French
DeutschУкраїнські Американські Ветерани — Вікіпедія
| Українські Американські Ветерани | |
|---|---|
 Печатка Українських Американських Ветеранів | |
| Абревіатура | УАВ |
| Тип | Неурядова громадська організація |
| Засновано | 29 травня 1948 року |
| Правовий статус | Асоціація |
| Мета | Організація обслуговування ветеранів |
| Членство | особисте |
| Центральний орган | Національна виконавча рада |
| Національний командир | Леонід Кондратюк |
| Дочірня(і) організація(ї) | УАВ жінки помічниці |
| Вебсайт: www.uavets.org | |
 Українські Американські Ветерани у Вікісховищі | |
Українські Американські Ветерани (УАВ) — неприбуткова організація у Сполучених Штатах Америки почесно звільнених ветеранів Збройних сил США, котрі є українцями за походженням. Служба внутрішніх доходів надала УАВ звільнений від оподаткування статус у 1984 році і УАВ була зареєстрована у штаті Нью-Йорк у 1987 році.[1] Керівництво організацією здійснюється Національною виконавчою радою, яка складається з добровольців та очолюється Національним командиром, якого вибирають на Національному з'їзді.
У вступі до Національного статуту зазначається наступна місія Українських американських ветеранів:
УАВ прагне об'єднати Американських ветеранів українського походження та зобов'язується підтримувати Конституцію, Уряд та закони Сполучених Штатів Америки.[2]
У статті ІІ Національного статуту перелічено наступні цілі Українських американських ветеранів:
a) Об'єднати, посилити та забезпечити побратимство всіх американських ветеранів українського походження.
b) Увіковічнити пам'ять та діяння наших побратимів, які віддали свої життя для того щоб забезпечити нам благословенну Свободу.
c) Проповідувати та увіковічнювати наш Американський спосіб життя.
d) Підтримувати Конституцію та Закони Сполучених Штатів Америки.
e) Охороняти та захищати Сполучені Штати Америки від усіх їхніх ворогів.
f) Просувати дух миру та доброї волі посеред всіх людей на землі.
g) Забезпечувати принципи справедливості, свободи та демократії для нас та наших нащадків.
h) Допомагати всім побратимам у біді а також вдовам та сиротам наших полеглих товаришів.
i) Підтримувати Українську ідентичність в статусі високої пошани та поваги у наших Сполучених Штатах Америки.
j) Надавати стипендії студентам, які є нащадками Українських Американських Ветеранів, або пов'язані з ними.[3]
Пост 1 Українських американських ветеранів було сформовано у вересні 1921 року у Філадельфії. Інші пости було організовано у різних містах, але через велику відстань та брак чисельності національна організація не оформилась у той часовий період.[4]
Після Другої світової війни коли з'явилася більша кількість ветеранів, було сформовано нові пости та зростав інтерес до створення організації національного масштабу. Протягом з'їзду Ліги Української Молоді Північної Америки 1947 року декілька делегатів зустрілися і висловили їхнє бажання утворити таку організацію. Майор Майкл Дармопрай (Українська транслітерація — Дармограй) здійснив приготування Посту 1 для проведення Національного З'їзду у Готелі Пенн Шератон у Філадельфії протягом вихідних Дня пам'яті у 1948 році (29-31 травня 1948 року).[4]
Прибуло 55 делегатів для участі у першому Національному З'їзді з таких міст як Байонн, Кліфтон, Ньюарк, Перт Амбой (штат Нью-Джерсі), Нью-Йорк, Рим, Трой (штат Нью-Йорк), та Філадельфія (штат Пенсільванія). Делегати обговорили варіанти назви організації та зупинились на Українські Американські Ветерани. Було затверджено установчу угоду та Статут. Вибрано Національного Командира та Національну Виконавчу Раду для очолювання організації. Також було прийнято різноманітні резолюції, зокрема вирішено, що наступні з'їзди проводитимуться на щорічній основі.[4][5]
Будь-яка особа Української традиції чи походження має право на членство в Українських Американських Ветеранах, якщо така особа служила в Збройних силах США та почесно була демобілізована. Будь-яка особа, яка не є українського походження, але задовольняє інші вимоги для права на членство і є одруженою з особою українського походження має право на повне членство в УАВ.[6]
Пост — це базова одиниця УАВ та, як правило, репрезентує географічну місцевість як то столичний округ, місто, містечко або графство. Пост використовується для формальних справ як зустрічі та координаційна точка для місцевих проєктів. Часто пост проводить заходи громади як бінґо, сніданки та відзначання свят. Також не є рідкістю коли Пост утримує бар, який працює обмежений час. Члена посту розрізняється по темно-синій пілотці із золотим написом та золотими кантами (галунами).
Пости згруповані разом у організацію рівня Штату, що називається Підрозділ Штату для цілей координації та адміністрування. Разом може існувати 51 підрозділ Штатів, один для кожного Штату та для федерального округу Колумбія. Командир Підрозділу Штату чи офіцер Ради підрозділу розрізняється по білій пілотці з синіми буквами та синіми кантами (галунами).
Управління Українськими Американськими Ветеранами належить Національній Виконавчій Раді (НВР), як збирається щоквартально або за потребою для ведення справ організації. НВР очолюється Національним Командиром, який головує на зібраннях. Іншими офіцерами НВР можуть бути: Заступник Командира, Ад'ютант, Судовий адвокат, Офіцер фінансів, Квартирмейстер, Літописець, Офіцер Відносин з громадськістю.
