Шевченко Михайло Васильович — Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шевченко.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Шевченко Михайло.
Шевченко Михайло Васильович
Народився19 серпня 1947(1947-08-19) (77 років)
Обтове
Громадянствоукраїнець
Діяльністьпоет
Мова творівукраїнська
Жанрвірші
ПартіяСПУ
Нагороди
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Михайло Васильович Шевченко (нар. 19 серпня 1947, с. Обтове, нині Конотопського району Сумської області) — український поет, заслужений діяч мистецтв України. Член Національної спілки письменників України (1977). Лауреат премій: ім. Петра Артеменка, ім. Павла Усенка, ім. Володимира Сосюри, ім. Івана Нечуя-Левицького, ім. Миколи Островського, Міжнародної премії ім. Григорія Сковороди.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 19 серпня 1947 року в селі Обтове Кролевецького району (нині Конотопського району) Сумської області.

Батьки — Марія Прокопівна та Василь Іванович, брат Василь, сестри Ніна та Валентина. Одружений. Дружина Світлана Григорівна — заслужений учитель України (філолог, викладач української мови та літератури). Сини: Олег — журналіст, Григорій — юрист.

У 1965 році закінчив Обтівську середню школу, вступив до Полтавського сільськогосподарського інституту (зоофокультет). Під тиском органів держбезпеки (категорично відмовився співпрацювати) був вимушений перевестися на заочне відділенні. Пішов на свій хліб.

Працював у Новосанжарській районній газеті «Червоний прапор», а потім — у газеті «Комсомолець Полтавщини». Був єдиним в Україні безпартійним завідувачем відділу пропаганди обласної газети, згодом завідував відділом літератури і мистецтва «Комсомольця Полтавщини», а з 1982 р. — «Молоді України» (м. Київ).

З 1986 році — секретар Київської організації Спілки письменників України (член СПУ з 1977 року), з 1988 року — директор Бюро пропаганди художньої літератури СПУ, з 1993 року — директор Літфонду СПУ і Секретар Спілки письменників України до 2002 р. З 1993 по 1996 року редагував журнал «Криниця» (Полтава)[1].

З 2002 року працює в апараті Верховної Ради України (секретаріат фракції СПУ).

Михайло Шевченко — автор книжок;

  • «Травневе поле»,
  • «Близень-світ»,
  • «Балади про любов»,
  • «В отчому краї»,
  • «Глибокий шлях»,
  • «Один, прощальний поклик журавля»,
  • «Єдина Книга»,
  • «…Я ще живу»,
  • «Мені на цьому світі не нажитись»,
  • «Молитва для двох»,
  • «Останній теплохід мого тисячоліття»,
  • «Перед горою Чернечою»,
  • «Юне дівча обриває ромашку»,
  • «Все відходить назавжди»,
  • «Вісь».

Він упорядкував книжку «Найкращі пісні України»

  • Найкращі пісні України / упоряд. М. Шевченко. - 2.вид., доп. - К. : Демократична Україна, 1995. - 270 с. - (Народна бібліотека "Демократичної України"). - ISBN 5-7707-5755-8

У перекладі російською вийшли збірки:

  • «Судьба»,
  • «Ранние птицы»,
  • «Полынь вечерняя».

Його поезії перекладені німецькою, польською, угорською, болгарською, словацькою, білоруською, монгольською та іншими мовами.

Засновник (разом з Тарасом Нікітіним) і голова журі Міжнародної літературно-мистецької премії ім. Григорія Сковороди.

У 1987—2002 роках М. В. Шевченко був незмінним головою оргкомітету Міжнародного Шевченківського свята «В сім'ї вольній, новій».

У 1994 році — голова оргкомітету Всеукраїнського літературно-мистецького фестивалю «Кролевецькі рушники», заснованого разом із земляками А. М. Петрусенком та В. Б. Зенченко.

Саме М. В. Шевченко разом із сумчанкою К. Ю. Сенько виступили ініціаторами створення обласних земляцтв у Києві. Перші організаційні засідання були проведені у 1995 р.

17 березня 1995 року в Будинку літераторів України вперше відбулися установчі збори Сумського земляцтва в місті Києві.

Нагороди і відзнаки

[ред. | ред. код]

Лауреат премій:

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Шевченко Михайло Васильович

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ К. П. Нікітіна Криниця // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
  2. ↑ Указ президента України № 290/2007. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 лютого 2021. Процитовано 10 лютого 2021.
  3. ↑ Указ президента України №355/2017. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 23 квітня 2020. Процитовано 10 лютого 2021.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Шевченко_Михайло_Васильович&oldid=43828984