Фоторезистор — Вікіпедія

Фоторези́стор — фотоелектричний напівпровідниковий приймач +- випромінювання, принцип дії якого ґрунтується на ефекті фотопровідності^[1] — явищі зменшення опору напівпровідника у разі збудження носіїв заряду світлом. Характеризується однаковою провідністю незалежно від напрямку протікання струму.

Найпопулярнішим напівпровідником для виготовлення фоторезисторів є сульфід кадмію (CdS).

Фоторезистори є менш світлочутливими за фотодіоди чи фототранзистори, оскільки два останніх є справжніми напівпровідниковими приладами, у той час як фоторезистор є пасивним компонентом і не має p-n-переходу. Фотоопір (електричний опір) будь-якого фоторезистора може змінюватися у широких межах у залежності від температури навколишнього середовища, що робить їх непридатними для застосувань, що вимагають точного вимірювання або чутливості до світла.

Для фоторезисторів також характерна деяка затримка між дією світла і наступною зміною опору, значення якої, як правило, складає близько 10 мс. Час затримки за переходу від освітлених до темних середовищ, є навіть ще більшим, і часто досягає 1 секунди. Ця властивість робить фоторезистори непридатними до вимірювання об'єктів, які швидко блимають, але іноді вони використовується задля згладжування реакції стиснення аудіосигналу.^[2]

Фоторезистори застосовуються у фотореле, які автоматично вмикають вуличне освітлення в сутінках, на турнікетах метро тощо.

• Оптоелектроніка
• Фотодавач
• Фотодіод
• Фотоелемент
• Фотоелектронні помножувачі
• Фототранзистор

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фоторезистор

• Огляд і принцип дії фоторезистора [Архівовано 20 вересня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)

Це незавершена стаття про електроніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.