Юрій Клен — Вікіпедія

Юрій Клен
Oswald-Eckard Burghardt
Ім'я при народженні	Освальд-Еккард Бургардт[1]
Псевдонім	Юрій Клен, Порфирій Горотак
Народився	22 вересня (4 жовтня) 1894[2]  Сербинівці, Межирівська волость, Літинський повіт, Подільська губернія, Російська імперія
Помер	30 жовтня 1947(1947-10-30)[3] (53 роки)  Аугсбург, Бізонія
Поховання	Вестфрідгоф (Аугсбург)d
Країна	Російська імперія  СРСР  Веймарська республіка  Третій Райх  Бізонія
Національність	німець
Діяльність	поет, перекладач, літературознавець, викладач
Alma mater	Перша київська гімназія
Мова творів	російська, українська, німецька
Роки активності	з 1921
Magnum opus	поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл імперій» (1943-1947)
У шлюбі з	Бургардт Зінаїда Гнатівнаd
Юрій Клен у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у  Вікіджерелах

Юрій Клен, справжнє ім'я — Освальд-Еккард Бургардт^[5], іноді Бурґгардт (нім. Oswald-Eckard Burghardt; 4 жовтня 1891, Сербинівці^[1], Подільська губернія, Російська імперія (тепер Жмеринський район Вінницької області) — 30 жовтня 1947, Аугсбург, Бізонія) — український поет, перекладач, літературний критик. Батько українського перекладача та редактора Вольфрама Бургардта.^[6] Входив до «п'ятірного грона» неокласиків на чолі з М. Рильським.

Народився 4 жовтня 1891 року в селі Сербинівці в родині німецького купця-колоніста Фрідріха Бургардта та Каттіни Сідонії Тіль. Дід поета, Август Бургардт, походив з пруського міста Зельдена, оселився в ХІХ сторіччі на Волині і заклав там фабрику сукна. Мав п'ятьох синів, з яких найстарший Фрідріх Адам, купець за фахом (деякий час він займався продажем сільськогосподарських машин), одружений з Сідонією Амалією, з дому Тіль (Thiel), був батьком Юрія Клена, який народився в сім'ї третьою і останньою дитиною. Поет мав двоє хресних імен: Освальд і Екарт.^[7]

Родина постійно переїжджала від містечка до містечка на Волині й Поділлі. Підлітком протягом кількох років мешкав у містечку Славута Заславського повіту, де розташовувалася резиденція князя Романа Санґушка, що пізніше стала для поета символом «старої романтики». Завершив середню освіту в Київській першій гімназії з золотою медаллю, звідки у 1911 році вступив на романо-германський відділ філологічного факультету київського Університету святого Володимира^[9].

В університеті одержав ґрунтовну освіту: вивчав англійську, німецьку та слов'янську філологію, історію літератури. Вже тоді захопився творчістю Рільке, мав про нього наукову доповідь, перекладав російською його вірші. 1915 року з передмовою професора Володимира Перетца з'явилася друком наукова праця Бургардта «Новые горизонты в области исследования поэтического стиля».^[10]

3 початком Першої світової війни Освальда Бургардта депортовано до Архангельської губернії (с. Мар'їна гора). Повернувшись до Києва у 1918 році, закінчив у 1920 році університет — і його прийнято до аспірантури при дослідному інституті УАН. Викладав разом із М. Зеровим у соціально-економічному технікумі с. Баришівки, а також латинську мову в Першій українській гімназії ім. Т. Г. Шевченка.

Уже в 20-ті роки розкрилися ті особливості його манери письма, що зближували Юрія Клена з неокласиками: досконале володіння мистецькою формою, своєрідний панестетизм.

У Київському інституті народної освіти створив кафедру прикладного мистецтва (1930—1931), брав активну участь у роботі ВУАН.

З 1931 року живе та працює в Німеччині, тісно співпрацює з поетами, що об'єднувались довкола «Вісника» Д. Донцова. У 1934 році за допомогою професорів Маєра і Чижевського влаштувався викладачем російської і української мови у Мюнстерському університеті. Там само написав і захистив німецькомовну докторську дисертацію «Головні мотиви творчості Леоніда Андрєєва» (1936).

