Свириденко Юлія Анатоліївна — Вікіпедія

Свириденко Юлія Анатоліївна
Свириденко Юлія Анатоліївна
Свириденко Юлія Анатоліївна
Перша віцепрем'єр-міністерка — Міністерка економіки України
Нині на посаді
На посаді з4 листопада 2021
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
ПопередникОлексій Любченко
Заступниця Керівника Офісу Президента України
22 грудня 2020 — 4 листопада 2021[1]
ПрезидентВолодимир Зеленський
ПопередникЮлія Ковалів
НаступникРостислав Шурма
Перша заступниця Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
22 липня 2020 — 22 грудня 2020
ПрезидентВолодимир Зеленський
Прем'єр-міністрДенис Шмигаль
В.о. голови Чернігівської ОДА
3 липня — 28 листопада 2018
ПрезидентПетро Порошенко
Прем'єр-міністрВолодимир Гройсман
ПопередникВалерій Куліч
НаступникОлександр Мисник
Народився25 грудня 1985(1985-12-25) (38 років)
Чернігів, Українська РСР, СРСР
Відомий якекономістка, політична діячка, державна службовиця
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma materДТЕУ
У шлюбі зСергій Дерлеменкоd
 Висловлювання у Вікіцитатах
 Медіафайли у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свириденко.

Ю́лія Анато́ліївна Свириде́нко (нар. 25 грудня 1985(19851225), Чернігів) — українська державна діячка. Перший віцепрем'єр-міністр — Міністр економіки України з 4 листопада 2021 р.[2][3] Заступник Керівника Офісу Президента України (22 грудня 2020 — 4 листопада 2021).

В. о. голови Чернігівської ОДА (2018). Заступник міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства (29 вересня 2019 — 22 липня 2020)[4][5][6]. Перший заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (22 липня 2020 — 22 грудня 2020)[7][8].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Ранні роки

[ред. | ред. код]

Юлія Свириденко народилася 25 грудня 1985 року у Чернігові у сім'ї службовців. Батько був головою Чернігівської відділення Антимонопольного комітету, мати працювала в обласній раді.[9]

Освіта

[ред. | ред. код]

2008 року закінчила з відзнакою Київський торговельно-економічний університет, спеціальність «менеджмент антимонопольної діяльності», магістр з менеджменту антимонопольної діяльності. В тому ж році вступила до аспірантури Київського національного торговельно-економічного університету за спеціальністю «економіка та управління національним господарством».

Кар'єра

[ред. | ред. код]

Трудову діяльність розпочала 2008 року на посаді економістки з фінансової роботи Українсько-андоррського спільного підприємства АТ «АМП» (Київ). Згодом працювала оцінювачкою Чернігівського міжміського бюро технічної інвентаризації, заступницею директора ТОВ «Еко-Втор» (Київ).[10]

2011 року призначена головою Постійного представництва Чернігова у місті Усі (КНР), єдиного представництва українського міста в КНР (на громадських засадах). На посаді голови Постійного представництва сприяла залученню інвестицій до економіки Чернігова та Чернігівської області, створенню сприятливих умов іноземним інвесторам для ведення бізнесу в Чернігові та Чернігівській області, підтримці зв'язків між органами місцевого самоврядування Чернігова та Чернігівської області та регіонів Китайської Народної Республіки, а також між представниками ділових кіл Чернігова та Чернігівської області та регіонів Китайської Народної Республіки.

За результатами роботи Постійного представництва в Чернігові було зареєстроване підприємство «Еко-Втор» зі 100 % іноземних інвестицій та здійснено повний супровід інвестиційного проєкту будівництва заводу з виробництва поліефірного волокна. Після запуску виробництва працювала на посаді заступниці директора заводу з питань зовнішньоекономічної діяльності.[10]

З травня 2015 року — радниця голови Чернігівської обласної державної адміністрації Куліча.

Із серпня 2015 року — начальниця Департаменту економічного розвитку Чернігівської обласної державної адміністрації.

Закінчила програму навчання менеджерів (2016, Німецька академія управління Нижньої Саксонії (DMAN), Німеччина). Учасниця програми «Академія доброго урядування та підвищення компетентності в Європі», організованій Європейською академією Берліна, при підтримці Міністерства закордонних справ Німеччини (вересень 2016, Берлін). Закінчила програму стратегій зростання приватного сектору, організовану Шведським агентством з питань міжнародного розвитку Sida (Швеція, 2017).[джерело?]

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

З вересня 2017 року виконувала обов'язки першого заступника голови Чернігівської обласної державної адміністрації. Згідно з розпорядженням голови обласної державної адміністрації від 14 березня 2018 року № 28-к призначена першим заступником голови Чернігівської обласної державної адміністрації.

З 30 липня до 28 листопада 2018 року — в. о. голови Чернігівської ОДА.

З березня по вересень 2019 року — директор ТОВ «Сідко Україна», що спеціалізується на виробництві кормів для диких птахів і займається перероблюванням органічної продукції.[11]

З 29 вересня 2019 до 22 липня 2020 року — заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України[12][6].

24 грудня 2019 року обрана Головою правління Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Член делегації для участі у Тристоронній контактній групі, представник в робочій підгрупі з соціально-економічних питань[13].

