Швейцарський франк — Вікіпедія

Швейцарський франк
фр. franc suisse
нім. Schweizer Franken
італ. franco svizzero
романш. franc svizzer
Банкноти (2009)
Монети (2009)
Держава(и)Швейцарія Швейцарія
Ліхтенштейн Ліхтенштейн
Банкноти10, 20, 50, 100, 200, 1000 франків
Монети5, 10, 20 рапенів/чентезимо[1]/сантимів; 1/2, 1, 2, 5 франків
Символ₣ або Fr.
Літерний кодCHF
Центральний банкНаціональний банк Швейцарії
Вебсайтsnb.ch
Валютні курси
1 EUR = 0,9318 CHF (23 грудня 2024)
1 USD = 0,8966 CHF (23 грудня 2024)
10 UAH = 0,2142 CHF (23 грудня 2024)
Інфляція2,1 % (2023)[2]
CMNS: Швейцарський франк у Вікісховищі

Швейца́рський франк (код валюти згідно з ISO 4217: CHF, символ: ₣ або Fr.) — офіційна валюта Швейцарії та Ліхтенштейну. Емісійний інститут — Національний банк Швейцарії.

Сьогодні в Європі лише швейцарська валюта носить назву франк. На чотирьох офіційних мовах Швейцарії назва звучить так: Franken (німецькою), franc (французькою та романшською) та franco (італійською). Одна сота частина франка називається Rappen (Rp.) німецькою, centime (c.) французькою, centesimo (ct.) італійською та rap (rp.) романшською. На сьогодні в обігу перебувають монети номіналом 5, 10, 20 рапенів/чентезимо/сантимів та 1/2, 1, 2, 5 франків і банкноти в 10, 20, 50, 100, 200 та 1000 франків.

Швейцарський франк відомий міцністю валютного курсу, і через це є популярною валютою накопичення. Попри невеликі розміри країни-емітента, він посідає восьме місце у світі за обсягами торгівлі та розмірами міжнародних валютних резервів.

Історія

[ред. | ред. код]

Швейцарський франк з'явився в 1850 році і за вартістю дорівнював французькому франку. Він замінив різноманітні валюти швейцарських кантонів, деякі з них до того часу використовували франк (ділився на 10 баценів чи 100 сантимів), який за вартістю дорівнював 1,5 французького франка.

До 1850 року виготовленням монет у Швейцарії займалися більш ніж 75 різних установ, включаючи 25 кантонів і напівкантонів, 16 міст, абатств. В обігу перебувало близько 860 видів різних за вартістю і номіналом монет. Більше того, 1850 року національні валюти становили лише 15 % від загальної кількості грошей в обігу, решта це були іноземні валюти, які були привезені купцями. На додачу до цього деякі приватні банки почали випускати перші банкноти. Загальна кількість монет і банкнот, що перебували в обігу, сягала 8 000. Це створювало дуже багато проблем.

Для того, щоб вирішити цю проблему, у новій Швейцарській федеральній конституції 1848 року було прописано, що новостворений Федеральний уряд буде єдиним у Швейцарії, хто випускатиме гроші. Через два роки вийшов федеральний закон про монетну систему, який ухвалено федеральними зборами 7 травня 1850 року, згідно з яким франк став єдиною офіційною грошовою одиницею в Швейцарії.

1865 року Франція, Бельгія, Італія та Швейцарія об'єдналися в Латинський монетний союз і домовились обмінювати свої національні валюти у співвідношенні 4,5 грами срібла за 0,290322 грами золота. Пізніше встановлено співвідношення валют лише до золота (Золотий стандарт). Навіть після того, як монетний союз втратив свою силу в 1920-х роках і перестав існувати в 1927, Швейцарія дотримувалася цього співвідношення аж до 1967 року.

У XX столітті швейцарський франк традиційно відносився до валют податкових гаваней чи офшорних зон, з рівнем інфляції близьким до нуля і законодавчо закріпленими золотовалютними запасами на рівні мінімум 40 %. Проте, цю прив'язку до золота, що була впроваджена в 1920-х роках, скасовано в 2000 році у зв'язку з поправками до швейцарської конституції. Також на початку 2000-х, у рамках домовленостей з Європейським Союзом, послаблено банківську таємницю в швейцарських банках та активізовано обмін податковою інформацією з країнами ЄС.

