Північнонімецький талер — Вікіпедія

Північнонімецький талер — валюта, яка використовувалася низкою держав Північної Німеччини у складі Священної Римської імперії, а потім Німецького союзу з 1690 по 1873 рік. З 1566 року талер, як розрахункова грошова одиниця, дорівнював карбованому срібному рейхсталеру. Після фінансової кризи Кіппер і Віппер 1618 року, в 1667 році вперше вартість розрахункового талера була встановлена меншою за ціну срібної монети рейхсталер, що перебувала в фактичному обігу. Вона стала широко використовуватися після прийняття Лейпцизької монетної стопи в 1690 році.

Після 1840-х років різні північнонімецькі землі прирівняли свої талери до прусського талера, а з 1857 року до союзного талера. У 1873 році всі північнонімецькі талери та союзні талери були замінені золотою маркою за курсом 3 марки за 1 талер^[1].

Термін рейхсталер для позначення карбованої срібної монети, а також для розрахункової грошової одиниці іноді плутають. Для запобігання плутанини карбовану монету іноді називають рейхсталер спеше, а грошову розрахункову одиницю меншої вартості — рейхсталер (курант, курант) .

Передісторія

Рейхсталер

У 1566 році, згідно Аугсбурзького імперського монетного статуту для всіх держав Священної Римської імперії вперше було затверджено рейхсталер як стандартну срібну монету, яка мала карбуватись за стопою 9 монет з 1 кельнської марки чистого срібла, або 25,984 г. чистого срібла в монеті^[1]^[2]. Рейхсталер ділився на 24 гроша, кожен з яких, в свою чергу, поділявся на 12 пфеніга. Його вартість у порівнянні з розрахунковим гульденом, зросла з 1,2 гульдена^[2] у 1566 році до 1,5 гульдена в 1618 році, безпосередньо перед Тридцятилітньою війною та фінансовою кризою Кіппер і Віппер, яка зруйнувала вартість гульдена, а також фінансову систему Німеччини.

Знецінений талер після 1630 року

Після 1630 року різні держави Північної Німеччини реформували свої валютні системи з використанням талера вартістю 24 гроша або 1+1⁄2 гульдена^[1] але до 1667 року залишилося небагато записів щодо монетних систем. Таким чином, де-факто вони перебували на талеровій валютній системі з певною невизначеністю щодо вартості облікової одиниці талер щодо фактично карбованих срібних рейхсталерів. Перевірка валюти, проведена в 1665 році, показала нижчий (і неофіційний) курс 14+1⁄4 гульдена або 9+1⁄2 талера до 1 кельнської марки срібла^[1].

Нижче наводиться короткий опис зміни стандартів північнонімецького талера з 1667 по 1873 рік у грамах срібла, разом із срібним карбованим рейхсталером (або конвенційним талером після 1753 року), австро-угорським флорином і південнонімецьким гульденом^[1].

Стандарти північнонімецьких талерів

Циннська стопа, 1667

Курфюрст Саксонський Йоганн-Георг III 2⁄3 талер 1686 р. Циннська стопа

Циннський валютний стандарт (Zinnasche) був узгоджений в 1667 році Саксонією та Бранденбургом у Циннському абатстві^[1], що вперше де-юре визначило північнонімецький талер, що карбувався за стопою 10+1⁄2 монет з 1 кельнської марки срібла (що було нижче стопи для рейхсталера у 9 монет з 1 марки). Хоча ця система була впроваджена більш спроможними у фінансовому відношенні землями Північної Німеччини (зокрема, Гамбургом, Любеком і Данією), вона не буде широко розповсюдженою до введення Лейпцизької стопи 1690 року.

Лейпцизька стопа, 1690

Лейпцизька стопа була вперше введена у 1690 році в Саксонії, Бранденбурзі, Брауншвейзі та Люнебурзі; за кілька років цей стандарт переважав у всій Священній Римській імперії у вигляді північнонімецького талера та південнонімецького гульдена. Він визначив грошові одиниці талера та гульдена по відношенню до монети рейхсталер наступним чином:

рейхсталер — карбувався за стопою 9 монет з 1 кельнської марки чистого срібла (25,984 г. срібла в монеті);
північнонімецький талер — 24 гроша, 3⁄4 рейхсталера, стопа 12 монет з 1 кельнської марки (19,488 г срібла); і
південнонімецькі та австрійські гульдени номіналом 60 крейцерів 1⁄2 рейхсталера або 18 монет з 1 марки (12,992 г. срібла в монеті).

