Фрязіно — Вікіпедія

місто Фрязіно
рос. Фрязино
Герб Фрязіна	Прапор Фрязіна
Країна	Росія
Суб'єкт Російської Федерації	Московська область
Міський округ	Фрязінський міський округ
Код ЗКАТУ:	46480000000
Код ЗКТМО:	46780000001
Основні дані
Час заснування	1584
Статус міста	1951
Населення	55369 осіб (2010)
Площа	9 км²
Поштовий індекс	141190, 141191, 141195 і 141196
Телефонний код	+7 49656 і 49625
Географічні координати:	55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д.Координати: 55°57′ пн. ш. 38°03′ сх. д. / 55.950° пн. ш. 38.050° сх. д.
Вебсторінка	fryazino.org
	Мапа
	; Фрязіно ; Фрязіно
	Фрязіно у Вікісховищі

Фря́зіно (рос. Фрязино) — місто, адміністративний центр Фрязінського міського округу Московської області, Росія.

Географія

Розташоване на річці Любосєєвці, яка впадає у річку Воря (сточище Клязьми), приблизно, за 25 км на північний схід від Москви.

Центр російської (радянської) НВЧ електроніки. У грудні 2003 року місто здобуло статус «міста науки» — наукограда Росії^[2].

Історія

На території сучасного міста існував відомий з 1584—1586 років присілок Фрязіновка. У другій половині 18 століття тут виникло шовкоткацьке підприємство. Перша згадка — у писарських книгах Московського повіту за 1584-86 роки: «дер. Фрязинова, а Самсонова тоже на рчк. на Любосивкѣ, а в ней пашни паханые сѣрой земли 8 четьи да перелогу 27 четв. в полѣ, а в дву потому ж, сѣна 10 коп, лѣсу дровяняного 5 дес». Тоді присілок належав до вотчини Богдана Бєльського.

Назва присілка походить від прізвиська Фрязін, яке міг отримати як італієць на московській службі (італійців у Московії називали «фрягами»), так і московит, який мав якийсь стосунок до Італії^[3].

у 1784 — присілок Фрязіно
у 1791 — збудовано храм Гребневської Божої матері
у 1868 — село Фрязіно
у 1938 — робітниче селище Фрязіно
з 1951 — місто Фрязіно
з 1968 — місто обласного підпорядкування
з 2003 — наукове місто

Населення

Населення — 55369 осіб (2010; 52436 у 2002^[4]).

Господарство

Промисловість

У 1901 році заснована шовкоткацька фабрика Капцових — перша кам'яна будівля в селі. Фабрика була націоналізована у 1918 році і ліквідована рішенням Шелкотреста в 1929 році. У 1933 році на місці колишньої шовкоткацької фабрики створений завод «Радіолампа». З цього моменту Фрязіно стає центром електронної промисловості. У 1943 році відкривається перший науково-дослідний інститут (НДІ) з дослідним заводом, згодом їх число збільшується до п'яти. У 1955 році розпочато будівництво філії Інституту радіоелектроніки АН СРСР.

У радянські часи містоутворюючими підприємствами були НДІ, що працювали на військове замовлення. З розпадом СРСР ці інститути були змушені скоротити більшість співробітників. У порядку конверсії оборонних НДІ були створені підприємства: в 1993 році — «Істок-Система», виробник медичного обладнання під торговою маркою «Гастроскан», в 1994 — «Істок-Аудіо», виробник слухових апаратів. Крім електронної і медичної галузі в місті існує кондитерська промисловість, а також чаєфасувальна фабрика компанії «Майський чай».

Транспорт

Місто розташоване на 24-му кілометрі Щолковського шосе (на 7-му Фряновського). Місто має 2 автовокзали, розташованих на вул. Польовий та вул. Московській.

У місті діють 3 міських автобусних маршрути і стільки ж маршрутних таксі. Крім цього, через місто проходять 10 приміських маршрутів автобусів (у тому числі і з Москви). Усередині міста є декілька різних служб таксі.

Також у місті є залізнична станція і 2 пасажирські платформи (Фрязіно-Товарна і Фрязіно-Пасажирська, що є кінцевою).

Від Москви можна дістатися двома способами:

на електричці з Москва-Пасажирська-Ярославська за 1 годину 15 хв (Ярославський напрямок)
на маршрутці або автобусі з автовокзалу метро Щолковська — близько півгодини, крім годин пік.

Освіта

В 1912 році відкрита перша школа, на початок 2000-их у місті 7 шкіл, у тому числі 5 загальноосвітніх, гімназія та ліцей. До кінця 1980-их років 20 % жителів мали вищу освіту, серед них — 460 кандидатів і 77 докторів наук, 2 академіки, 120 лауреатів Ленінської і Державної премій СРСР та Росії.

Архітектура, пам'ятки

На східній околиці міста, на березі річки Любосєєвки, — колишня садиба Гребньова (1780—1790-их років реконструйована в 1817—1823 роках).

Відомі люди

Дев'ятков Микола Дмитрович (1907-2001) — радянський та російський науковець, академік РАН, професор МФТІ.

Джерела

Аркуш карти N-37-5 Ногинск. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1985 р. (рос.)

Примітки

↑ Численность сельского населения и его размещение на территории Московской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
↑ Указ Президента РФ от 29 декабря 2003 года № 1531 «О присвоении статуса наукограда Российской Федерации г. Фрязино Московской области» [1] [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
↑ Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Профиздат, 2000. — С. 281.
↑ Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 29 березня 2021.

Посилання

На Вікімапії [Архівовано 25 серпня 2011 у WebCite]
Офіційний сайт міста Фрязіно [Архівовано 21 листопада 2008 у Wayback Machine.]
Інформаційний сайт міста Фрязіно [Архівовано 23 вересня 2010 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про Московську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Фрязіно

[rus-ms-census-1] Численность сельского населения и его размещение на территории Московской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)

[2] Указ Президента РФ от 29 декабря 2003 года № 1531 «О присвоении статуса наукограда Российской Федерации г. Фрязино Московской области» [1] [Архівовано 21 липня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)

[3] Е. М. Поспелов. Топонимический словарь Московской области. — М. : Профиздат, 2000. — С. 281.

[4] Дані перепису населення Росії 2002 року. Архів оригіналу за 11 травня 2021. Процитовано 29 березня 2021.

[1]

[2]

[3]

[4]