を — Вікіпедія

Хіраґана
Походження
JIS X 0213 1-4-82
Unicode 3092
Катакана
Походження
JIS X 0213 1-5-82
Unicode U+30F2
ВимоваМовиКлас
МФА o (ɰo)
Мови ja, ain
Звук чистий
Транслітерація
Кирилиця І
Латинка O, WO

або (/wo/; МФА: [o] • [ɰo]; укр. о) — склад в японській мові, один зі знаків японської силабічної абетки кана. Становить 1 мору. Розміщується у комірці 5-го рядка 10-го стовпчика таблиці ґодзюон.

Короткі відомості

[ред. | ред. код]

Фонема сучасної японської мови. До XVI століття вимовлялася як [ɰo]:

Задньопіднебінний сонорний щілинний:    /w/ → [ɰo]

З XV по XVII століття еволюціонувала в бік звука [o]. До 1946 року вживалася на письмі, позначаючи в ряді слів звук [o]. З 1946-го її заміняє  — огублений голосний заднього ряду високо-середнього піднесення.

У сучасній японській мові використовується як граматична частка знахідного відмінка.

Порядок

[ред. | ред. код]

Місце у системах порядку запису кани:

Абетки

[ред. | ред. код]
Походить від скорописного написання ієрогліфа 遠 (ен, далекий).
Походить від скорописного написання верхньої частини ієрогліфа 乎 (о, в)
  • Манйоґана: 乎 • 呼 • 遠 • 鳥 • 怨 • 越 • 少 • 小 • 尾 • 麻 • 男 • 緒 • 雄

Транслітерації

[ред. | ред. код]

Інші системи передачі

[ред. | ред. код]

Джерела та література

[ред. | ред. код]
  • 『NHK日本語発音アクセント辞典』, 東京: 日本放送出版協会, 1998. (яп.)
Словник NHK вимови і наголосу японської мови. — Токіо: Видавництво NHK, 1998.
  • 『日本語の教育から研究へ』, 東京: くろしお出版, 2006. (яп.)
Від вивчення японської мови до науки. — Токіо: Куросіо, 1998.
  • 山田孝雄著 『五十音圖の歴史』, 東京: 宝文館出版, 1970. (яп.)
Ямада Йосіо. Історія Ґодзюону. — Токіо: Хобункан, 1998.

Посилання

[ред. | ред. код]


Ґодзюон
 н  ва  ра  я  ма  ха  на  та  са  ка  а
 і  рі  мі  хі  ні  ті  сі  кі  і
 в  ру  ю  му  фу  ну  цу  су  ку  у
 е  ре  ме  хе  не  те  се  ке  е
 о  ро  йо  мо  хо  но  то  со  ко  о
Іроха
 і  ро  ха  ні  хо  хе  то  ті  рі  ну  ру  о
 ва  ка  йо  та  ре  со  цу  не  на  ра  му
 у  і  но  о  ку  я  ма  ке  фу  ко  е  те
 а  са  кі  ю  ме  мі  сі  е  хі  мо  се  су
ШаблонОбговоренняПроєкт