Одночасно з впровадженням Лейпцигського стандарту було введено, золотий флорин або рейнський гульден^[1] 2,5036 г був підвищений до вартості 2+56⁄60 срібного гульдена або 1+23⁄24 талера — отже, 1,2784 г чистого золота на талер і співвідношення золота до срібла 15,2. Це стало новою домінуючою валютною системою, з якою Німеччина вступила у XVIII століття.

Неофіційний золотий стандарт, 1730-ті роки

У XVIII столітті через Війну за іспанську спадщину (1700—1714) і Війну за австрійську спадщину (1740—1748) Лейпцизький стандарт вступив в епоху кризи та фрагментації У 1726 році Франція девальвувала турський лівр з 8,31 г до 4,505 г срібла, а співвідношення ціни срібла до золота знизилося з 15 до 14,5.

Для сильніших держав у Північній Німеччині та Австрії це означало можливість перевипустити свої валюти талерів і гульденів замість срібла на дешевше золото — отже, неофіційний золотий стандарт. До 1730-х років золотий флорин вагою 2,5036 г оцінювався в 3 австрійських флорини^[1] або 2 північнонімецькі талери; отже, кожен талер коштував 1,2518 г чистого золота або 18,15 г чистого срібла за коефіцієнтом золота у Франції 14,5 (проти 19,488 г срібла спочатку). У 1741 році король Пруссії Фрідріх Великий випустив 6-грамовий золотий фрідріхсдор вартістю 5 талерів^[1]. Це зробило талер ще дешевшим — 1,2 г золота або 17,4 г срібла, і кілька північнонімецьких земель також придумали власні п'ятиталерні пістолі.

Однак для південнонімецьких держав, які сусідили з Францією, потреба ще більше знизити курс валюти стала набагато гострішою, що призвело до того, що у 1753 році офіційна вартість південнонімецького гульдена була затверджена нижчою, ніж австро-угорський гульден (флорин).

Австрійська «конвенційна» стопа 1753 року

Монетна стопа Австрійської конвенції (Konventionsfuß) вперше була введена в 1750 році на території Австрійської імперії, а в 1753 році в Баварському курфюрстві та деяких інших південнонімецьких землях, без вжиття заходів для забезпечення співпраці з іншими частинами Священної Римської імперії. Він відновив срібну стопу рейхсталера за ставкою на 10 % нижчою, ніж Лейпцизький стандарт, таким чином:

нова монета конвенційний талер, випущена 10 до кельнської марки з чистого срібла; отже 23,3856 г.
північнонімецький талер 24 гутергроша =3⁄4 Конвенстхалера ; отже13+1⁄3 марки, або 17,5392 г
австро-угорський флорин 60 крейцерів =1⁄2 отже, 20 до марки, або 11,6928 г.

Однак кілька інших держав не дотримувалися цієї стопи. Південнонімецькі землі зупинилися на менш цінному південнонімецькому гульдені, що карбувався за стопою 24 монети з 1 кельнської марки чистого срібла або 9,744 г. прусський талер також карбувався за більш низькою стопою — 14 монет з 1 кельнської марки або 16,704 г. срібла.

Більшість північнонімецьких талерів ділилися на 24 гутегроші, причому кожен гутегрошен дорівнював 12 пфенігам . Срібні монети, що карбувались для обігу, включають конвенційний талер вартістю 32 гутегроші або1+1⁄3 талера; срібний гульден вартістю 16 гутегрошен або 2⁄3 талера та менші монети вартістю 8, 4, 2 та 1 гутегрошена. Пістоль з 6 грамів чистого золота разом із монетами з подвійним і напівпістолем став (разом з дукатом) переважною золотою монетою в Північній Німеччині, причому кожен пістоль оцінювався в 5 талерів плюс змінна ажіо (надбавка) після того, як ціни на золото відновилася в другій половині XVIII ст.

Прусський талер і союзний талер після 1840 року

Остаточне завдання валютної уніфікації в Німеччині було виконано Пруссією між 1837 і 1873 роками після наполеонівських війн. Німецький митний союз (Zollverein) 1834 року призвів до активнішого запровадження прусського талера зі стопою 14 монет з 1 кельнської марки (16,704 г чистого срібла). У 1837 році південнонімецькі землі зафіксували співвідношення південнонімецького гульдена як 1+3⁄4 гульдена до прусського талера, або 24+1⁄2 гульдена з 1 кельнської марки. Після 1840-х років різні північнонімецькі держави карбували свої відповідні талери на рівні з прусським талером також за стопою 14 монет з 1 кельнської марку.

Паралельно з цим переходом відбувалась зміна співвідношень кратних монет: тепер талер ділиться на 30 срібних грошей. Були випущені нові срібні монети номіналом 10 сільбергрошів вартістю в 1⁄3 талера а також дрібніші монети по 5,2+1⁄2 і 1 сільбергрошів.