Швейцарський франк протягом усієї своєї історії залишався одним з «найтвердіших» за курсом серед усіх валют у Європі та світі. Девальвація франка була зафіксована тільки 27 вересня 1936 року і була викликана Великою депресією, коли франк знецінився на 30 % слідом за англійським фунтом, доларом США і французьким франком. У другій половині XX століття швейцарський франк залишався й надалі одним з «найтвердіших» у світі — поряд з японською єною, а на початку 2000-х він випередив і єну.

Значне одномоментне зміцнення швейцарського франку відбулося 15 січня 2015 року. Воно було викликане захисними діями центробанку Швейцарії у відповідь на ризики від боргової кризи в єврозоні. Тоді франк виріс відносно всіх валют світу на 20-30 %.

Монети

[ред. | ред. код]

Монети швейцарського франку карбуються Швейцарським монетним двором. Сьогодні в обігу перебувають монети номіналом в 5, 10, 20 рапенів/чентезимо/сантимів та 1/2, 1, 2 та 5 франків. Раніше випускалися також монети номіналом в 1 (до 2006 року) та 2 (до 1977 року) рапенів/чентезимо/сантимів.

Зображення Номінал Діаметр Вага Гурт Матеріал
5 рапенів
17.15 мм
1.8 г
гладенький
алюмінієва бронза
10 рапенів
19.15 мм
3 г
гладенький
мельхіор
20 рапенів
21.05 мм
4 г
гладенький
мельхіор
1/2 франка
18.20 мм
2.2 г
ребристий
мельхіор
1 франк
23.20 мм
4.4 г
ребристий
мельхіор
2 франки
27.40 мм
8.8 г
ребристий
мельхіор
5 франків
31.45 мм
13.2 г
випуклий наднапис «DOMINUS PROVIDEBIT» та 13 зірок
мельхіор

Нерегулярно випускаються ювілейні та тематичні пам'ятні монети, зазвичай номіналом 10, 20 та 50 франків, наприклад:

Зображення Номінал Діаметр Вага Гурт Матеріал Рік випуску Опис
10 франків
32.85 мм
15 г
ребристий
біметалеві,
центр — мідно-нікелевий,
кільце — алюмінієва бронза
2005
Гора Юнгфрау
10 франків
32.85 мм
15 г
ребристий
біметалева,
центр — мідно-нікелевий,
кільце — алюмінієва бронза
2009
Швейцарський національний парк
20 франків
33 мм
20 г
напис
срібло
2007
Фортеця «Мунот»
50 франків
25 мм
11.2 г
напис
золото
2004
Гора Маттергорн

Банкноти

[ред. | ред. код]

З 1995 року випускалися банкноти восьмої серії. Порівняно з попередньою серією був припинений випуск 500-франкових і започаткований випуск 200-франкових банкнот. Таким чином, на сьогодні випускаються банкноти номіналом 10, 20, 50, 100, 200 і 1000 франків. Усі банкноти сьомої серії можна було обміняти у відділеннях Національного банку Швейцарії до 30 квітня 2020 року.[3]

Нижче наведено опис восьмої серії банкнот.

Аверс Реверс Номінал Розмір Домінуюючий колір Лицева сторона Дата відкликання
10 франків
126 × 74 мм
жовтий
Ле Корбюзьє
 2021
20 франків
137 × 74 мм
Червоний
Артур Онеґґер
 2021
50 франків
148 × 74 мм
зелений
Софі Тойбер-Арп
 2021
100 франків
159 × 74 мм
блакитний
Альберто Джакометті
 2021
200 франків
170 × 74 мм
коричневий
Шарль Фердинанд Рамю
 2021
1000 франків
181 × 74 мм
фіолетовий
Якоб Буркгардт
 2021

Починаючи з 2016 року вводиться нова дев'ята серія банкнот. Ескіз до банкнот створила швейцарська художниця і дизайнерка Мануела Пфрундер (Manuela Pfrunder). Однією з особливостей нових банкнот стало те, що між двома шарами спецпаперу вбудовується особливий прозорий пластиковий шар, який має ускладнити роботу фальшивомонетникам. Виведення з обігу старих банкнот буде проводитися поступово, у міру їхньої зношеності.

6 квітня 2016 року була представлена нова банкнота в 50 франків (введення в обіг відбулося 12 квітня). На банкноті розміщено зображення художниці Софі Тойбер-Арп. 5 травня 2017 відбулася презентація нової купюри в 20 франків (введення в обіг 17 травня).[4][5] 18 жовтня 2017 — нової купюри в 10 франків, 15 серпня 2018—200 франків, 6 березня 2019—1000 франків, 12 вересня 2019—100 франків.

