Штендера Євген — Вікіпедія

Євген Штендера
Сотник
Загальна інформація
Народження	2 січня 1924(1924-01-02) Волиця-Барилова, ґміна Сеньків, Радехівський повіт, Тернопільське воєводство, Польська Республіка
Смерть	23 серпня 2022(2022-08-23) (98 років) Оттава, Онтаріо, Канада
Псевдо	Прірва, Нерв, Зоряний
Військова служба
Роки служби	1943—1948
Приналежність	Україна
Командування
ТВ-28 «Данилів»
Нагороди та відзнаки

Штендера Євген (псевдо: Прірва, Нерв, Зоряний; 2 січня 1924, с. Волиця-Барилова, Радехівський район, Львівська область — 23 серпня 2022, Оттава, Онтаріо, Канада^[1]) — сотник УПА, командир куреня Вовки, командир ТВ-28 «Данилів». Після війни журналіст, видавець, головний редактор серії «Літопису УПА» (з 1975).

Навчався у Сокальській гімназії^[2], Белзі.

Протягом 1943–1948 років перебував у лавах УПА. В 1944 відбиває у німців захоплену аптеку, перевозить у надійне місце для потреб підпілля її майно. В 1945–1947 — провідник ІІІ Округу ОУН-Б, одночасно виконував обов'язки командира Тактичного відтинку УПА ТВ-28 «Данилів» на Холмщині.^[3] У ранзі сотника командував куренем, куди входили сотні «Давида», «Дуди», «Чауса». У період з січня по липень 1946 — військовий референт ІІІ Округу, в 1946—1947 рр. провідник надрайону «Лиман». Командував українськими відділами у спільному з відділами польської АК наскоку на Грубешів (28 березня 1946 року). В 1948 командував рейдом УПА до Східної Пруссії.

З 1948 в Німеччині, співредактор газет «Сучасна Україна» й «Український Самостійник», співредактор журналу «До зброї», 1957 — 1964 співредактор «Українських Вістей» в Едмонтоні (Канада). Після закінчення бібліотекарського факультету в Едмонтоні (1969) працював в університетській бібліотеці місті Реджайна, згодом у Оттаві. З 1975 головний редактор серії «Літопису УПА» (29 томів до 2000 року). У 1992 р. виступав на лекційних заняттях у Львівській Політехніці.^[3]

Автор праці «Роман Уласа Самчука «На твердій землі» (1973).

Євген Штендера помер у місті Оттава (провінція Онтаріо, Канада) 23 серпня 2022 року. 13 липня 2024 року, у Львові поховали прах Євгена Штендери та його доньки Софії у родинному гробівці на Личаківському цвинтарі (поле № 43)^[4].

• Відзнака Президента України — Хрест Івана Мазепи (3 лютого 2010) — за вагомий особистий внесок у збереження та збагачення національної історико-культурної спадщини, активну діяльність у справі повернення культурних цінностей в Україну та з нагоди річниці утворення Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України^[5]

Спогади Євгена Штендери лягли в основу документального фільму «Рубіж. Грубешівська операція», присвяченого спільній польсько-українській атаці на підконтрольне комуністам польське місто Грубешів.

• Командири УПА

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — 516 с. — ISBN 978-966-317-145-6.
• Примаченко Я. Л. Штендера Євген // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 659. — ISBN 978-966-00-1359-9.

• Збігнєв Ковалевський. Погляд на УПА свідомого поляка.^{[недоступне посилання з червня 2019]}
• Євген Штендера: Друже командир (уривок листа Є. Штендери до к-ра 6 ВО УПА «Сян» сот. Мирослава Онишкевича («Ореста»).)
• До 60-річчя Української Повстанської Армії
• 28 лютого 1947, Київ. Довідка Управління по боротьбі з бандитизмом МВС УРСР про формування УПА та ОУН-Б, що діяли на території Польщі
• Вогонь і зброя (УПА на Закерзонні)