У 1857 році всі німецькі держави та Австрія погодилися карбувати союзний талер, що містив 16+2⁄3 грам чистого срібла, дещо меншої ваги, ніж прусський талер вагою 16,704 г, але все ще прийнятий нарівні з північнонімецьким талером. Австрія також знизила свій гульден до 2⁄3 союзного талера або 11+1⁄9 г. срібла.

Золотий стандарт

Після 1873 року всі північнонімецькі талери та союзні талери були вилучені з обігу на користь німецької золотої марки, причому кожна марка містила100⁄279 грамів чистого золота за курсом 1 талер = 3 марки, або за крсом золото до срібла як 1/15,5. У той час як нові срібні монети були обмеженим законним платіжним засобом для платежів до 20 марок, союзний талер зберіг повний, необмежений статус законного платіжного засобу, доки його не було демонетизовано в 1908 році^[1].

Інші

Талери, ідентичні північнонімецькому талеру, включають гессенсько-кассельський талер, саксонський талер і штольбергський талер, хоча не всі вони ділились на 24 гутегроші .

Валюти, ідентичні до союзного талера, які ділились на 30 сильбергрошів, включають прусський союзний талер, Ганноверський союзний талер, Гессен-Кассельський союзний талер і Мекленбурзький союзний талер.

Ряд північнонімецьких земель дотримувалися як Лейпцизького стандарту після 1690 року, так і неофіційного золотого стандарту після 1730 року, але не дотримувалися стандарту Австрійської конвенції 131⁄3 монет з 1 кельнської марки (або 17,539 г чистого срібла) після 1753 року. Найпомітніші з них такі:

Прусський талер прийняв Грауманську стопу (Graumannscher Fuß)1⁄14 кельнської марки або 16,704 г чистого срібла. Однак після 1840 року кілька північнонімецьких земель знизили ціни на талери, щоб вони відповідали цьому стандарту.
Бременський талер зберігав золотий стандарт до об'єднання Німеччини в 1871 році: п'ять талерів на пістоль Фрідріха д'ор, або приблизно 1,2 г чистого золота на талер. Він також був розділений інакше, на 72 гроша. Після 1857 року цей стандарт було визначено точніше — 8,4 талера за 10 грамів чистого золота, або1+4⁄21 г золота за талер.
Ганноверський талер повернувся до лейпцизького стандарту 1⁄12 кельнської марки після зростання цін на золото в другій половині XVIII століття. Він також був розділений по-іншому на 36 mariengroschen . У 1834 році Ганновер поступово відмовився від цього міцнішого стандарту на користь прусського талера.
Валюти ідентичної вартості ганноверському талеру включають мекленбурзький талер і вестфальський талер .

Валюти, стандарти яких відрізнялися від північнонімецького талера після 1690 року, включають:

Гамбурзька марка та любецька марка.
Данський ригсдалер, норвезький ригсдалер і шведський риксдалер. Вони також випускалися в кількох версіях із позначками «спеше» species або «куранта» courant .
Усі екю та талери, випущені в Швейцарії, перераховані тут: Швейцарський франк#До Гельветської конфедерації.

Див. також

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л William Arthur Shaw (1896). The History of Currency, 1252–1894: Being an Account of the Gold and Silver Moneys and Monetary Standards of Europe and America, Together with an Examination of the Effects of Currency and Exchange Phenomena on Commercial and National Progress and Well-being. Putnam. с. 360—393. Процитовано 22 червня 2021.
↑ ^а ^б MAIN p 367: The Reichstag at Augsburg authorised the thaler, 8 to the mark, 14 loth 4 grs. fine = 14+4/18/16 = 8/9, Mark fine = 9 thaler. p 368, in 1568: Mark fine = 10 florin 43.16 kreuzer = 10.72 fl, hence thaler ≈ 1.19 fl or 72 kreuzer.

Джерела

[MAIN-1] а ^б ^в ^г ^д ^е ^ж ^и ^к ^л William Arthur Shaw (1896). The History of Currency, 1252–1894: Being an Account of the Gold and Silver Moneys and Monetary Standards of Europe and America, Together with an Examination of the Effects of Currency and Exchange Phenomena on Commercial and National Progress and Well-being. Putnam. с. 360—393. Процитовано 22 червня 2021.

[origin-2] а ^б MAIN p 367: The Reichstag at Augsburg authorised the thaler, 8 to the mark, 14 loth 4 grs. fine = 14+4/18/16 = 8/9, Mark fine = 9 thaler. p 368, in 1568: Mark fine = 10 florin 43.16 kreuzer = 10.72 fl, hence thaler ≈ 1.19 fl or 72 kreuzer.

[1]

[2]