Південні залізниці — Вікіпедія
Штаб-квартира | Харків, Слобожанщина |
---|---|
Роки функціонування | 1907—1934 |
Країна | Українські губернії → УНР → Українська РСР |
Південні залізниці у Вікісховищі |
Південні залізниці — засновані в українських губерніях у 1907 році внаслідок об'єднання Курсько-Харківсько-Севастопольської та казенної Харківсько-Миколаївської залізниць. Залізничне управління було розташоване в місті Харків (Привокзальний майдан).
Початок так званої «Південної лінії» поклала казенна Московсько-Курська залізниця (1864—1868). Її подовженням стала приватна Курсько-Харківсько-Азовська залізниця, яка з'єднала Слобожанщину з Приазов'ям (Надазов'ям, Приозів'ям).
1874 року концесія на будівництво від станції Лозова до Севастополя передана Петру Губоніну.
Будівництво Лозово-Севастопольської залізниці завершено у 1875 році, яка дійшла до станції Севастополь. Тоді ж була викуплена державною скарбницею.
У січні 1896 року об'єднана з Курсько-Харківсько-Азовською та часткою Костянтинівської в Курсько-Харківсько-Севастопольську залізницю.
У 1907 році Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця об'єднана з Харківсько-Миколаївською залізницею у казенні Південні залізниці.
У 1909 році побудована та відкрита дільниця Гребениківка — Низи.
1 січня 1931 року, відповідно до Наказу НКШС від 22.12.1930 року № 1957, до Південних залізниць приєднані Донецькі залізниці (Північно-Донецька)[1].
З 1 лютого 1934 року, згідно з Наказом НКШС від 17.12.1933 року № 499Ц Південні залізниці поділені на дві окремі — Південну та Донецьку залізниці[2].
- Вокзал станції Лозова
- Вокзал станції Кременчук
- Вокзал станції Крюків-на-Дніпрі
- Харків-Пасажирський
- Олександрівськ I
- Лозова
- Синельникове I
- Павлоград I
- Федорівка
- Новоолексіївка
- Джанкой
- Сарабуз
- Синельникове I — Катеринослав (54 версти)
- Новоолексіївка — Генічеськ (14 верст)
- Сарабуз — Євпаторія
Південні залізниці:
- Курськ — Севастополь, з гілками Бєлгород — Куп'янськ, Джанкой — Феодосія та Джанкой — Керч, Сарабуз — Євпаторія;
- Харків — Знам'янка — Миколаїв — Херсон, з гілками Люботин — Ворожба, Кременчук — Ромни, Користівка — П'ятихатки;
- Полтава — Лозова — Микитівка з гілками Краматорска — Попасна, Констянтинівка — Ясинувата.
Південні залізниці (1930) ‒ (1934) | Південні (1917) | Південні (1907) | Курсько-Харківсько-Севастопольська (1896) | Курсько-Харківсько-Азовська (1870) | Харківско-Таганрозька (1869) |
Лозово-Севастопольська (1872) | |||||
Обоянська (1881) | |||||
Джанкой-Феодосійська (1892) | |||||
Харківсько-Миколаївська (1878) | Харківсько-Миколаївська (1872) | Харківсько-Кременчуцька (1869) | |||
Сумська (1878) | |||||
Бєлгород-Сумська (1904) | |||||
Токмацька (1914) | |||||
Північно-Донецька (Донецькі залізниці) (1908) |
- Перший потяг на станції Харків-Пасажирський
- Вокзал станції Слов'янськ
- Станція Дружківка
- Ямський вокзал Курська на початку XX століття
- ↑ Афонина, 1996, с. 108.
- ↑ Афонина, 1996, с. 110.
- Харківсько-Миколаївська залізниця
- Південна залізниця
- Північно-Донецька залізниця
- Курсько-Харківсько-Севастопольська залізниця
- Левченко Микола Іванович
- SOUTHERN RAILWAYS
- газета «Південна магістраль» Архів (Архів газети «Південна магістраль») (рос.)
- Южные железные дороги // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- РГИА, ф. 446, оп. 26, д. 16. Доповідь № 51. 23 грудня 1869 «Про відкриття руху по залізницях: від Козлова до Тамбова і від Харкова до Таганрога».
- Архангельский А. С., Архангельский В. А. Железнодорожные станции СССР: Справочник. В двух книгах. — М. : Транспорт, 1981.(рос.)
- Краткие сведения о развитии отечественных железных дорог с 1838 по 1990 г / Сост. Афонина Г. М.. — М., 1996. — 223 с. (рос.)
- Історія залізничного транспорту Росії. Том 1. С.-Петербург. 1994.
- Раков В. А. Локомотиви вітчизняних залізниць. 1845—1955 рр. М.: «Транспорт». 1995 Стор. 19-23.
- Тищенко В. Н. Паровози залізниць Росії. 1837—1890. Том 1. М.: «О. Сергєєв/Локотранс». 2008.
Це незавершена стаття про залізниці. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |