Піддубці (Луцький район) — Вікіпедія

село Піддубці
Країна	Україна
Область	Волинська область
Район	Луцький район
Рада	Піддубцівська сільська рада
Код КАТОТТГ	UA07080230170099344
Основні дані
Засноване	1322
Населення	1037
Площа	1 км²
Густота населення	1037 осіб/км²
Поштовий індекс	45635
Телефонний код	+380 332
Географічні дані
Географічні координати	50°45′47″ пн. ш. 25°30′49″ сх. д. / 50.76306° пн. ш. 25.51361° сх. д. / 50.76306; 25.51361
Середня висота над рівнем моря	228 м[1]
Місцева влада
Адреса ради	с. Піддубці, вул. Миру, 14
Карта
Піддубці
Піддубці
Мапа
Піддубці у Вікісховищі

Підду́бці (Піддупці) — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області.

Назву свою отримало воно від місцевості при річці Коноплянці, що покрита в давнину була розкішними дубовими лісами. У зв'язку з цим існує легенда про походження назви села: «Йшли подорожні у пошуках місця, де б можна було заснувати поселення. Встигли вже і потомитися. Натрапили вони на дубовий ліс. Густі крони могутніх дубів манили своїм захистом від пекучого сонця. Тож зупинилися мандрівники відпочити. Та раптом помітили, що з найбільшого дубу лилося дивне сяйво. Підійшли ближче і побачили, що на ньому проявилася ікона Божої матері. І зрозуміли люди, що це знак Божий. І почали падати столітні дуби під сокирами, але не жаліли про це, бо знали, що помирають за благе діло. Тож заснували тут поселення, яке на честь цього дива назвали Піддубцями. А з дубу, на якому проявилася ікона, люди зробили іконостас».

Належить до найдавніших поселень Луччини і має свою багату і своєрідну історію.

Згадується 8 грудня 1322 р. у грамоті князя Любарта Гедиміновича^[2].

Село відвідувала Леся Українка, яка приїжджала до своєї подруги Марії Биковської, що працювала вчителькою в церковно-приходській школі. Ці події поетеса описала у своєму нарисі «Школа».

В 1940 р. село стало райцентром і тут був райвідділ НКВС.

Місцева громада вирішила встановити пам'ятну стелу загиблим та жертвам репресій НКВС. 23 червня 2016 року митрополит Луцький і Волинський Михаїл прибув освятити пам'ятник жертвам.^[3] Під час відкриття пам'ятної стели тим, хто в 1941 році загинув від рук НКВС, спалахнув скандал навколо священнослужителя церкви Московського патріархату в селі: «служитель» Микола Лафет назвав український прапор ганчіркою, викликав поліцію і повідомив, що прапор було піднято незаконно.^[4] Пізніше Єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл спростував цю інформацію і назвав це наклепом на священника^[5].

18 листопада 2017 року в Піддубцях освячено тимчасовий храм УПЦ КП на честь апостолів Петра й Павла^[6].

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1051 особа, з яких 489 чоловіків та 562 жінки.^[7]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1032 особи.^[8]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:^[9]

На околиці села були відомі два курганні могильники давньоруського періоду. Перший з них знаходився за 1,5 км на північний схід від села, в лісі, і нараховував 80-90 насипів, а другий складався із 180 курганів, котрі були розташовані за 1,5 км на південний схід від села, також у лісі. 1898 року К. Мельник у кожній з поховальних груп розкопала відповідно 16 та 3 кургани. У 1937 р. ще 30 насипів дослідив Я. Фітцке. Біля кістяків виявлено кераміку, залізні цвяхи, бронзові та срібні скроневі кільця, сережки, персні, скляні намистини

Церква Святої Покрови XVIII ст. є одним із найцікавіших взірців барокової архітектури на Волині.

Десь в середині XVI ст. в селі Піддубці луцькі монахи заснували монашеський скит. Мабуть, вони захотіли відокремитись і вести самітнє чернече життя. Так і виникла в селі православна обитель. Іноки вибудували тут дерев'яний храм Божий ім'я Різдва Пресвятої Богородиці та чернечі будівлі. Тоді ж у церкву внесли чудотворну ікону Божої Матері, яка впродовж віків славилася своїми відпустами і зціленнями.

Хоча існує й інша гіпотеза, відповідно до якої церква в селі була побудована згідно з указом імператриці Катерини ІІ.

А під час Другої світової війни на церкву скинули снаряд. Але він дивом не зірвався. Біля цієї ж церкви було джерело з цілющою водою. Серед жителів села побутує легенда, що до нього ще цар Петро І присилав гінців за водою.

Після Берестейської унії 1596 року храм перейшов до уніатів і почалось будівництво нової церкви та монастирських будівель. На місці дерев'яної православної церкви видатний архітектор Павло Ґіжицький (автор костелу отців Бернардинів в Луцьку, Ліцеального костелу Св. Ігнатія Лойоли у Кременці та ін.) побудував величавий мурований храм Різдва Божої Матері та такі ж розкішні монастирські будівлі. Церква є пам'яткою пізнього бароко, з чітко вираженими ордерними деталями, що характеризують перехід до класицизму. Храм складний, незвичний у плані, торець рамен увінчують дві триярусні вежі. Великий восьмигранний верх спирається на масивні пілони. Увінчує це все велика барокова баня з декоративним ліхтариком. Поряд — маленькі вісім бань на бічних вежах. Архітектору Ґіжицькому приписують також проект храмового вівтаря, оздобленого колонами.

Хоча церква входить до Державного реєстру національного культурного надбання і охороняється державою, останнім часом була проведена вкрай негативна реставрація храму, яка полягала, зокрема, у перекритті покрівлі. Проведені роботи спотворили автентичний та первісний вигляд церкви, її колористику та зменшили естетичну цінність пам'ятки.

• 
  Покровська церква
• 
  Збережена церковна брама
• 
  Декорації куполів після реставрації церкви

• Бохонко Григорій (псевдо «Став») — пластун, надрайоновий провідник ОУН Луцького району, загинув у бою.
• Василина Демчинська (псевдо «Циганка») — організаторка медичної допомоги повстанцям УПА. Загинула 14 серпня 1945 р. у рідному селі в бою з енкаведистами. Нагороджена медаллю «За боротьбу в особливо важких умовинах». В 1947 р. посмертно за особливі заслуги у справі визволення України нагороджена «Срібним Хрестом бойової заслуги».
• Драницький Сергій Миколайович — український футболіст та футбольний тренер.
• Качинський Сергій — поручник, організатор перших відділів УПА.
• Козяр Анатолій — референт СБ ОУН Волинської області.
• Марачевич Микола Діонісійович — Герой Радянського Союзу.
• Михальчук Віктор Олексійович (1982—2014) — старший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Писарук Сергій Миколайович (1986—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

• Якимчук Микола — 1-й командир Воєнної Округи УПА «Турів», провів дитинство у селі.

• Кучинко М. М., Златогорський О.Є. Пам'ятки археології Луцького району Волинської області: навчальний посібник. — Луцьк: Волинські старожитності, 2010. — С.236.
• Підду́бці // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974. — том Волинська область / І.С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747с. — С.454
• Poddubce (1) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1887. — Т. VIII. — S. 372. (пол.).— S. 372. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Піддубці (Луцький район)

• [1]
• Піддубці / Шлях до князів Острозьких

Це незавершена стаття з географії Волинської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.