French
DeutschТилинка — Вікіпедія
 | Ця стаття недостатньо ілюстрована. |
Тили́нка (теленка, телинка, скосівка, пищалка)[1] — народний дерев'яний духовий музичні інструмент[2], належить до відкритих лабіальних одноцівкових[3][4], аналог поздовжньої флейти.
У гуцулів інструмент відомий як: «теленка», «телинка», «теплинка», бойківська назва: «скосівка», «пищалка», «весняна скосівка». В угорців має назву «tilinkó», «tilink», «tilinka», «csilinka», «titilinka», «pipilinka», румунів «tilinca fără dup», «telinca», словаків «podolká», «hlupštiková píšťala»[5].
Теленка не має аплікатурних отворів, а лише мундштук та розтруб. Вхідний отвір теленки загострений, прямий чи скошений. Довжина інструменту різна, від 25 до 85 см.[6], діаметр 1-1,5 см[4]. У гуцулів теленка зустрічається частіше без денця, а у бойків з денцем. Виготовлється традиціно з бузини, ліщини, клену чи верби[7], але тепер є й теленки виготовлені з металу[4][8].
В Україні теленка поширена серед гуцулів[9][10][11][12] та бойків[13][14]. Також використовується народами, що живуть біля карпатських гір (словаками, поляками, румунами, угорцями).
Флояра, фрілка, фрелка, флоярка, фреля, довбушинка, зубівка — український народний духовий інструмент.
Виконавці супроводжують своє гру гудінням яке створює бурдонний фон. Гра на теленці не вимагає великих навиків. Звукоряд утворюється завдяки передуванню звуків та затулянням або відтулянням пальцем цівки теленки[15].
- Богдан Яремко. Етноінструментознавство. – Рівне: РДГУ, 2003. – 188 с.
- Українські народні музичні інструменти. — Київ: Техніка, 2003. — 264 с. — ISBN 966-575-111-5
- Гнат Хоткевич. Музичні інструменти українського народу — Х. ДВУ 1930
- ↑ Ігор Мірчук. Українська музика. Культура України. Частина 5
- ↑ Т.І. Сідлецька. Практична культурологія. Історія народно-оркестрового виконавства України : навчальний посібник. Ч. 1. – Вінниця : ВНТУ, 2011. – 122 с.
- ↑ Групи музичних інструментів. Духові музичні інструменти (аерофони)
- ↑ а б в Ігор Шрамко.Українські народні музичні інструменти в Музеї народної архітектури та побуту УРСР. Київ: Музей народної архітектури та побуту України, 1970-і. 54 с.
- ↑ Ганудельова Надія. Традиційні музичні інструменти Закарпаття у християнських обрядах і віруваннях. Мистецтвознавчі записки: Збірник наукових праць. Вип. 18. – К.: Міленіум, 2010. – 369 с.
- ↑ Теленка Бойківська весняна скосівка
- ↑ Етнопедагогічні тенденції становлення і розвиток музичного інструментарію у Карпатському регіоні
- ↑ Богдан Яремко. Виготовлення традиційних карпатських народних флейт // Записки Наукового товариства ім. Т.Шевченка (праці Секції етнографії та фольклористики). – Львів, 1992. – Т.CCXXIII. – С.137-154.
- ↑ Яремко Б. Музичні інструменти Гуцульщини // Народна творчість та етнографія. 1986. № 5.
- ↑ Гуцульські танці завойовують світ Радіо Свобода
- ↑ Ігор Мацієвський. Музичні інструменти гуцулів / Вінниця: Нова Книга, 2012. 464 с.
- ↑ Михайло Тимофіїв. Музичні інструменти Гуцульщини: група самозвучних. // Л. Філоненко, О. Німилович. Фольклористична діяльність Михайла Тимофіїва. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2012. – С.25-43.
- ↑ Ігор Мацієвський. Музичні інструменти Бойківської діаспори на нижньому Придністров'ї // Традиційна народна музична культура Бойківщини. Дрогобич, 1996. Вип. 2.
- ↑ Михайло Хай. Музика Бойківщини. Київ: Родовід, 2002.
- ↑ Божена Корчинська-Яскевич. Витоки і становлення професійної сопілкової культури в просторі українського інструменталізму. Львівська національна музична академія імені М. Лисенка. Львів – 2017
- Теленка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1966. — Т. 8, кн. XV : Літери Ст — Уц. — С. 1885. — 1000 екз.
