Сінон — Вікіпедія

Сінон (грец. Sinon) — онук сина Гермеса й Хіони Автоліка, а через нього родич Одіссея, учасник Троянської війни. За післягомерівським переказом, Сінон обманом і красномовством переконав троянців ввезти Троянського коня за мури, що призвело до захоплення Трої.

Коли греки вдали, що покидають облогу Трої та відпливли, Сінон лишився на березі, щоб дати їм сигнал до повернення, запаливши вогнище^[1]. Коли його, як і було задумано, схопили троянці, Сінон вигадав, що Одіссей намагався вбити його за те, що він знає таємницю вбивства Паламеда. Греки втомилися від війни і тільки відсутність попутного вітру не давала це здійснити. Аполлон порадив їм принести людську жертву, вибір якої Одіссей поклав на Калхаса. Насправді Одіссей підкупив його і той вказав на Сінона. Коли греки відпливли, лишивши закутого у колодки Сінона на березі, йому вдалося втекти і потрапити в руки троянців. Повіривши в це, цар Трої Пріам став розпитувати навіщо греки лишили попід стінами міста дерев'яного коня. Сінон пояснив, що греки втратили підтримку богині Афіни після того як Одіссей і Діомед викрали Палладій з її храму. Калхас порадив Агамемнону відплисти додому і зібрати в Греції нове військо, а коня залишити в дар Афіні як відшкодування. На додачу він сказав, що є пророцтво Калхаса, за яким коли троянці знехтують даром, Афіна знищить їх. Проте якщо кінь опиниться в Трої, жителям міста вдасться об'єднати всі сили Азії, вторгнутися в Грецію і підкорити Мікени. Тому-то коня і зробили більшим, ніж брами Трої^[2].

Зраділі троянці розібрали частину стін і ввезли коня за мури, після чого почали урочистості. Вночі, коли троянці натомилися від святкувань і заснули, Сінон вибрався з міста і запалив сигнальний вогонь на могилі Ахілла, а дружній троянець Антенор став розмахувати смолоскипом^[3]. Греки на кораблях за цим сигналом вирушили до Трої, а ті, що були всередині Троянського коня, вийшли назовні, перебили охорону та відчинили браму.

• Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І.Я., Пономарів О.Д. — Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2006. — 312с.
• Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. - М. : Прогресс, 1992. - 620 с.