Аверс Реверс Номінал Розмір Домінуюючий колір Дата випуску
10 франків
123 × 70 мм
жовтий
18 жовтня 2017
20 франків
130 × 70 мм
Червоний
17 травня 2017
50 франків
137 × 70 мм
зелений
12 квітня 2016
100 франків
144 × 70 мм
блакитний
12 вересня 2019
200 франків
151 × 70 мм
коричневий
22 серпня 2018
1000 франків
158 × 70 мм
фіолетовий
6 березня 2019

Швейцарський франк як резервна валюта

[ред. | ред. код]
Див. також: Резервна валюта

На початок XXI століття швейцарський франк займає восьме місце у світі за часткою в іноземних валютних резервах центробанків різних країн та обсягами торгівлі на міжнародному валютному ринку. Це викликано насамперед міцністю обмінного курсу швейцарської валюти. Також позитивно впливає дуже висока розвиненість та стійкість економіки Швейцарії, зокрема її фінансового сектору. Однак зазвичай на франк припадає не більше 0,3 % від загальносвітових валютних резервів центральних банків різних країн, що пояснюється невеликими розмірами країни і, відповідно, економіки (за розміром номінального ВВП Швейцарія у 2018 році займала 20-те місце у світі). З іншого боку слід зазначити, що швейцарський франк як резервна валюта є більш популярним серед приватних осіб (головним чином в країнах Європи), аніж в інституціях та компаніях. На підтвердження того виступає статистика Банку міжнародних розрахунків щодо обсягів торгівлі валют на міжнародному валютному ринку, у якій на швейцарський франк, станом на квітень 2019 року, припадала частка у 5 %.[6]

Див. детальніше: Найпоширеніші валюти у світі.

Розподіл за валютами офіційних валютних резервів у світі:
2023 2022 2021 2020 2019 2018 2017 2016 2015 2014 2013 2012 2011 2010 2009 2008 2007 2006 2005 2004 2003 2002 2001 2000 1999 1998 1997 1996 1995 1984 1983 1982 1980 1976 1972 1970
Долар США 58,44 % 58,52 % 58,80 % 58,92 % 60,75 % 61,76 % 62,73 % 65,36 % 65,75 % 65,17 % 61,28 % 61,50 % 62,69 % 62,24 % 62,15 % 63,77 % 63,87 % 65,04 % 66,51 % 65,51 % 65,45 % 66,50 % 71,51 % 71,13 % 71,01 % 69,28 % 65,10 % 61,98 % 58,96 % 65,8 % 68,5 % 68,4 % 67,2 % 76,6 % 78,6 % 77,2 %
Євро 19,94 % 20,37 % 20,59 % 21,29 % 20,59 % 20,67 % 20,17 % 19,14 % 19,15 % 21,21 % 24,21 % 24,07 % 24,44 % 25,76 % 27,70 % 26,21 % 26,13 % 24,99 % 23,89 % 24,68 % 25,03 % 23,65 % 19,18 % 18,29 % 17,90 %
Німецька марка 13,79 % 14,48 % 14,67 % 15,75 % 12,1 % 11,2 % 12,4 % 14,8 % 8,8 % 4,6 % 1,9 %
Японська єна 5,69 % 5,54 % 5,52 % 6,03 % 5,87 % 5,19 % 4,90 % 3,95 % 3,75 % 3,55 % 3,82 % 4,09 % 3,61 % 3,66 % 2,90 % 3,47 % 3,18 % 3,46 % 3,96 % 4,28 % 4,42 % 4,94 % 5,04 % 6,06 % 6,37 % 6,24 % 5,77 % 6,71 % 6,77 % 5,4 % 4,7 % 4,6 % 4,3 % 2,1 % 0,1 %
Британський фунт 4,86 % 4,90 % 4,81 % 4,73 % 4,64 % 4,43 % 4,54 % 4,35 % 4,72 % 3,70 % 3,99 % 4,04 % 3,84 % 3,94 % 4,25 % 4,22 % 4,82 % 4,52 % 3,75 % 3,49 % 2,86 % 2,92 % 2,70 % 2,75 % 2,89 % 2,66 % 2,58 % 2,68 % 2,11 % 2,8 % 2,6 % 2,4 % 2,9 % 1,9 % 7,1 % 10,4 %
Канадський долар 2,59 % 2,39 % 2,38 % 2,08 % 1,86 % 1,84 % 2,03 % 1,94 % 1,78 % 1,75 % 1,83 % 1,43 %
Китайський юань 2,29 % 2,61 % 2,80 % 2,29 % 1,94 % 1,89 % 1,23 % 1,08 %
Австралійський долар 2,14 % 1,97 % 1,84 % 1,83 % 1,70 % 1,63 % 1,80 % 1,69 % 1,77 % 1,60 % 1,82 % 1,46 %
Французький франк 1,62 % 1,44 % 1,85 % 2,35 % 1,0 % 1,1 % 1,3 % 1,7 % 1,6 % 0,9 % 1,1 %
Швейцарський франк 0,20 % 0,23 % 0,17 % 0,17 % 0,15 % 0,14 % 0,18 % 0,16 % 0,27 % 0,24 % 0,27 % 0,21 % 0,08 % 0,13 % 0,12 % 0,14 % 0,16 % 0,17 % 0,15 % 0,17 % 0,23 % 0,41 % 0,25 % 0,27 % 0,23 % 0,33 % 0,35 % 0,30 % 0,33 % 2,0 % 2,3 % 2,7 % 3,2 % 2,2 % 1,0 % 0,7 %
Нідерландський гульден 0,27 % 0,35 % 0,24 % 0,32 %
Інші 3,85 % 3,48 % 3,09 % 2,65 % 2,51 % 2,45 % 2,43 % 2,33 % 2,82 % 2,78 % 2,78 % 3,20 % 5,33 % 4,27 % 2,88 % 2,20 % 1,83 % 1,81 % 1,74 % 1,87 % 2,01 % 1,58 % 1,31 % 1,49 % 1,60 % 4,50 % 3,86 % 4,48 % 4,87 % 10,9 % 9,6 % 8,2 % 5,9 % 6,8 % 7,7 % 8,7 %
Джерела: World Currency Composition of Official Foreign Exchange Reserves Міжнародний валютний фонд (1995-2023), The evolution of reserve currency diversification, December 1986 Банк міжнародних розрахунків (1970-1984)

