Супутники Марса — Вікіпедія

	Супутники Марса
Батьківське небесне тіло	Марс
	Супутники Марса у Вікісховищі

Супутники Марса — два природні супутники — Фобос і Деймос, що обертаються навколо Марса.

Обидва супутники обертаються навколо своїх осей з тим же періодом, що й навколо Марса, тому завжди обернені до планети тим самим боком. Припливна дія Марса поступово сповільнює рух Фобоса, що врешті-решт призведе до падіння супутника на Марс, або його руйнування по досягненні межі Роша. Деймос, навпаки, повільно віддаляється від Марса.

Історія

Після того, як Галілео Галілей у 1610 році відкрив чотири супутники Юпітера, астрономи вважали, що в кожної наступної планети кількість супутників зростає вдвічі. Оскільки у Землі був відомий один супутник — Місяць, а в Юпітера — чотири, вважалося, що в Марса повинно бути два супутники. Дивним чином ця безпідставна з погляду науки гіпотеза справдилася.

Першим передбачив, що Марс має супутники, Йоганн Кеплер у 1610 році. У спробах розшифрувати анаграму Галілея про кільця Сатурна («Найвищу планету потрійною спостерігаю») Кеплер вирішив, що Галілей виявив супутники Марса.

У 1643 році монах-капуцин Антон Марія Ширл стверджував, що бачив «марсіанські місяці».

У 1727 році Джонатан Свіфт у «Мандрах Гуллівера» описав два маленьких супутники Марса, які були відомі астрономам острова Лапута. Вони оберталися навколо Марса за 10 і 21,5 години. Про ці ж супутники в 1750 році згадав Вольтер у романі «Мікромегас».

10 липня 1744 року німецький капітан Кіндерман повідомив, що обчислив орбітальний період марсіанського супутника, котрий дорівнював 59 годинам 50 хвилинам і 6 секундам.

У 1877 році американський астроном Асаф Голл, працюючи в військово-морській обсерваторії США з найбільшим у світі 26-дюймовим рефрактором Кларка, нарешті виявив Фобос і Деймос — два маленьких супутники Марса. Їх орбітальні періоди виявились близькими до періодів, які передбачав Свіфт за 150 років до того. Їх названо на честь давньогрецьких міфологічних богів, супутників Марса та війни — Фобоса (Страх) та Деймоса (Жах).

Джерела

Gazetteer of Planetary Nomenclature — Mars (USGS) [Архівовано 21 квітня 2005 у Wayback Machine.]
Interactive 3D visualisation of the orbits of Mars and its moons Phobos and Deimos [Архівовано 17 серпня 2021 у Wayback Machine.]

Література

Бурба Г. Приёмный сын Марса : [рос.] // Вокруг света. — Молодая гвардия, 2011. — № 10.
Силкин Б. И. В мире множества лун. — 150000 прим.

Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.