У роки Другої світової війни служив за перекладача при штабі 17-ї армії. З 1943 р. працює викладачем в Українському вільному університеті в Празі, по закінченні війни — коротко професором слов'янської філології Інсбруцького університету.

Здобув третю премію Українського католицького союзу (трійця переможців — Галина Журба, Юрій Косач та Юрій Клен).

З травня 1947 року і до смерті працював головним редактором літературного журналу «Літаври» (виходив у Зальцбурзі, Австрія). За життя поета світ побачило п'ять чисел журналу.

Помер Юрій Клен 30 жовтня 1947 року в німецькому Авґсбурзі. Ось як про це згадує Ігор Качуровський:

Гарної передосінньої днини 1947 року ми з Борисом Олександровим проводили Юрія Клена із Зальцбурґа в напрямку австро-німецького кордону. Наші знайомі хлопці мали перепровадити його через той кордон, коли стемніє. Клен був (чи здавався) повний енерґії, творчих сил, сподівань і задумів. У його наплечнику лежали і журнал «Літаври», і щойно видана збірка Порфирія Горотака «Дияболічні параболи». З цієї подорожі Клен уже не повернувся. Десь у перших числах листопада надійшла вістка, що він помер 30 жовтня в одній із авґсбурзьких лікарень від запалення легень[11]

1943 року з'являється в світ збірка поезій Юрія Клена «Каравели», в якій автор спробував синтезувати творчі принципи київських неокласиків та ідейно-художні шукання поетів «празької школи». Автор поєднує в єдиному естетичному вимірі трагічну античність («Антоній і Клеопатра», «Цезар і Клеопатра», «Шляхами Одіссея»), героїзм середньовічної лицарської доби («Жанна д'Арк», «Вікінги») та князівсько-гетьманську українську традицію («Володимир», «Символ», «Україна»).

Юрій Клен — автор збірки «Каравели» (1943), епопеї «Попіл імперій» (1943—1947), есею «Спогади про неоклясиків» (1946), багатьох літературознавчих праць, перекладів з англійської, німецької, французької та інших мов.

Вершинними здобутками Юрія Клена-поета є поеми «Прокляті роки» (1937) та «Попіл імперій» (1943—1947). Трагічне знищення української культури в добу сталінізму, нелюдська жорстокість другої світової війни — центральні теми цих творів.

Окремими книжками перекладів вийшли «Залізні сонети» Фрідріха Рюккерта, новели Ґеорґа Гайма. Крім «Гамлета» і «Бурі» Шекспіра («Гамлета» видано в Україні у 1930-х роках, проте без імені перекладача), переклав Юрій Клен також вокальні твори Л. Бетговена, Ф. Шуберта, Р. Шумана^[12], лібрето до опери Ріхарда Штравса «Саломея» (за однойменною драмою Оскара Вайлда), уривки з поеми «Пісня про Нібелунгів» та численні поезії англійських (Байрон, Шеллі), німецьких (Рільке і Ґеорґе) і французьких поетів. Імена французьких перекладач називає сам у «Спогадах про неоклясиків»: «Я дав поодинокі речі з Рембо, Верлена, Мореаса, Самена, Валері, Ґотьє, Леконт де Ліля» (мова про «Антологію французької поезії», яку здали 1930 року до друку київські неоклясики і яку не пропустила цензура)^[11].

За редакцією Освальда Бургардта вийшло тридцятитомове видання творів Джека Лондона (незакінчене, вийшло 26 з 30 томів), восьмитомове Бернарда Шоу, а також твори Діккенса (якого перекладав і сам Бургардт), Гамсуна, Ґете.

Юрію Клену належать переклади сонетів Миколи Зерова німецькою мовою, що увійшли до збірки В. Державина «Gelb und Blau: Moderne ukrainische Dichtung in Auswahl» (Авґсбурґ, 1948)^[11]. Із шведської він переклав повість Свена Гедіна «Завойовники Америки» (Харків: Книгоспілка, 1926).

Його дружиною була Зінаїда Гнатівна Бургардт, до шлюбу Бромірська (6 вересня 1896, Володимир, Волинська область — 8 травня 1991, Лондон, Онтаріо, Канада).^[13]

Подружжя мало сина й доньку.