Валютний курс

[ред. | ред. код]

Після скасування Бреттон-Вудської валютної системи в 1971 році і по сьогодні у Швейцарії використовується режим вільно плаваючого валютного курсу. Виняток становить тільки відрізок з 2011 по 2015 рік, коли фактично існувала прив'язка франка до Євро.

Швейцарський франк відомий міцністю валютного курсу, так з 1960 по 2019 рік він виріс відносно усіх головних валют світу:

Відносно Євро з 1999 (коли він був запроваджений) по 2019 рік франк виріс на 48 %.[8]. Відносно валют-попередників євро швейцарський франк також був найтвердішою валютою. Так, з 1960 по 1998 рік він зміцнів відносно:

Єдиними широко вживаними фінансовими активами (але не валютами), відносно яких швейцарський франк знецінився, є золото та срібло. Номінальні ціни на ці метали у франках з 1960 по 2019 рік збільшилися на 863 % та 339 % відповідно.[10][11]

Починаючи з 1999 року, на вартість швейцарського франка великою мірою впливає вартість євро, оскільки на країни Єврозони припадає значна частина зовнішньої торгівлі Швейцарії. Другим важливим фактором є репутація у світі швейцарського франка як надійної валюти-сховища у часи різних економічних потрясінь. У такі періоди (як наприклад фінансова криза 2008 року або послідувана після неї боргова криза в єврозоні) попит на валюту (і відповідно її обмінний курс) росте.

Графіки валютних курсів швейцарського франка по відношенню до Євро (з 1999 року) та Долара США (з 1990).
К-сть CHF за один EUR та USD відповідно.

Прив'язка до євро

[ред. | ред. код]

З 2003 року курс швейцарського франка відносно євро коливався в діапазоні 1,5-1,6 CHF за євро. 6 вересня 2011 року, після масштабного зміцнення франка на валютному ринку, коли валюта оновлювала історичні максимуми до всіх валют світу, насамперед до євро, через масовий притік до Швейцарії європейських грошей від загроз боргової кризи в єврозоні, Національний банк Швейцарії провів ряд інтервенцій з ослаблення франка та повідомив, що не допустить подальшого зміцнення франка менш ніж 1,20 франка за євро.[12]

