним розчином, а шви між ними герметизували спеціальним клеєм для плитки[4]. Також планувалося, що роботи з оновлення вокзальної будівлі надалі будуть зосереджені навколо ремонту внутрішніх приміщень та створенні комфортних умов для людей з обмеженими можливостями[4].

  • Перший Харківський вокзал. Вигляд з боку платформ
    Перший Харківський вокзал. Вигляд з боку платформ
  • Другий Харківський вокзал
    Другий Харківський вокзал
  • Управління Південної залізниці
    Управління Південної залізниці
  • Сучасний вокзал станції Харків-Пасажирський
    Сучасний вокзал станції Харків-Пасажирський

У 2018 році вокзал станції Харків-Пасажирський увійшов у Топ-10 (3-те місце, після Києва та Львова) найбільш завантажених вокзалів України, який обслужив 5,7 млн пасажирів у далекому сполученні (з них посадка — 2,9 млн пас./висадка — 2,8 млн пас.)[6].

Навесні 2019 року, до 150-річчя Південної залізниці, проводились ремонтні роботи з ремонту фасаду та внутрішніх приміщень будівлі, зокрема, були замінені старі дерев'яні вікна на нові металопластикові, а фахівці з міста Ромни реконструювали троє старовинних дубових вхідних дверей вокзалу станції, кожні з яких важать майже 1,5 т — оновлені декоративні дубові накладки, очищені латунні елементи, пофарбовані і полаковані[7].

У жовтні 2019 року на вокзалі станції Харків-Пасажирський відкритий зал чекання для військовослужбовців[8].

Станом на 2021 рік, за даними «Інвестиційного атласу України», вокзал станції Харків-Пасажирський щорічно обслуговує 5,7 млн пасажирів, загальна його площа становить 2410 м²[9].

У грудні 2022 року депутатка Харківської обласної ради Галина Куц звернулася до керівництва «Укрзалізниці», щодо перейменування «колоніальних топонімів на Укрзалізниці». У зверненні пояснювалося, що наявність колоніальних топонімічних маркерів на мапі Харкова (на кшталт «Південна залізниця», «Південний вокзал») слугує своєрідним запрошенням для російського агресора, який аргументує свою агресію тим, що просто повертає «південні» території й з точки зору географічного розташування незрозуміло, чому Харків вважається Півднем? На депутатське звернення Галини Куц, «Укрзалізниця» повідомила, що «вокзал станції Харків-Пасажирський... не використовує у своїй назві або інших реквізитах слово «Південний» чи будь-яких його варіацій[10].

22 березня 2024 року, в результаті нічних обстрілів російськими окупантами постраждала енергетична інфраструктура Харкова, проте Харківський вокзал було забезпечено резервним живленням за допомогою потужних генераторів. Для пасажирів та мешканців міста на вокзалі зафункціонувала «Фортеця незламності», де можна випити гарячого чаю, зігрітись та зарядити гаджети завдяки Фонду Говарда Баффета (The Howard G. Buffett Foundation) та «Nova Ukraine».

Для найменших гостей на вокзалі Харкова продовжує функціонувати дитяча точка «Спільно» від Укрзалізниці та «UNICEF Ukraine»: у безкоштовній розвивально-розважальній зоні батьки можуть відпочити в теплі та безпеці, а діти — пограти та відволіктися[11].

Інфраструктура

[ред. | ред. код]

Вокзал станції Харків-Пасажирський — це великий комплекс споруд, які необхідні для обслуговування пасажирів, надання їм послуг та має спеціальний штат працівників і єдиний економіко-господарський механізм організації виробничої діяльності.

Центральний зал вокзалу є своєрідним пам'ятником зодчества зі сферичною стелєю в центрі, прикрашеною чотирма картинами, на яких зображені різні історичні події. Вінчає всю цю пишність розкішна люстра вагою понад п'ять тонн. У головному залі вокзалу встановлений єдиний в Україні кольоровий дисплей з оглядом 360°, а також два електронних довідкових інформатора із сенсорними моніторами.

Вокзальний комплекс включає:

  • будівлю вокзалу;
  • готель «Експрес»;
  • квиткові каси;
  • котельню, гаражі, багажне відділення;
  • торговий комплекс «Залізничник» з крамницями, кафе, барами й кіосками;
  • 7 пасажирських платформ та 2 тунелі до платформ;
  • Привокзальний майдан;
  • автопарковку.
  • Вокзал станції Харків-Пасажирський

Загальна площа приміщень вокзалу — 32,6 тис  м², платформ і тунелів — 33,1 тис м². Привокзальна площа займає територію у 6,0 тис м². Уся територія вокзалу складає 4,8 га. Висота будівлі вокзалу становить 26 м. Станція складається з 7 пасажирських платформ, які сполучаються двома тунелями та наземним переходом.

У 2001 році на платформі № 1 вставлено пам'ятник Федору Вострикову (панотецю Федору). Романний персонаж зовні схожий на виконавця ролі отця Федора у гайдаївській кінокомедії Михайла Пуговкіна — в образі мандрівника, який тримає в руках чайник і лист Катерині Олександрівні. Напис, викарбуваний на постаменті, являє собою фрагмент епістолярної розповіді героя про чергову точку в його довгому маршруті: «Харків — місто галасливе, центр Української республіки. Після провінції здається, начебто за кордон потрапив».

У 2001 році зі станції Харків-Пасажирський вирушив перший в Україні швидкісний поїзд «Столичний експрес» сполученням Харків — Київ