Донька — Ірина Бургардт (4 жовтня 1922, Київ — 10 грудня 2010, Ричмонд-Гілл, Онтаріо, Канада)^[14].

Син — Вольфрам Бургардт (нар. 19 жовтня 1935, Мюнстер), професор української, іспанської та італійської мов, мешкав у місті Лондон в Канаді. Він відредагував і видав, разом з Євгеном Маланюком, твори Юрія Клена, з архіву, який зберегла та привезла до Канади Зінаїда.^[15] Мав трьох дітей.^[16]

Іменем Юрія Клена названі вулиці у містах Вінниця, Дніпро та Київ.

У травні 2022 р. в місті Городок Хмельницької області провулок Гайдара перейменували на провулок Юрія Клена.

26 липня 2024 року у місті Дніпро вулицю Шахтинську перейменували на вулицю Юрія Клена.^[17]

Поезія:

• Вірші, писані протягом 1913—1922 років російською мовою
• Сонети, написані в період 1921—1922 років російською мовою
• поема «Прокляті роки» (видана двічі у Львові 1937 та 1943 рр.; Кракові 1943 року)
• поема «Попіл імперій» (1943—1947)
• збірка «Каравели» (Прага, 1943)
• «Spätlese» (вірші, написані у період 1932—1945 років німецькою мовою)
• «Дияболічні параболи» (у співавторстві, Зальцбурґ, 1947)

Новели:

• «Акація» (Льойташ, Тіроль, Австрія, травень 1947)
• «Яблука» (Льойташ, червень 1947)
• «Пригоди архангела Рафаїла» (Льойташ, липень 1947)
• «Медальйон» (Баварія, осінь 1947)

Нариси:

• «Черга»
• «Крізь Великодні минулі…»
• «Чудо Воскресіння»
• «Мідь звенящая» (травень 1947)

Мемуаристика:

• «Спогади про неоклясиків» (Мюнхен, 1947)

• С. І. Білокінь. Клен Юрій (справжні прізв., ім'я та по батькові — Бургардт Освальд Федорович) // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 346. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• М. Я. Неврлий. Бурґгардт Освальд Федорович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
• Лучків І. Юрій Клен. Бібліографічний покажчик. — Торонто: Самвидав, 1973. — 106 с.