15 січня 2015 року, о 09:30 за місцевим часом, центробанк, несподівано для валютного ринку, повідомив про скасування валютного порога до євро, що протягом наступних 10 хвилин викликало небувале зростання франка до всіх валют світу на 20-30 %, до деяких з яких оновивши історичні максимуми, зокрема до євро, долара США, британського фунта стерлінгів, японської єни, а також викликавши загальне розбалансування всього валютного ринку, коли курси передусім провідних валют протягом цих же 10 хвилин були збиті як до франка, так і один до одного. Після стрибка на ринку, франк протягом двох днів коригувався, ринок шукав справедливу ціну валюти. Несподівана новина також відбилася на фондовому ринку, на вартості акцій швейцарських експортно-орієнтованих компаній, переважно, зниженням, як, наприклад, Nestlé на 6,20 %, Hoffmann-La Roche на 8,62 %, Novartis на 8,68 %, а провідний національний фондовий індекс Swiss Market Index на 8,67 %, падіння наступного дня продовжилися.

Оскільки до цієї події не було передумов для скасування порога франка до євро, більша частина фондового ринку, а саме інвестфонди, банки, брокери та трейдери мали на цей момент відкриті позиції проти франка і через небувалу волатильність за всю історію валютного ринку, зазнали збитків, а низка фінансових установ і зовсім визнали себе неплатоспроможними перед своїми контрагентами та клієнтами, як, наприклад, британський форекс-брокер Alpari UK, американський FXCM та новозеландський Excel Markets.[13] Рух котирувань франка був настільки швидким та несподіваним, що дилери просто не встигали встановлювати курс, через що постачальники брокерських послуг були змушені зупинити торги валютою, а утримувачі відкритих позицій по франку масово їх намагалися закрити, через що виникли перебої в роботі постачальників послуг, як, наприклад, німецького Deutsche Bank.[14] Ринок назвав цю подію «Швейцарським шоком», а його довіру до національного банку було підірвано, оскільки всього за тиждень до події один із представників центробанку відкрито запевнив, що політика центробанку з приводу порога до євро мінятися не буде.[15][16][17]

Зміцнення швейцарського франка стало великим тягарем для тисяч позичальників банків у Центральній та Східній Європі. Приблизно 550 тисяч іпотечних позик у Польщі, 150 тисяч у Румунії, 60 тисяч у Хорватії та 22 тисячі в Сербії було прив'язано до швейцарського франка через нижчі на той час відсоткові ставки. При тому, що доходи клієнти мали у їхніх національних валютах, які, разом з євро, знецінилися відносно франка. У підсумку таким позичальникам довелося виплачувати місячні платежі по кредитах у 1,5-1,6 рази більші ніж розраховували вони на це коли брали їх. На думку економістів, закономірно, що подібне трапилося саме у Східній Європі. Тут громадяни менш поінформовані про фінанси і вкрай незадовільно захищені державою. Також, можливо, багатьох клієнтів неповною мірою проконсультували, не згадавши про можливі валютні ризики.[18]

У 2018 році, за три роки після скасування прив'язки, курс франка відносно євро повернувся до показників початку 2015 року. Це відбулося на тлі стабілізації фінансової ситуації у Єврозоні.

Поточний курс

[ред. | ред. код]

Станом на 23 грудня 2024, валютний курс швейцарського франка (за даними ЄЦБ, МВФ та НБУ) становить 0,9318 франка за 1 євро (1,073 євро за 1 франк), 0,8966 франка за 1 долар США (1,115 долара США за 1 франк) та 0,02142 франка за 1 гривню (46,69 гривень за 1 франк).

Поточний обмінний курс CHF
На Minfin.com.ua(укр.) AUD CAD CNY EUR GBP JPY USD UAH
На XE.com(англ.) AUD CAD CNY EUR GBP JPY USD UAH
На fxtop.com(англ.) AUD CAD CNY EUR GBP JPY USD UAH

Цікаві факти

[ред. | ред. код]
  • Монета номіналом у 10 швейцарських рапенів/чентезимо/сантимів є найстарішою у світі серед тих, що й досі перебувають в обігу в своєму незмінному дизайні. Її дизайн незмінюється з 1879 року — змінюється тільки дата випуску.[19]
  • Швейцарські банкноти — єдині на сьогодні в світі гроші, на яких зображення розташовані вертикально, а не горизонтально.[5]
  • Банкнота номіналом у 1000 швейцарських франків є другою в рейтингу найдорожчих банкнот у світі (після банкноти номіналом 10 тис. сінгапурських доларів). Цікаво, що на банкноти цього номіналу припадає близько 60 % вартості усієї готівкової маси швейцарських грошей, що перебувають в обігу і які, притому, майже не використовуються в повсякденних розрахунках. Вони натомість є зручним засобом зберігання заощаджень і, на думку експертів, більшість з них належать особам, що проживають за межами Швейцарії.[20]
Вартість готівкової маси швейцарських монет і банкнот, станом на березень 2010 року (у млн. франків)[21]
Монети 10 франків 20 франків 50 франків 100 франків 200 франків 500 франків 1000 франків Загалом
2 695,4 656,7 1 416,7 1 963,0 8 337,4 6 828,0 129,9 27 637,1 49 664,0

