Духові музичні інструменти — Вікіпедія

Духові́ музи́чні інструме́нти — музичні інструменти, що являють собою різні за розмірами та матеріалом трубки, в яких внаслідок коливання стовпа повітря, що міститься в них усередині, утворюється звук.

Характер звука духових музичних інструментів залежить від форми та обсягу повітря в них, способу видобування - вдування повітря в канал інструмента, механізму виникнення коливань та матеріалу, з якого виготовлено резонатор. Зміна частоти коливань, а відповідно і висоти звуку інструменту досягається музикантами у два способи:

• збільшуючи або зменшуючи обсяг звучного стовпа повітря за допомогою спеціальних пристосувань — клапанів, вентилів, пістонів, куліс, якими музикант керує пальцями;
• сильнішим вдуванням розсікаючи стовп повітря на дві, три, чотири й т.д. частини, внаслідок чого починає звучати не основний тон, а якась із його верхніх гармонічних складових.

Спочатку духові інструменти мали прикладне значення: насамперед були засобом передавання сигналів на значну відстань у мисливців, пастухів, у війську. Різноманітні роги й кістки тварин стали основою всіх різновидів сучасних духових інструментів. Дотепер знаходять примітивні інструменти, зокрема ріг зі зрізаним вузьким кінцем, глиняні та інші вироби, що звучать.

Духові інструменти прийнято поділяти на дерев'яні й мідні. Ця класифікація історично зумовлена матеріалами, що використовувались для виготовлення інструментів, однак у наш час відображає спосіб звуковидобування, застосовуваний на них. Так, флейта, що відноситься до дерев'яних духових, може бути виготовлена з металу або навіть скла, деякі моделі гобоя або кларнета виконані із пластику й інших матеріалів, саксофон завжди виготовляється з металу, але також вважається дерев'яним інструментом. Інструменти, що називаються мідними, роблять не тільки з міді, але також з латуні, срібла й інших металів.

Існують також клавішні інструменти, де повітря приводиться у коливальних рух за допомогою спеціальних міхів або механічних пристроїв — це такі інструменти, як орган, акордеон та інші, однак ці інструменти як правило не розглядають як духові, а відносять до пневматичних інструментів.

Дерев'яними називаються духові інструменти, основним принципом гри на яких є регулювання довжини звучного стовпа повітря шляхом відкривання отворів, розташованих на корпусі інструмента на певній відстані один від одного. Збудження коливань стовпа повітря здійснюється або за допомогою язичка (язичкові — гобой, кларнет, фагот, саксофон та їх різновиди) або за рахунок розсічення потоку повітря поперечним отвором у головці інструменту (лабіальні — флейта, блок-флейта).

На ранніх етапах свого розвитку ці інструменти виготовлялися винятково з дерева, завдяки чому і названі були дерев'яними. Деякі сучасні інструменти такого типу (флейти, саксофони) ніколи не виготовляються з дерева, для інших інструментів дерево застосовується поряд з іншими матеріалами.

Мідними називаються духові інструменти, принцип гри на яких полягає в одержанні звуків гармонічного ряду шляхом зміни сили потоку повітря, що вдмувається в інструмент, або особливим положенням губ виконавця. Раніше звукоряд цих інструментів був натуральним, пізніше, з винаходом у 1830-і роки вентильного механізму мідним інструментам став доступний хроматичний звукоряд. На тромбоні хроматичний звукоряд забезпечується завдяки особливій висувній трубці — кулісі.

Як правило, ці інструменти виготовляються з металу (латуні, міді, рідше срібла), хоча деякі з інструментів епохи Середньовіччя й бароко з подібним способом звуковидобування (наприклад, серпент) були виконані з дерева.

В сучасній практиці мідні духові використовують як в симфонічних та духових оркестрах, так і як сольні інструменти. Духові інструменти поширені також і в народній музиці — це свиріль, сопілка, зурна, най та інші

• Духові інструменти в музичному житті людства / Володимир Апатський // Мистецькі обрії'99 : альманах : наук.-теорет. пр. та публ. / Акад. мистец. України. — К., 2000. — 105-115.
• Інструментознавство (інструменти духових оркестрів) : навч. посіб. / Л. Л. Дражниця; М-во культури і туризму України, Львів. нац. муз. акад. ім. М. В. Лисенка. - Л. : ЗУКЦ, 2011. - 168 c. - Бібліогр.: с. 162-164
• Історія духового музичного мистецтва України від найдавніших часів до початку XX ст. / Валерій Олександрович Богданов . – Харків : Видавнича група "Основа", 2000 . – 344 с. : іл., нот. – На укр. яз. - ISBN 5-7768-0683-6
• Юрій Юцевич. Музика: словник-довідник. — Тернопіль, 2003. — 404 с. — ISBN 966-7924-10-6. (html-пошук по словнику, djvu)
• Левин С. Духовые инструменты в истории музыкальной культуры. – Т. І. – М: Музыка, 1973; Т. II. – М: Музыка, 1983.
• Усов Ю. История зарубежного исполнительства на духовых инструментах. — М.: Музыка, 1989. — 207 с., с нотами.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Духові музичні інструменти

• В. М. Апатський. Духові музичні інструменти [Архівовано 25 липня 2018 у Wayback Machine.] / ЕСУ
• Духові музичні інструменти // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Духові інструменти Гуцульщини [Архівовано 25 липня 2018 у Wayback Machine.] / Zaxid.net
• Инструменты духового оркестра [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.]