З 22 липня до 22 грудня 2020 року — перши заступник Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України[7][8].

З 22 грудня 2020 року — заступник голови Офісу Президента України, замінила на цій посаді Юлію Ковалів[14].

26 лютого 2021 року Указом Президента України виключена зі складу делегації України для участі у Тристоронній контактній групі[15].

Міністр економіки України (з 2021 року)

[ред. | ред. код]

3 листопада 2021 року партія Слуга народу висунула Свириденко на посаду першого віцепрем'єра — Міністера економіки України[16]. 4 листопада 2021 року Верховна Рада України ухвалила рішення про призначення Свириденко[3].

Санкційна політика

[ред. | ред. код]

У серпні 2022 року уряд уповноважив Юлію очолити Міжвідомчу робочу групу з питань реалізації державної санкційної політики.[17] Свириденко вела перемовини з іншими країнами про посилення санкцій проти РФ, зокрема з представниками Британії.[18]

Підтримка бізнесу

[ред. | ред. код]

У середині березня 2022 року запрацювала програма релокації підприємств. Станом на листопад 2022 року було переміщено 772 підприємства, що дало змогу зберегти 35 тисяч робочих місць.[19][20]

У березні 2022 року була створена програма працевлаштування тимчасово переміщених осіб, запроваджено компенсацію роботодавцям на зарплату працевлаштованих.[21]

Статки

[ред. | ред. код]

Має квартири у Києві та Чернігові, записані на себе, а також ще одну, записані на сім'ю. Чоловік володіє Audi A6 Allroad (2010 року).[22]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Указ Президента України від 4 листопада 2021 року № 562/2021 «Про звільнення Ю.Свириденко з посади Заступника Керівника Офісу Президента України»
  2. ↑ Постанова Верховної Ради України від 4 листопада 2021 року № 1861-IX «Про призначення Свириденко Ю.А. на посаду Першого віце-прем’єр-міністра України - Міністра економіки України»
  3. ↑ а б Новим міністром економіки стала Свириденко: рішення Ради. РБК-Україна (українською) . 4 листопада 2021. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  4. ↑ Кабінет Міністрів схвалив Програму дій Уряду [Архівовано 2 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Кабінет Міністрів України (29 вересня 2019)
  5. ↑ Про призначення Свириденко Ю. А. заступником Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Кабінет Міністрів України. 29 вересня 2019. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 14 грудня 2019.
  6. ↑ а б Про звільнення Свириденко Ю.А. з посади заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. zakon.rada.gov.ua (українською) . 22 липня 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  7. ↑ а б zakon.rada.gov.ua https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/903-2020-р#Text. Процитовано 24 грудня 2020. {{cite web}}: Пропущений або порожній |title= (довідка)
  8. ↑ а б Про звільнення Свириденко Ю.А. з посади першого заступника Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. zakon.rada.gov.ua (українською) . 22 грудня 2020. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  9. ↑ Що відомо про нову заступницю керівника ОПУ: біографія Юлії Свириденко. 24 Канал (укр.). Процитовано 2 лютого 2023.
  10. ↑ а б Свириденко Юлія Анатоліївна — АГРОПОЛІТ. agropolit.com. 30 вересня 2019. Архів оригіналу за 14 серпня 2020. Процитовано 14 травня 2020.
  11. ↑ Ризикнути і стати першим: історія одного естонсько-українського проекту. ОТГ.cn.ua (укр.). 19 серпня 2019. Процитовано 4 січня 2023.
  12. ↑ Розпорядження Кабінету Міністрів України від 29 вересня 2019 року № 869-р «Про призначення Свириденко Ю.А. заступником Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України».
  13. ↑ Указ Президента України від 5 травня 2020 року № 167/2020 «Про делегацію України для участі у Тристоронній контактній групі»
  14. ↑ Зеленський змінив заступника Єрмака. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 22 грудня 2020. Процитовано 24 грудня 2020.
  15. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №80/2021. Офіційне інтернет-представництво Президента України. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 26 лютого 2021.
  16. ↑ "Слуги" пропонують уряду кандидатури на посади трьох міністрів. epravda.com.ua. Українська правда. 3 листопада 2021. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  17. ↑ Кабінет Міністрів України - Уряд уповноважив Міністра економіки України Юлію Свириденко координувати роботу з санкційної політики. www.kmu.gov.ua (ua) . Процитовано 2 січня 2023.
  18. ↑ Україна та Велика Британія посилять координацію в питаннях запровадження санкцій.
  19. ↑ Скільки підприємств з початку війни скористалися релокацією: нові цифри від Мінекономіки. news.dtkt.ua (укр.). Процитовано 2 січня 2023.
  20. ↑ ShieldSquare Captcha. www.kmu.gov.ua (англ.). Процитовано 2 січня 2023.
  21. ↑ Держава компенсувала підприємцям 147 млн грн за працевлаштування понад 13 тисяч переселенців | Міністерство економіки України. www.me.gov.ua (укр.). Процитовано 2 січня 2023.
  22. ↑ Хто прийшов замість Сахневича: деклараційний «скан» Юлії Свириденко [Архівовано 18 лютого 2022 у Wayback Machine.], Чeline, 12.09.2017

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Свириденко_Юлія_Анатоліївна&oldid=43636901