Яннік Ноа — Вікіпедія

Яннік Ноа
фр. Yannick Noah
ГромадянствоФранція Франція
Дата народження18 травня 1960(1960-05-18)[1][2][…] (64 роки)
Місце народженняСедан, Франція[4][5]
Зріст193 см
Вага85 кг
Початок кар'єри1977
Завершення кар'єри1996
Робоча рукаправа
Бекхендодноручний
Призові, USD3 440 660

Одиночний розряд

Матчів в/п482 - 212
Титулів23
Найвища позиція3 (7 липня 1986)
Мейджори
АвстраліяПФ (1990)
Ролан ГарросП (1983)
Вімблдон3к (1979, 1985)
СШАЧФ (1983, 1985, 1989)

Парний розряд

Матчів в/п213–109
Титулів16
Найвища позиція1 (25 серпня 1986)
Мейджори
Ролан ГарросП (1984)
СШАФ (1985)
Інші парні турніри
Востаннє картку оновлено: тенісист завершив кар'єру
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ноа.

Яннік Ноа (фр. Yannick Noah) — французький тенісист 1980-х років та музикант, переможець Відкритого чемпіонату Франції в одиночному та парному розрядах, колишня перша ракетка світу в парній грі.

Ноа був сином камерунського футболіста й французької баскетболістки. Завершивши виступи в Франції, його батько повернувся з сім'єю в Камерун, де син почав грати в теніс. Коли йому було 11, на нього звернув увагу Артур Еш.

Ноа став професіоналом у 1977 році. Найбільшою його звитягою була перемога на Ролан-Гарросі 1983 року — французькі чоловіки не могли виграти домашній турнір уже 37 років. Станом на 2018 рік Ноа залишається останнім французьким чемпіоном Ролан-Гарросу в одиночному чоловічому розряді. У 1984-му Ноа виграв Ролан-Гаррос у парному розряді — разом із Анрі Леконтом.

Ноа 10 разів доходив до чвертьфіналу турнірів Великого шолома й підіймався на 3 щабель рейтингу ATP. Це найкращий показник серед французьких тенісистів, відколи ведеться офіційний рейтинг. Він також упродовж 19 тижнів очолював парний рейтинг ATP.

Після завершення активних виступів Ноа з успіхом працював капітаном збірної Франції в Кубку Девіса й тричі (у 1991, 1996 та 2017-му роках) приводив її до перемоги. У 1997 році він привів до перемоги жіночу збірну Франції в Кубку Федерації.

У 1992 році Ноа отримав медаль Ордену Почесного легіону. У 2005 році його було введено до Міжнародної зали тенісної слави.

У 1991 році Ноа видав свій перший музичний альбом і відтоді залишається відомим у Франції співаком.

Статистика

[ред. | ред. код]

Фінали турнірів Великого шолома

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Пооверхня Супротивник Рахунок
Перемога 1983 French Open Ґрунт Швеція Матс Віландер 6–2, 7–5, 7–6(7–3)


Парний розряд: 3 (1 титул)

[ред. | ред. код]
Результат Рік Турнір Пооверхня Партнер Супротивники Рахунок
Перемога 1984 French Open Ґрунт Франція Анрі Леконт Чехословаччина Павел Сложил
Чехословаччина Томаш Шмід		 6–4, 2–6, 3–6, 6–3, 6–2
Поразка 1985 US Open Хард Франція Анрі Леконт США Кен Флек
США Роберт Сегусо		 7–6(7–5), 6–7(1–7), 6–7(6–8), 0–6
Поразка 1987 French Open Ґрунт Франція Гі Форже Швеція Андерс Яррід
США Роберт Сегусо		 7–6(7–5), 7–6(7–2), 3–6, 4–6, 2–6

