Проктит — Вікіпедія

Проктит
Сифілітичний виразковий проктит
Спеціальність	гастроентерологія
Симптоми	кровотеча[1]
Причини	гонокок[1]
Препарати	цефтріаксон[2] і месалазин[2]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10	K51.2, K62.7, K62.8
DiseasesDB	25171
MedlinePlus	001139
eMedicine	emerg/487 med/2742
MeSH	D011349
SNOMED CT	3951002
Proctitis у Вікісховищі

Прокти́т — запалення слизової оболонки прямої кишки, включаючи й анальну її частину.

Найчастіше проктит проявляється як симптом інших захворювань товстої кишки: неспецифічного виразкового коліту, хвороби Крона, шигельозу. рідше можуть бути й інші причини: різні захворювання тонкої кишки, парапроктит, тріщина чи сифіліс, гонорея.

За характером перебігу хвороби його поділяють на гострий на хронічний.

Гострий проктит розпочинається раптово, з підвищенням температури тіла, ознобом, несправжніми позивами до дефекації, болем, відчуттям тяжкості, печіння у прямій кишці. Свербіж трапляється нечасто, але якщо він є, то перебігає тяжко через наявність виражених місцевих проявів.

На відміну від гострого проктиту, хронічний є досить поширеним. З'являється непомітно, загальні ознаки майже відсутні. Можливим є свербіж, біль, печіння при дефекації, виділення з анального отвору. Ці прояви дуже незначні й зазвичай проходять непомітно. Далі після вживання гострої їжі посилюється відчуття печії в прямій кишці, з'являються гнійні виділення з анального отвору; іноді провідним симптомом є різкий свербіж анальної ділянки. Функція кишок не порушується. При неспецифічному виразковому проктиті є виразки. Для нього характерні несправжні позиви до дефекації, виділення крові, при цьому свербіж, печіння майже не турбують.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Проктит діагностують за анамнезом пацієнта, даними ректоскопії, біопсії прямої кишки. Під час ректороманоскопії відзначають гіперемію слизової оболонки, іноді є набряк чи інфільтрація її. При цьому проктит може бути або обмежений нижньою (ампулярною) частиною прямої кишки, або поширений на всю пряму кишку. Диференціальний діагноз проводять із неспецифічним виразковим колітом, поліпами задньопрохідного каналу, раком прямої кишки.

Для лікування гострого проктиту призначають дієту — стіл № 2-3, треба пити багато води (близько 4-5 л у день). Для повного очищення кишечника роблять клізми. Можна застосовувати та лікувальні мікроклізми. Цей курс триває два тижні, потім перерва, і знову два тижні, навіть за відсутності симптомів. Повернення до вживання будь-якої їжі робиться дуже поступово, не раніше, як через 2-3 місяці. Інакше неправильне харчування може призвести до рецидиву. Аналогічне лікування назначається і при хронічному проктиті, тільки дієта більш гнучка. У разі, якщо проктит спричинений іншим захворюванням, треба лікувати цю хворобу.

Гострий проктит, якщо не є одним з симптомів хвороби Крона, завершується. як правило, одужанням. Прогноз щодо хронічного проктиту є менш утішним, але при правильному лікуванні відчуття дискомфорту, свербежу у задньому проході будуть відчуватися нечасто.

• Про проктит (рос.) ^{[неавторитетне джерело]}
• Див. також: все про проктит та його лікування (рос.) ^{[неавторитетне джерело]}

Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2023)