French
DeutschСкориківка — Вікіпедія
| село Скориківка | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Тер. громада | Новодмитрівська сільська громада |
| Код КАТОТТГ | UA71040150160017261 |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засноване | на рубежі 18—19 століть |
| Населення | 580 (на 2007 рік) |
| Поштовий індекс | 19730 |
| Телефонний код | +380 4737 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°48′49″ пн. ш. 32°5′10″ сх. д. / 49.81361° пн. ш. 32.08611° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря | 121 м |
| Водойми | річка Золотоношка |
| Відстань до обласного центру | 41,4 (фізична) км[1] |
| Відстань до районного центру | 20 км |
| Найближча залізнична станція | Пальміра |
| Відстань до залізничної станції | 11 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Нова Дмитрівка |
| Карта | |
  Скориківка | |
 Скориківка | |
| Мапа | |
 | |
| | |
Скорикі́вка — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Новодмитрівської сільської громади. Розташоване на річці Золотоношці за 20 км на північ від районного центру — міста Золотоноші та за 11 км від залізничної станції Пальміра. Населення — 580 осіб, 263 двори (на 2007 рік).
Село виникло на рубежі XVIII—XIX століть.
Не пізніше 1796 року було приписане до Миколаївскої церкви у містечку Миколаївка яке було приєднане у 1958 році[2][3][4]
Складається з чотирьох частин, що раніше були окремими селищами: власне Скориківка[5], Миколаївка[6][7], Раківка[8][9] і Галатівка[10].
У 1837 році Скориківка належала до Драбівської волості і нараховувала 46 рільничих і чумацьких домів (161 мешканець).
У 1862 році у містечку володарскому Миколаївка була церква та 16 дворів де жило 85 осіб (37 чоловічої та 48 жіночої статі), у козачому селищі Скориківка в 59 дворах жило 353 особи (171 та 188), а у володарскому хуторі Раків (Раківка) 5 дворів з 22 особами (12 та 10)[11]
У 1888 році на прохання громадян було організовано школу грамоти. У 1898 році відкрито церковноприходську школу.
1905 року селяни навіщось спалили поміщицький маєток.
У 1911 році у селі Миколаївка була церква та жило 212 осіб (98 чоловічої та 114 жіночої статі), у селищі Скориківка жило 605 осіб (302 та 303) та була церковно-прихідська школа, на хуторі Раківка жило 79 осіб (33 та 46), а на хуторі Галатівка 56 осіб (30 та 26).[12]
На пам'ять про 164 односельців, які загинули в роки радянсько-німецької війни, у 1967 році споруджено обеліск Слави. У бойових діях брали участь 167 осіб, нагороджені бойовими орденами та медалями 112.
У 1967 році збудовано Будинок культури на 350 місць, у якому на другому поверсі розташувалася сільська бібліотека.
Станом на 1972 рік в селі мешкало 1031 осіб. Працював колгосп «Шлях Леніна», що мав в користуванні 2,3 тисячі га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,2 тисячі га орної землі. Господарство вирощувало зернові культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, працювали млин, 2 лісопильні. На той час діяли восьмирічна школа, дитячий садок, фельдшерсько-акушерський пункт, крамниця.
У 1989 році завершено будівництво нової середньої школи.
З 1907 по 1910 рік на кошти парафіян майстрами з Вереміївки будувалася Миколаївська церква. Упродовж 1934—1943 років була закрита місцевою владою. У 1962 році церкву відібрано в парафіян, використовувалась як комора. У січні 1991 року церква була освячена і почала діяти за своїм призначенням.
На території Скориківської сільської ради діє ДП «Іскра» — директор Сергій Сергійович Снігирь
- кандидат технічних наук І. Я. Скорик;
- лікар-травматолог І. П. Косенко;
- полковник у відставці Г. Н. Заєць;
- полковник Г. Д. Галат;
- полковник, викладач військової кафедри (м. Санкт-Петербург) М. В. Мороз;
- перекладач М. П. Слісаренко.
- Скорик П. Я. — автор граматики чукотської мови: Грамматика чукотского языка: Фонетика и морфология имменых частей речи
- ↑ maps.vlasenko.net [Архівовано 23 жовтня 2007 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 31 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 480 и 534 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 627 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Специальная карта Западной части России Шуберта 1826-1840 годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Карта частей Киевского, Черниговского и других наместничеств 1787 года. www.etomesto.ru. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Американская карта России и СССР 50-х годов. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Карта РККА M-36 (В). Кировоградская, Черкасская и Киевская области. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Карта РККА M-36 (В). Кировоградская, Черкасская и Киевская области. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ ИнфоРост, Н. П. ГПИБ | [Вып.] 33 : Полтавская губерния. - 1862. elib.shpl.ru. Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Полтавский губерский статистический комитет. (1911). Список населенных мест Полтавской губернии, с кратким географическим очерком губернии (російською) . Полтава: Электроная типография Д.Н. Подземского Петровская улица собственый дом, 1912. с. 31 з 562.
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
 | Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