Історія виступів в турнірах Великого шолома

[ред. | ред. код]
Турнір 1977 1978 1979 1980 1981 1982 1983 1984 1985 1986 1987 1988 1989 1990 Усп В–П %
Australian Open A/A 1к A 1к A A A A A NH ЧФ 4к 1к ПФ 0 / 6 11–6 64.71
French Open 1к 3к 2к 4к ЧФ ЧФ П ЧФ 4к 4к ЧФ 4к 1к 3к 1 / 14 40–13 75.47
Wimbledon A 2к 3к A 1к A A A 3к A 2к A A 1к 0 / 6 6–6 50.00
US Open A 1к 4к 4к 4к 4к ЧФ A ЧФ 3к A 2к ЧФ 2к 0 / 11 28–11 71.79
Ви–Пр 0–1 3–4 6–3 6–3 7–3 7–2 11–1 4–1 9–3 5–2 8–3 7–3 4–3 8–4 1 / 37 85–36 70.25

Фінали за кар'єру

[ред. | ред. код]

Одиночний розряд (23–13)

[ред. | ред. код]
Результат Ранг Рік Турнір Покриття Суперник Рахунок
Поразка 1. 1978 Ніцца, Франція Ґрунт Іспанія Хосе Їгерас 3–6, 4–6, 4–6
Перемога 1. 1978 Маніла, Філіппіни Ґрунт Австрія Петер Фейгль 7–6, 6–0
Перемога 2. 1978 Калькутта, Індія Ґрунт Франція Паскаль Порт 6–3, 6–2
Перемога 3. 1979 Нансі, Франція Тверде (i) Франція Жан-Луї Ейє 6–2, 5–7, 6–1, 7–5
Перемога 4. 1979 Мадрид, Іспанія Ґрунт Іспанія Мануель Орантес 6–3, 6–7, 6–3, 6–2
Перемога 5. 1979 Бордо, Франція Ґрунт США Гаролд Соломон 6–0, 6–7, 6–1, 1–6, 6–4
Поразка 2. 1980 Рим, Італія Ґрунт Аргентина Гільєрмо Вілас 0–6, 4–6, 4–6
Перемога 6. 1981 Richmond WCT, США Килим Чехословаччина Іван Лендл 6–1, 3–1 ret.
Перемога 7. 1981 Ніцца, Франція Ґрунт Болівія Маріо Мартінес 6–4, 6–2
Поразка 3. 1981 Гштад, Швейцарія Ґрунт Польща Войцех Фібак 1–6, 6–7
Перемога 8. 1982 Indian Wells Open, США Тверде Чехословаччина Іван Лендл 6–3, 2–6, 7–5
Поразка 4. 1982 Ніцца, Франція Ґрунт Угорщина Балаж Тароці 2–6, 6–3, 11–13
Перемога 9. 1982 Саут-Орандж, США Ґрунт Мексика Рауль Рамірес 6–3, 7–6(7–2)
Перемога 10. 1982 Базель, Швейцарія Тверде (i) Швеція Матс Віландер 6–4, 6–2, 6–3
Перемога 11. 1982 Тулуза, Франція Тверде (i) Чехословаччина Томаш Шмід 6–3, 6–2
Поразка 5. 1983 Лісабон, Португалія Ґрунт Швеція Матс Віландер 6–2, 6–7(2–7), 4–6
Перемога 12. 1983 Мадрид, Іспанія Ґрунт Швеція Генрік Сундстрем 3–6, 6–0, 6–2, 6–4
Перемога 13. 1983 Гамбург, Німеччина Ґрунт Іспанія Хосе Їгерас 3–6, 7–5, 6–2, 6–0
Перемога 14. 1983 Відкритий чемпіонат Франції, Париж Ґрунт Швеція Матс Віландер 6–2, 7–5, 7–6(7–3)
Поразка 6. 1984 Indian Wells Open, США Тверде США Джиммі Коннорс 2–6, 7–6(9–7), 3–6
Поразка 7. 1985 Мемфіс, США Килим Швеція Стефан Едберг 1–6, 0–6
Перемога 15. 1985 Рим, Італія Ґрунт Чехословаччина Мілослав Мечирж 6–3, 3–6, 6–2, 7–6(7–4)
Перемога 16. 1985 Washington Open, США Ґрунт Аргентина Мартін Хайте 6–4, 6–3
Перемога 17. 1985 Тулуза, Франція Тверде (i) Чехословаччина Томаш Шмід 6–4, 6–4
Поразка 8. 1985 Базель, Швейцарія Тверде (i) Швеція Стефан Едберг 7–6(9–7), 4–6, 6–7(5–7), 1–6
Поразка 9. 1986 Indian Wells Open, США Тверде Швеція Йоакім Нюстром 1–6, 3–6, 2–6
Поразка 10. 1986 Монте-Карло, Монако Ґрунт Швеція Йоакім Нюстром 3–6, 2–6
Перемога 18. 1986 Форест-Гіллс, США Ґрунт Аргентина Гільєрмо Вілас 7–6(7–3), 6–0
Поразка 11. 1986 Базель, Швейцарія Тверде (i) Швеція Стефан Едберг 6–7(5–7), 2–6, 7–6(9–7), 6–7(5–7)
Перемога 19. 1986 Вемблі, Англія Килим Швеція Юнас Свенссон 6–2, 6–3, 6–7(12–14), 4–6, 7–5
Перемога 20. 1987 Ліон, Франція Килим Швеція Йоакім Нюстром 6–4, 7–5
Поразка 12. 1987 Форест-Гіллс, США Ґрунт Еквадор Андрес Гомес 4–6, 6–7(5–7), 6–7(1–7)
Перемога 21. 1987 Базель, Швейцарія Тверде (i) Гаїті Роналд Ейдженор 7–6(8–6), 6–4, 6–4
Перемога 22. 1988 Мілан, Італія Килим США Джиммі Коннорс 4–4, ret.
Поразка 13. 1989 Індіан-Веллс, США Тверде Чехословаччина Мілослав Мечирж 6–3, 6–2, 1–6, 2–6, 3–6
Перемога 23. 1990 Sydney International, Австралія Тверде ФРН Карл-Уве Стіб 5–7, 6–3, 6–4

