Робот Леонардо — Вікіпедія

Модель робота та схема внутрішньої будови

Ро́бот Леона́рдо — людиноподібний механізм, технологію якого розробив Леонардо да Вінчі приблизно в 1495 році.[1]

Креслення робота було знайдено в документах Леонардо, виявлених у 1950-х роках.[2][3] Невідомо, чи була розробка здійснена.

На каркас робота було надягнуто германо-італійські лицарські лати, він міг імітувати людські рухи (підводитись і сідати, рухати руками та шиєю) і мав анатомічно правильну будову щелепи.[1][2][4] Технологія частково ґрунтувалася на дослідженнях Леонардо в анатомії, зокрема Вітрувіанській людині.

Історія

[ред. | ред. код]

Леонардо, можливо, почав замальовувати ідеї свого робота ще до початку роботи над Таємною вечерею.[5] Хоча повних креслень автомата не збереглося, нотатки Леонардо свідчать про те, що він міг створити прототип близько 1495 року, коли перебував під патронатом Людовіко Сфорца, герцога Мілана.[1]

Початкові дослідження Леонардо в галузі анатомії та кінезіології, як записано в його Кодексі Гюйгенса, можливо, вплинули на його бажання спроектувати автоматизований пристрій.[2] Принципи його людиноподібного робота можна знайти серед набору фоліантів, що складаються з анатомічних ескізів, які, як вважається, слідують його Вітрувіанському канону пропорцій.[2]

Інтерес Леонардо до інженерії, можливо, також надихнув його на створення свого автомата, який з'являється у вигляді механічного лицаря.[6] Перед тим, як Леонардо розробив свого механічного лицаря, очевидці детально описують, як він створив механічного лева, який міг рухатися незалежно від людського втручання.[7] Механічний лев був виставлений у багатьох публічних місцях, включаючи весілля Марії Медічі та під час прибуття французького короля Франциска I до Ліона в 1515 році.[2]

Реконструкція Маріо Таддеі

[ред. | ред. код]
Реконструкція робота Леонардо, виконана Маріо Таддеі

Завдяки виявленню нових малюнків і даних дослідник Маріо Таддеі представив достовірнішу реконструкцію робота і написав книгу «Leonardo da Vinci's robots».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Leonardo's Knight, Leonardo’s Lost Robots (англ.), Berlin, Heidelberg: Springer Berlin Heidelberg, 2006, с. 69—113, doi:10.1007/3-540-28497-4_3, ISBN 978-3-540-28440-6, процитовано 5 листопада 2024
  2. ↑ а б в г д Moran, Michael E. (December 2006). Epochs in Endourology The da Vinci Robot (PDF). Journal of Endourology. 20. doi:10.1089/end.2006.20.986. PMID 17206888.
  3. ↑ Angeles. A robot over five centuries old, Leonardo's mechanical knight. ROS Robotic Online Shortfilm Festival (амер.). Процитовано 5 листопада 2024.
  4. ↑ Rosheim, M.E. (6 серпня 2002). In the Footsteps of Leonardo. IEEE Robotics & Automation Magazine. 4 (2): 12—14. doi:10.1109/100.591641 — через IEEE.
  5. ↑ Leonardo's Robot. Museo Galileo Institute and Museum of the History of Science. 4 листопада 2024. Процитовано 4 листопада 2024.
  6. ↑ Jose, Antony Merlin (2001). Anatomy and Leonardo da Vinci. The Yale Journal of Biology and Medicine. 74 (74): 185—195. PMC 2588719. PMID 11501715.
  7. ↑ 7 Early Robots and Automatons. HISTORY (англ.). 16 жовтня 2023. Процитовано 6 листопада 2024.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Робот_Леонардо&oldid=44614393