Національний Командир розрізняється по золотій пілотці з синіми буквами та синіми кантами (галунами). Офіцер Національної Виконавчої Ради розрізняється по пілотці з синім околишом та золотим верхом, золотими буквами та золотими кантами (галунами).
Для Українських Американських ветеранів було розвинуто підрозділ Жінки помічниці. Жінки помічниці Українських Американських Ветеранів — патріотична організація з осідком у США для жінок, які зацікавлені у волонтерській службі. Це неприбуткова організація, яка є дочірньою Українських Американських Ветеранів.[7][8]
Хоча поодинокі підрозділи Жінок помічниць існували окремо від постів УАВ ще задовго до З'їзду 1948 року, загальнодержавна організація не була оформлена до березня 1974 року. Розалі Польче була обрана тимчасовим президентом щоб керувати групою в той час. Під час 27-го Національного З'їзду УАВ у червні 1974 року у Джерсі-Сіті штат Нью-Джерсі Жінки помічниці були офіційно визнані як частина організації Українських Американських Ветеранів. Установча угода та статут було затверджено наступного року у червні 1975 року на Загальнодержавному З'їзді у Спрінг Уеллей штат Нью-Йорк.[7][8]
Жінки помічниці Українських Американських Ветеранів є організацією з відданими, готовими допомогти жінками по всій країні, які присвятили себе Американським ветеранам, дітям та молоді з ідеєю надихати громади Помічниць.[7][8]
Українські Американські Ветерани організовують та беруть участь у різноманітних патріотичних церемоніях включаючи: День Збройних сил США, День пам'яті, День незалежності США, День Ветерана та інші. Вони як правило проводяться на рівні постів. Церемонії можуть включати відвідування цвинтарів та марширування на парадах. Багато постів УАВ розмістили меморіальні позначки чи монументи на цвинтарях приблизно по центру. Ці монументи є місцем зустрічі для членів УАВ під час служби в День пам'яті та День Ветерана.
Багато постів відзначають День Незалежності України як свято, яке раніше святкувалося 22 січня. Після 1991 року дата відзначання змінилася на 24 серпня.[9]
Представники Підрозділу Штату УАВ часто беруть участь у патріотичних церемоніях як Підписання Прокламації, що спонсорується секретаріатом губернатора, або Зачитування Резолюцій, що виносяться законодавчим органом штату. Офіцерів підрозділу штату також часто запрошують відвідати щорічний «Губернаторський огляд» відділення Національної гвардії Штату.[10][11]
На національному рівні 27 червня 1964 року у Вашингтоні федеральний округ Колумбія УАВ брали участь в церемонії відкриття пам'ятника Тарасові Шевченку. Колишній президент США Дуайт Ейзенхауер був присутнім на церемонії як ключовий промовець.[12]
- ↑ Miziuk, George A. (5 серпня 1990). Ukrainian American veterans conclude 43rd national convention (PDF). The Ukrainian Weekly. с. 4. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2012. Процитовано 11 червня 2011.
- ↑ «Mission Statement [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.].» Ukrainian American Veterans, National Constitution and By-Laws, 2010 Edition"
- ↑ «Article II, Objectives [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.].» Ukrainian American Veterans, National Constitution and By-Laws, 2010 Edition"
- ↑ а б в Створено центральну організацію українсько-амернканських ветеранів (Ukrainian American Veterans create central organization) (PDF). Svoboda (newspaper). 2 червня 1948. Архів оригіналу (PDF) за 21 березня 2012. Процитовано 30 липня 2012.
- ↑ Bodnarczuk, Dmytro (1998). Ukrainian American Veterans, 1948–1998: Historical analysis and evaluation. New York, NY: Computoprint. с. 22—23.
- ↑ «Article VI, Eligibility [Архівовано 9 листопада 2012 у Wayback Machine.].» Ukrainian American Veterans, National Constitution and By-Laws, 2010 Edition"
- ↑ а б в Polche, Rosalie (July 1989). Down the Memory Lane. UAV 42nd Annual Convention Journal.
- ↑ а б в Pryjma, Irene (September 1997). President's Message. UAV 50th Annual Convention Journal.
- ↑ New Jersey vets honor independence (PDF). The Ukrainian Weekly. 11 вересня 1994. с. 5. Архів оригіналу (PDF) за 31 серпня 2011. Процитовано 12 червня 2011.
- ↑ Outgoing Governor hosts veterans (PDF). The Ukrainian Weekly. 9 січня 1994. с. 13. Архів оригіналу (PDF) за 10 березня 2012. Процитовано 10 червня 2011.
- ↑ UAVets represented at Florio meeting (PDF). The Ukrainian Weekly. 6 червня 1993. с. 16. Архів оригіналу (PDF) за 15 березня 2012. Процитовано 10 червня 2011.
- ↑ Урочистості відкриття пам'ятника Тарасові Шевченкові у Вашингтоні (Celebration of the Dedication of the Taras Shevchenko Monument in Washington) (PDF). Svoboda (newspaper). 30 червня 1964. Архів оригіналу (PDF) за 30 вересня 2011. Процитовано 7 червня 2011. [Архівовано 2011-09-30 у Wayback Machine.]
