Ян Жешовський (львівський архиєпископ) — Вікіпедія

	Ян Жешовський; Jan Rzeszowski
	Інквізитор на Русі
	Інквізитор на Русі
Альма-матер:	Падуанський університет
Діяльність:	католицький священник, католицький єпископ
Народження:	1345 або 1346
Смерть:	12 серпня 1436; Піркув, нині П'юркув
Батько:	Ян Пакославиць зі Стружиськ

Ян Жешовський гербу Півкозич (пол. Jan Rzeszowski; 1345 або 1346 — 12 серпня 1436, Піркув) — шляхтич, римо-католицький релігійний діяч. Останній Галицький, перший Львівський латинський архієпископ. Інквізитор на Русі.^[2]

Життєпис

Народився 1345 або 1346 року. Його батьком був Ян Пакославиць зі Стружиськ^[3] і Ряшева (пол. Jan Pakosławic ze Stróżysk i Rzeszowa) гербу Півкозич,^[4] лицар, дипломат короля Казимира,^[5] впливовий чоловік свого часу.^[6]

1363 року: як клірик Краківської дієцезії був студентом канонічного права Падуанського університету; батько, перебуваючи в Авіньйоні як посол Казимира ІІІ, у Папській курії отримав для сина експектативу на посаду опольського архідиякона.^[4] Став краківським каноніком після смерті Сенгнева Влосьцейовиця (пол. Sięgniew Włościejowic; після нього став Ян Длуґош).^[6]

Папське підтвердження призначення його Галицьким архиєпископом датують 26 серпня 1412. 28 серпня 1412 папа видав буллу, якою Львівський латинський архиєпископ отримував у підпорядкування суфраганії у Кам'янці на Поділлі, Києві, Сереті, але її протягом 2 років не вислали до Корони через конфлікт з львівським плебаном Іоанном, який, згідно з канонічним правом, мав надати згоду щодо переведення його парафіяльного костелу до статусу катедри. У жовтні 1413 року брав участь у польсько-литовському з'їзді в Городлі.^[7] Урочистості з нагоди входження на посаду у Львові відбулись у надвечір'я Різдва Христового 1414 року за присутності руського старости Івана з Обехова (пол. Obiechów) та шляхти. У лютому-березні 1415 року перебував у Галичі, певне, через перенесенням інституції звідси до Львова. До Львова прибув перед 24 березня, щоб перебувати у місті під час візиту короля (березень-квітень). Після відмови його попередника на посаді у Галичі Миколая Тромби провів обряд вінчання короля Владислава та королеви Єлизавети^[8] у неділю — 2 травня 1417 року в парафіяльному костелі міста Сянік. Брав участь у коронації Е. Ґрановської восени 1417.^[9] У 1421 році в Кукільниках за сприяння Яна Жешовського було споруджено перший костел.^[10] За дозволом короля 7 березня 1424 заснував місто на німецькому праві на «ґрунті» села Дунаїв. Перебудував належну раніше плебану Янові кам'яницю у Львові. У березні 1435 брав участь у судовому вічі у Городку Галицькому, першому, що було пов'язане з впровадженням польського земського права в Королівстві Русі.

Помер 12 серпня 1436 року у власному дворі в Піркуві (нині с. П'юркув (пол. Piórków), ґміна Бацьковіце Опатовського повіту), проживши 90 чи 91 рік. Був похований у костелі Святого Хреста бенедиктинського монастиря на Лисці, поблизу великого вівтаря старого хору. Його надгробок з частково нечитабельною інскрипцією існував ще 1707 року.^[11]

Участь у дискримінації населення Галичини

Ян Жешовський був активним співучасником компанії із насильницької експансії римо-католицизму на теренах Галичини. Зокрема, за його безпосереднім керівництвом у вірменської громади Львова було відібрано храм Івана Хрестителя та передано нечисельній тоді католицькій громаді^[12]. Крім того, за допомогою нової польської влади був здійснений погром осередку православного єпископа в Перемишлі, під час якого із кафедрального собору було викопано і викинено поховання давньоруських князів, котрі княжили в місті у ХІ—ХІІ століттях. Сам собор передано для вжитку римо-католицький громаді^[13], а єпархія була змушена переселитись в один із монастирів коло Старого Самбора. У Городку давньоруський храм передали кільком монахам ордену францисканців.

Примітки

↑ Internetowy Polski Słownik Biograficzny
d:Track:Q96022943
↑ Warsaw, Archiwum Głowny Akt Dawnych, Metryka Koronna, Nr 4, ser. 1, sygn. 23, 567—569.
↑ нині Строжиська (пол. Strożyska → Stróżyska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 414. (пол.))
↑ ^а ^б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 62.
↑ Kurtyka J, Szczur S. Rzeszowski Jan (właściwie: Jan Pakosławic ze Stróżysk i Rzeszowa) h. Półkozic (zm. 1374) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 57. (пол.)
↑ ^а ^б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 63.
↑ Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.
↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 602. (пол.)
↑ Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.
↑ Kąkolniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 940. (пол.) — S. 940. (пол.)
↑ Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 68.
↑ Поліщук Н. Храм святого Івана Хрестителя у Львові та ікона Львівської Богородиці.
↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 430.