Парний розряд (16–9)

[ред. | ред. код]
Результат Ранг Рік Турнір Покриття Партнер Суперники Рахунок
Поразка 1. 1978 Калькутта, Індія Ґрунт Франція Жіль Мореттон Індія Саші Менон
США Шервуд Стюарт 		6–7, 4–6
Перемога 1. 1981 Ніцца, Франція Ґрунт Франція Паскаль Порт Нова Зеландія Кріс Льюїс
Чехословаччина Павел Сложил 		4–6, 6–3, 6–4
Перемога 2. 1981 Париж, Франція Тверде (i) Румунія Іліє Настасе Велика Британія Ендрю Джарретт
Велика Британія Джонатан Сміт 		6–4, 6–4
Перемога 3. 1982 Ніцца, Франція Ґрунт Франція Анрі Леконт Австралія Пол Макнамі
Угорщина Балаж Тароці 		5–7, 6–4, 6–3
Перемога 4. 1982 Базель, Швейцарія Тверде (i) Франція Анрі Леконт США Фріц Бунінг
Чехословаччина Павел Сложил 		6–2, 6–2
Поразка 2. 1982 Тулуза, Франція Тверде (i) Франція Жан-Луї Ейє Чехословаччина Павел Сложил
Чехословаччина Томаш Шмід 		4–6, 4–6
Поразка 3. 1983 Монте-Карло, Монако Ґрунт Франція Анрі Леконт Швейцарія Гайнц Ґюнтгардт
Угорщина Балаж Тароці 		2–6, 4–6
Поразка 4. 1984 Філадельфія, США Килим Франція Анрі Леконт США Пітер Флемінг
США Джон Макінрой 		2–6, 3–6
Перемога 5. 1984 Відкритий чемпіонат Франції, Париж Ґрунт Франція Анрі Леконт Чехословаччина Павел Сложил
Чехословаччина Томаш Шмід 		6–4, 2–6, 3–6, 6–3, 6–2
Перемога 6. 1985 Чикаго, США Килим США Йохан Крік США Кен Флек
США Роберт Сегусо 		3–6, 4–6, 7–5, 6–1, 6–4
Поразка 5. 1985 Відкритий чемпіонат США з тенісу, Нью-Йорк Тверде Франція Анрі Леконт США Кен Флек
США Роберт Сегусо 		7–6, 6–7, 6–7, 0–6
Поразка 6. 1986 Indian Wells Open, США Тверде США Шервуд Стюарт Франція Гі Форже
США Пітер Флемінг 		4–6, 3–6
Перемога 7. 1986 Монте-Карло, Монако Ґрунт Франція Гі Форже Швеція Йоакім Нюстром
Швеція Матс Віландер 		6–4, 3–6, 6–4
Перемога 8. 1986 Рим, Італія Ґрунт Франція Гі Форже Австралія Марк Едмондсон
США Шервуд Стюарт 		7–6, 6–2
Перемога 9. 1986 Базель, Швейцарія Тверде (i) Франція Гі Форже Швеція Ян Гуннарссон
Чехословаччина Томаш Шмід 		7–6, 6–4
Поразка 7. 1986 Фінал ATP, Лондон Килим Франція Гі Форже Швеція Стефан Едберг
Швеція Андерс Яррід 		3–6, 6–7, 3–6
