Шарль Ерміт — Вікіпедія

Charles Hermite
фр. Charles Hermite[1]
Народився	24 грудня 1822(1822-12-24) Дьєз, Мозель
Помер	14 січня 1901(1901-01-14) (78 років) Париж
Поховання	цвинтар Монпарнас
Місце проживання	Франція
Країна	Франція
Національність	француз
Діяльність	математик, викладач університету, помічник професора, професор університету, викладач університету
Alma mater	Колеж де Нансі Колеж Генріха IV, Сорбонна Колеж Людовика Великого,
Галузь	математика
Заклад	Вища нормальна школа[2] Паризький університет[3] Політехнічна школа[2]
Посада	президент[4]
Науковий ступінь	baccalauréatd[3] (1 липня 1847) і бакалавр наук (9 травня 1848)
Науковий керівник	Ежен Шарль Каталан
Відомі учні	Анрі Пуанкаре Бурже Леон Шарв Анрі Паде Михайло Петрович Жуль Танрі
Аспіранти, докторанти	Анрі Пуанкаре[5] Томас Йоанес Стілтьєс[6] Marie Georges Humbertd[6] Jules Tanneryd[6] Désiré Andréd[6] Léon Charved[7] Михайло Петрович[6] Еміль Пікар Léon Charved[6] Louis Bourguetd[6] Désiré Andréd[6]
Членство	Лондонське королівське товариство[3] Паризьке філоматичне товариствоd Французька академія наук[3] Петербурзька академія наук Шведська королівська академія наук Ліга французької батьківщини Угорська академія наук Académie de Stanislasd[8] Американська академія мистецтв і наук Національна академія дей-Лінчей Російська академія наук Прусська академія наук Національна академія наук Італіїd Королівське товариство Единбурга[3] Нідерландська королівська академія наук Туринська академія наук[9]
Відомий завдяки:	Ермітів простір, поліноми Ерміта, доведення трансцендентності числа e
Родичі	Marcel Bertrandd
Нагороди	іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (27 листопада 1873)
Висловлювання у Вікіцитатах  Шарль Ерміт у Вікісховищі

Шарль Ерміт (фр. Charles Hermite; 24 грудня 1822 — 14 січня 1901) — французький математик.

Народився 24 грудня 1822 року в Дьєзі. Відвідував колеж Генріха IV. У 1841 році вступив до ліцею Людовика Великого, потім у 1842 році вступив у Політехнічну школу, з якої був відрахований 1 січня 1844 року, оскільки пропустив семестр через поганий стан здоров'я. З 1848 року викладав математику в Колеж де Франс, з 1870 року — професор Вищої нормальної школи і Сорбонни. Член Паризької академії наук з 1856 року, Лондонського королівського товариства з 1873 року.

Роботи Ерміта присвячені теорії чисел, алгебрі та теорії еліптичних функцій. Він показав, як звести загальне алгебраїчне рівняння п'ятого степеня до виду, що розв'язується в еліптичних модулярних функціях. Вивчив клас ортогональних многочленів (многочлени Ерміта), створив теорію інваріантів (спільно з Келі і Сільверстом). Довів трансцендентність числа e (1873); пізніше німецький математик Фердинанд фон Ліндеман довів методом, аналогічним методу Ерміта, трансцендентність числа π. Відома праця Ерміта «Про розв'язування рівняння п'ятого ступеня» (Sur la résolution de l `équatia du cinquième degré, 1858).

Помер Ерміт в Парижі 14 січня 1901 року.

На його честь названо астероїд 24998 Ерміт^[10].

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (листопад 2011)

Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.