Джерела

Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 62—70. (пол.)

Посилання

Archbishop Johann Rzeszowski † [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436) [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)

Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Біографії Галичина Історія Католицтво Поділля Польща Тернопільщина

[<span_class="wikidata_cite_citetype_Q35127_citetype_Q1787111"_data-entity-id="Q96022943">Internetowy_Polski_Słownik_Biograficzny<span_class="wef_low_priority_links"></span></span><div_style="display:none">[[d:Track:Q96022943]]</div>-1] Internetowy Polski Słownik Biograficzny
d:Track:Q96022943

[2] Warsaw, Archiwum Głowny Akt Dawnych, Metryka Koronna, Nr 4, ser. 1, sygn. 23, 567—569.

[3] нині Строжиська (пол. Strożyska → Stróżyska // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 414. (пол.))

[П62-4] а ^б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 62.

[5] Kurtyka J, Szczur S. Rzeszowski Jan (właściwie: Jan Pakosławic ze Stróżysk i Rzeszowa) h. Półkozic (zm. 1374) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Polska Akademja Nauk, 1992—1993. — T. XXXIV. — S. 57. (пол.)

[П63-6] а ^б Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 63.

[П64-7] Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.

[8] Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 18 травня 2015 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — Т. 3. — S. 602. (пол.)

[9] Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 64.

[10] Kąkolniki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 940. (пол.) — S. 940. (пол.)

[П68-11] Kurtyka J. Rzeszowski Jan h. Półkozic (1345 lub 1346—1436)… — S. 68.

[12] Поліщук Н. Храм святого Івана Хрестителя у Львові та ікона Львівської Богородиці.

[13] Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 430.

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]

[13]

п о р Львівські римо-католицькі єпископи
Архієпископи	Томаш зі Львова (1358–?) • Кристин (1365—1371) • Конрад (XIV ст.) • Георг (1390–?) • Герман Виткінд (1401–?) • Ян Жешовський (1414—1436) • Ян Одровонж (1437—1450) • Григорій Сяноцький (1451—1477) • Ян Длугош (1480) • Ян Стшелецький (1481—1493) • Анджей Боришевський (1493—1503) • Бернард Вільчек (1505—1540) • Пйотр Стажеховський (1540—1554) • Фелікс Ліґенза (1555—1560) • Павел Тарло (1561—1565) • Станіслав Сломовський (1565—1575) • Ян Сененський (1576—1582) • Ян Димітр Соліковський (1583—1603) • Ян Замойський (1604—1614) • Ян Порохницький (1614—1633) • Станіслав Гроховський (1633—1645) • Миколай Кросновський (1645—1653) • Ян Тарновський (1654—1669) • Альберт Корицінський (1670—1677) • Константій Ліпський (1681—1698) • Константій Зелінський (1700—1709) • Миколай Поплавський (1710—1711) • Ян Скарбек (1713—1733) • Миколай Вижицький (1737—1757) • Миколай Дембовський (1757) • Владислав Лубенський (1758—1759) • Вацлав Сераковський (1760—1780) • Фердинанд Кіцький (1780—1797) • Каєтан Кіцький (1797—1812) • Анджей Анквич (1815—1833) • Франц Лушін (1834—1835) • Франтішек Піштек (1835—1846) • Вацлав Вацлавічек (1847—1848) • Лукаш Баранецький (1849—1858) • Францішек Вежхлейський (1860—1884) • Северин Моравський (1885—1900) • Юзеф Більчевський (1900—1923) • Болеслав Твардовський (1923—1944) • Евгеніуш Базяк (1944—1962) • Ян Новіцький (1968—1973 апост. адм.) • Мар'ян Рехович (1973—1983 апост. адм.) • Мар'ян Яворський (1984—1991 апост. адм.) • Мар'ян Яворський (1991—2008) • Мечислав Мокшицький (від 2008)
Єпископи-коад'ютори	Анджей Боришевський (1488—1493) • Фердинанд Кіцький (1778—1780) • Евгеніуш Базяк (1944) • Мечислав Мокшицький (2007—2008)
Єпископи-помічники	Томаш Піравський (1617—1625) • Лукаш Калинський (1626—1633) • Захарія Новошицький (1634—1640) • Анджей Сжеджинський (1641—1656) • Стефан Харбіцький (1657—1662) • Єжи Ґєджинський (1663—1690) • Ян Скарбек (1696—1713) • Стефан Рупневський (1713—1716) • Ян Фелікс Шанявський (1717—1725) • Єронім Єловіцький (1725—1732) • Самуель Ґловінський (1733—1776) • Криспін Цєшковський (1772—1792) • Фердинанд Кіцький (1777—1778) • Каєтан Кіцький (1783—1797) • Северин Моравський (1881—1885) • Ян Пузина (1886—1895) • Йозеф Вебер (1895—1906) • Владислав Бандурський (1906—1918) • Болеслав Твардовський (1918—1923) • Францішек Лісовський (1928—1933) • Евгеніуш Базяк (1933—1944) • Маркіян Трофим'як (1991—1998) • Рафал Керницький (1991—1995) • Станіслав Падевський (1998—2002) • Мар'ян Бучек (2002—2007) • Леон Малий (від 2002) • Едвард Кава (від 2017)