Перемога 10. 1987 Ліон, Франція Килим Франція Гі Форже США Келлі Джонс
США Девід Пейт 		4–6, 6–3, 6–4
Перемога 11. 1987 Індіан-Веллс, США Тверде Франція Гі Форже ФРН Борис Бекер
ФРН Ерік Єлен 		6–4, 7–6
Перемога 12. 1987 Форест-Гіллс, США Ґрунт Франція Гі Форже США Гері Доннеллі
США Пітер Флемінг 		4–6, 6–4, 6–1
Перемога 13. 1987 Рим, Італія Ґрунт Франція Гі Форже Чехословаччина Мілослав Мечирж
Чехословаччина Томаш Шмід 		6–2, 6–7, 6–3
Поразка 8. 1987 Відкритий чемпіонат Франції, Париж Ґрунт Франція Гі Форже Швеція Андерс Яррід
США Роберт Сегусо 		7–6, 7–6, 3–6, 4–6, 2–6
Перемога 14. 1987 Лондон/Queen's Club, Англія Трава Франція Гі Форже США Рік Ліч
США Тім Павсат 		6–4, 6–4
Перемога 15. 1988 Орландо, США Тверде Франція Гі Форже США Шервуд Стюарт
Австралія Кім Ворвік 		6–4, 6–4
Перемога 16. 1990 Ніцца, Франція Ґрунт Аргентина Альберто Манчіні Уругвай Марсело Філіппіні
Австрія Горст Скофф 		6–4, 7–6
Поразка 9. 1990 Бордо, Франція Ґрунт Іран Мансур Бахрамі Іспанія Томас Карбонелл
Бельгія Лібор Пімек 		3–6, 7–6, 2–6

Дискографія

[ред. | ред. код]
Яннік Ноа, Ренн, 22 січня 2011

Альбоми

[ред. | ред. код]
Рік Альбом Чарти Нотатки Продажі Сертифікації
ФРА
[6] 		Ultratop Ultratop
[7] 		ШВА
[8]
1991 Black & What Враховуючи Saga Africa
1993 Urban Tribu
1998 Zaam Zam
2000 Yannick Noah 1  – 2 26
  • Бельгія: Платиновий[9]
  • Франція: Діамантовий[10]
  • Швейцарія: Золотий[11]
2002 Yannick Noah 16  – 40 82
2003 Pokhara 1  – 2 23
  • Бельгія: Золотий[9]
  • Франція: 3× Платиновий[10]
  • Швейцарія: Золотий[11]
2003 Métisse(s) 2  – 4 28
  • Бельгія: Золотий[12]
  • Франція: Платиновий[10]
2006 Charango 1  – 1 7 (враховуючи синґл
Aux arbres citoyens)
  • Бельгія: Платиновий[13]
  • Швейцарія: Золотий[11]
2010 Frontières 1  – 1 4
  • Франція: 585,000[14]
  • Бельгія: Платиновий[15]
  • Франція: Діамантовий[10]
2012 Hommage 1  – 1 19
  • Франція: 120,000[14]
  • Франція: Платиновий[10]
2012 Combats ordinaires 1 162 2 20
  • Франція: 115,000[16]
  • Франція: Платиновий[10]
2019 Bonheur indigo 5
[17] 		 – 6 40
2022 La marfée  –  – 20 69

