Хі (літера) — Вікіпедія

Грецька абетка
Α α — альфа Β β — бета
Γ γ — гамма Δ δ — дельта
Ε ε — епсилон Ζ ζ — дзета
Η η — ета Θ θ — тета
Ι ι — йота Κ κ — каппа
Λ λ — лямбда Μ μ — мю
Ν ν — ню Ξ ξ — ксі
Ο ο — омікрон Π π — пі
Ρ ρ — ро Σ σ ς — сигма
Τ τ — тау Υ υ — іпсилон
Φ φ — фі Χ χ — хі
Ψ ψ — псі Ω ω — омега
Застарілі
Ϝ ϝ — дигамма Ϛ ϛ — стигма
Ͱ ͱ — хета Ϻ ϻ — сан
Ϟ(Ϙ) — коппа Ϡ(Ͳ) — сампі
Ϸ ϸ — шо

Хі (велика Χ, мала χ; грец. Χι МФА[çiː]) — двадцять друга літера грецької абетки, в системі грецьких чисел, має значення 600.

Грецька абетка на чорнофігурній посудині, з хрестоподібною «хі»

Вимова

[ред. | ред. код]

Давньогрецька

[ред. | ред. код]

У давньогрецькій мові читалася як придиховий глухий м'якопіднебінний проривний /kʰ/. У західному варіанті грецької абетки читання було іншим — /ks/.

Койне

[ред. | ред. код]

У грецькому койне і пізніших діалектах вимова змінилася на фрикативний [x] чи [ç]. Зміни в читанні відбулися також з літерами «тета» і «фі».

Новогрецька

[ред. | ред. код]

У новогрецькій мові залежно від положення в слові літера має два різні читання: перед голосними переднього ряду /e/ чи /i/ вона вимовляється як [ç], перед голосними непереднього ряду /o/ чи /u/, а також перед приголосними — як [x][1].

Транслітерація

[ред. | ред. код]

У латинізованому запису грецьких слів χ передається диграфом ch. Іноді трапляється транслітерація як kh[2].

Оскільки в латині не було звука [kʰ]/[x] як окремої фонеми (він траплявся у деяких словах, наприклад pulcher, де був алофоном звука [k]), у пізній латині звичайне читання ch у грецизмах як [k].

Нащадки

[ред. | ред. код]

Від Χ візантійського уніціалу походить кирилична Х. Оскільки в західних варіантах грецького алфавіту χ використовували замість ξ («ксі») для позначення /ks/, то від неї походить і латинська X з тим самим фонетичним значенням.

Інше використовування

[ред. | ред. код]

Мала літера

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Μποτίνης, Α. (2011): Φωνητική της ελληνικής. ISEL. σελ. 89, 111.
  2. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 5 травня 2015. Процитовано 13 липня 2018.