• «Празька школа»: Хрестоматія прозових творів / Упоряд., передм. і приміт. В. А. Просалової;— Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 236 с.
• Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори / Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с.
• Клен Юрій. Твори. Том 1. Нью-Йорк: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1992. 382 с.
• Клен Юрій. Твори. Торонто: Фундація імені Юрія Клена, 1957—1960. Том 2. — 349 с.; Том 3. — 221 c.; Том 4. — 407 c.
• Клен Юрій. Вибрані твори. Поезія. Спогади. Листи. — Дрогобич: Каменяр,2003. — 616 с. 259
• Астаф'єв О. Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі. — К.: Наукова думка, 2000. — c.28-33.
• Ковалів Ю. Освальд Бурґгардт (Юрій Клен) // Слово і час. — 1991. — № 4. — С.41-45.
• Ковалів Ю. «Празька школа»: на крутосхилах «філософії чину». — К.: Бібліотека українця, 2001. −120 с.
• Ковалів Ю. Прокляті роки Юрія Клена // Клен Юрій. Вибране. — К.: Дніпро, 1991. — С. 3-23.
• Саєнко В. Поетика творчості Юрія Клена // Саєнко В. Українська модерна поезія 20-х років XX століття: Ренесансна парадигма. — Одеса, 2004.
• Сарапин В. Маловідомий Юрій Клен // Українська мова та література. — 2000. — Ч. 7. — С. 3-4.
• Сарапин В. Осінні мотиви в поезії Юрія Клена // Дивослово. — 1998. — № 9. — С. 8-11.
• Сарапин В. Поезія Юрія Клена та її місце в літературному процесі першої половини XX ст.: Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук. — К., 2000. — 20 с.
• Филипович О. Життя і творчість Юрія Клена // Сучасність. — 1967. — Ч.10 (82). — С. 47-85.
• Творчість Юрія Клена і міжвоєнна доба в українській літературі. Збірник наукових праць. — Вип. 2 / Ред. кол. І. Руснак (гол.), О. Баган та ін. — Вінниця: ТОВ Фірма «Планер», 2012. — 568 с.
• Чижевський Д. Юрій Клен, вчений та людина (Із спогадів) // Філософські твори: У 4 т. — К.: Смолоскип, 2005. — Т. 2. — С. 244—253.
• Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.
• Рудницький Л. Роберт Люїс Стівенсон і Юрій Клен // Сучасність. — 1974. — Ч. 12 (168). -С. 25-38.
• Є. М. Пам'яті Освальда Бурґгардта 17. XII. 47. // Літературно-науковий вістник — Реґенсбурґ. Річник XXXII, травень 1948. — С.43-46.
• Жулинський М. Бурґгардт Освальд // Українська літературна енциклопедія: У 5 т. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1988. — Т. 1. — С. 249—250.
• Качуровський І. Життя і творчість Юрія Клена // Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. — К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — С. 249—284.*
• М. Орест. Ю. Клен про самого себе// Україна і Світ. — Ганновер, 1951. — З. 5. — С. 9-10.
• В. Кримський. Храм Ґрааля (До проблеми світогляду Юрія Клена). — Зальцбурґ-Інсбрук: Звено, 1948. — 20 с.
• О. Корчак-Городиський. Спогад про Юрія Клена//Вісті Комбатанта. — Торонто-Нью-Йорк, 1967. — Ч.4.
• І. Костецький. Мій Юрій Клен// Сучасність. — 1966. — Ч. 7 (67). — С. 55-73
• Oswald Burghardt, Jurij Klen: Leben und Werke/ von Josefine Burghardt. — München: Verlag Ukraine, 1962, 112 S.
• Jutta Lindekugel, Vielfalt der Dichtarten im Werk von Oswald Burghardt (Jurij Klen). Diss. Greifswald. Kassel, kassel university press, 2003. ISBN 978-3-89958-017-4
• Клен Ю. Спогади про неокласиків / Юрій Клен. — Мюнхен: Накладом Укр. вид. спілки в Мюнхені, 1947. — 48 с.
• Ірина Руснак. До питання про місце народження Юрія Клена (Освальда Бурґгардта) // Філологічний дискурс: Зб. наук. пр. — Хмельницький: ХДПА. — 2016. — Вип. 3. — С. 138—146.
• Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.

• Клен Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 651. — 1000 екз.

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Юрій Клен

• Internet Encyclopedia of Ukraine: Klen, Yurii (англ.)
• Бучинський Д. Юрій Клен в житті і творчості. — Мюнхен: Українське Видавництво, 1962. — 39 с.
• Марко Роберт Стех Про київських неокласиків // «Очима культури», № 74
• Горобець О. Блукання довкруги знаменитого Клена

• Клен Ю. Тексти творів на сайті Чтиво
• Клен Ю. Каравели. — Прага, 1943.
• Клен Ю. Спогади про неоклясиків. — Мюнхен, 1947.
• Клен Ю. Твори. Т. 1. — Нью-Йорк, 1992.
• Клен Ю. Твори. Т. 2 [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — Торонто, 1957.
• Клен Ю. Твори Т. 3 [Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Торонто, 1960.
• Клен Ю. Твори Т. 4. — Торонто, 1960.
• Клен Ю. Баляда про помсту// Літературно-науковий вісник. — Реґенсбурґ. Річник XXXII, травень 1948. — С. 6–11.
• Клен Ю. Прокляті роки. — Краків: Українське Видавництво, 1943. — 40 с.
• Клен Ю. Прокляті роки// Вітчизна. — 1990. — № 7.

Аудіочитка

Юрій Клен. Беатріче https://www.youtube.com/watch?v=X2a9LuDzU5s

Юрій Клен. Беатріче : https://www.youtube.com/watch?v=H4sNGenwEDA

• Віра Просалова. Текст у світі текстів празької літературної школи
• Клен Ю. Рецензія на поему Т. Осьмачки «Поет» // Арка. — 1947. — Ч. 5. — С. 40–41.