Бібліографія

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ ЧЕНТЕЗИМО - тлумачення, орфографія, новий правопис онлайн. Процитовано 28 травня 2024.
  2. ↑ (англ.)Consumer Prices bfs.admin.ch, процитовано: 16.11.2023
  3. ↑ Instruction sheet on exchanging recalled banknotes [Архівовано 29 листопада 2013 у Wayback Machine.] Swiss National Bank.
  4. ↑ У Швейцарії відбулася презентація нових купюр — 20 і 50 франків [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.] replyua.net, 10-05-2017
  5. ↑ а б Швейцарія випустила в обіг нову банкноту номіналом 50 франків [Архівовано 10 квітня 2016 у Wayback Machine.] Європейська правда, 6 квітня 2016
  6. ↑ Triennial Central Bank Survey Foreign exchange turnover in April 2019 (PDF). Triennial Central Bank Survey. Basel, Switzerland: Bank for International Settlements. 16 вересня 2019. с. 7. Архів оригіналу (PDF) за 31 травня 2020. Процитовано 13 Жовтня 2019.
  7. ↑ Графік валютного курсу швейцарського франка відносно долара США та інших валют з 1960 по 2019 рік fxtop.com, процитовано: 15.03.2020
  8. ↑ Графік валютного курсу швейцарського франка відносно євро з 1999 по 2019 рік fxtop.com, процитовано: 15.03.2020
  9. ↑ Графік валютного курсу швейцарського франка відносно німецької марки та інших валют з 1960 по 1998 рік fxtop.com, процитовано: 02.03.2018
  10. ↑ Графік ціни 1 грама золота у швейцарських франках з 1960 по 2019 рік fxtop.com, процитовано: 15.03.2020
  11. ↑ Графік ціни 1 грама срібла у швейцарських франках з 1960 по 2019 рік fxtop.com, процитовано: 15.03.2020
  12. ↑ Закат валюты-убежища: Швейцарский франк привязали к евро. Вести. Экономика (рос.). Вести. 6 вересня 2011. Архів оригіналу (html) за 21 січня 2015. Процитовано 6 вересня 2011. [Архівовано 2015-01-21 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Рекордный скачок франка разорил британского брокера группы Alpari. РБК (рос.). РБК. 16 січня 2015. Архів оригіналу (html) за 20 січня 2015. Процитовано 16 січня 2015.
  14. ↑ Verlaine, Julia (15 січня 2015). Mayhem Erupts on Trading Floors After Swiss Central Bank Removes Cap on Franc. Bloomberg (англ.). Bloomberg. Архів оригіналу (html) за 20 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
  15. ↑ Швейцарский франк поравнялся с евро (html). Яндекс (рос.). Яндекс. 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
  16. ↑ Шпилевская, Кристина (15 січня 2015). SNB вернул франк к жизни (рос.). Инвесткафе. Архів оригіналу (html) за 15 січня 2015. Процитовано 15 січня 2015.
  17. ↑ Решение швейцарского ЦБ подорвало статус франка как резервной валюты (рос.). Финмаркет. 16 січня 2015. Архів оригіналу (html) за 19 січня 2015. Процитовано 16 січня 2015.
  18. ↑ Швейцарський франк став пасткою для позичальників у Східній Європі [Архівовано 3 липня 2017 у Wayback Machine.] Deutsche Welle, 28.01.2015
  19. ↑ Швейцарські монети встановили два світових рекорди minfin.com.ua, 3 травня 2021
  20. ↑ Купюр в 1000 франков становится больше [Архівовано 7 лютого 2016 у Wayback Machine.] business-swiss.ch, 08.08.2013
  21. ↑ Swiss National Bank Monthly Statistical Bulletin (PDF) (Пресреліз). Bern: Swiss National Bank. February 2010. с. A2: Banknotes and coins in circulation. Архів оригіналу (PDF) за 22 лютого 2011. Процитовано 18 March 2014.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Swiss franc
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Швейцарський_франк&oldid=43948816