Повторні випуски

  • 2004: Yannick Noah / Live (2 CDs – FR #134)
  • 2010: Charango / Pokhara (2 Cds – FR #103)

Синґли

[ред. | ред. код]
Рік Синґл Чарти Сертифікація Альбом
ФРА
[6] 		Ultratop
[18] 		ШВА
1991 "Saga Africa (ambiance secousse)" 2 — — Black & What
1991 "Don't Stay (Far Away Baby)" 39 — —
2000 "Simon Papa Tara" 12 32 — Yannick Noah
2001 "La voix des sages (No More Fighting)" 3 16 —
2002 "Les lionnes" 16 — —
2002 "Jamafrica" 52 — —
2003 "Si tu savais" 22 31 77 Pokhara
2004 "Ose" 13 9 41
2004 "Mon Eldorado (du soleil...)" 19 23 59
2005 "Métis(se)"
(with Disiz La Peste) 		11 22 41 Métisse(s)
2006 "Donne-moi une vie" 8 5 46 Charango
2007 "Aux arbres citoyens" 1 2 41
2007 "Destination ailleurs" 8 19 —
2011 "Ça me regarde" 80 34 — Frontières
2012 "Redemption Song" 48 33 — Hommage
2014 "On court" 47 42 — Combats ordinaires
2019 "Viens" — 17 — Bonheur indigo
2022 "La vie c'est maintenant" — 49 — La marfée

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Collins B. The Bud Collins History of Tennis: An Authoritative Encyclopedia and Record Book — 2 — NYC: New Chapter Press, 2010. — P. 620. — ISBN 978-0-942257-70-0
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Discogs — 2000.
  4. ↑ Collins B. The Bud Collins History of Tennis: An Authoritative Encyclopedia and Record Book — 2 — NYC: New Chapter Press, 2010. — P. 619. — ISBN 978-0-942257-70-0
  5. ↑ maniadb — 1996.
  6. ↑ а б Yannick Noah discography. Процитовано 14 червня 2014. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |Сайт= (довідка)
  7. ↑ Discographie Yannick Noah. Ultratop. Процитовано 13 вересня 2019.
  8. ↑ Discographie Yannick Noah. hitparade.ch. Процитовано 18 вересня 2019.
  9. ↑ а б Les Disques D'Or/De Platine - Albums 2004. UltraTop. Процитовано 21 листопада 2018.
  10. ↑ а б в г д е Les certifications. Snep. Процитовано 21 листопада 2018.
  11. ↑ а б в Awards. Swiss charts. Процитовано 21 листопада 2018.
  12. ↑ Les Disques D'Or/De Platine - Albums 2006. UltraTop. Процитовано 21 листопада 2018.
  13. ↑ Les Disques D'Or/De Platine - Albums 2007. UltraTop. Процитовано 21 листопада 2018.
  14. ↑ а б Hamard, Jonathan (23 квітня 2014). Yannick Noah : "On court", son nouveau single résolument pop. chartsinfrance. Процитовано 21 листопада 2018.
  15. ↑ Les Disques D'Or/De Platine - Albums 2010. UltraTop. Процитовано 21 листопада 2018.
  16. ↑ Goncalves, Julien (11 лютого 2016). Yannick Noah met fin aux rumeurs sur son évasion fiscale : "Tout est payé". chartsinfrance. Процитовано 21 листопада 2018.
  17. ↑ Le Top de la semaine : Top Albums Fusionnes – SNEP (Week 37, 2019) (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Процитовано 16 вересня 2019.
  18. ↑ Discographie Yannick Noah. Ultratop. Процитовано 26 липня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Яннік Ноа


Тенісист Це незавершена стаття про тенісиста чи тенісистку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Яннік_Ноа&oldid=40388732