Київський академічний театр юного глядача на Липках — Вікіпедія

Київський академічний театр юного глядача на Липках
Центральний фасад Київського театру юного глядача
Центральний фасад Київського театру юного глядача
Центральний фасад Київського театру юного глядача
50°26′36″ пн. ш. 30°32′05″ сх. д. / 50.4433° пн. ш. 30.5347° сх. д. / 50.4433; 30.5347
Країна Україна Україна
Місто
Київ
Адреса
вул. Липська, 15/17
Місткість 408 (велика сцена)
80 (мала сцена)
Тип театр юного глядача
Відкрито 7 жовтня 1924
Колишні назви Київський театр юного глядача на Липках
Державний театр для дітей ім. І. Я. Франка
Київський державний ордена Трудового Червоного Прапора театр юного глядача імені Ленінського комсомолу
Керівництво в.о.директора-художнього керівника Марія Кривенко
tug.com.ua
Нагороди
Премія Ленінського комсомолу
Ідентифікатори і посилання
Мапа

Київський академічний театр юного глядача́ (Київський ТЮГ, Київський театр юного глядача на Липках) — академічний театр юного глядача в Києві, найстаріша театральна сцена міста для глядачів дитячого віку.

Хронологія назв та адрес

[ред. | ред. код]

Сучасна адреса театру — київська вул. Липська, буд. 15/17 — будівля, яка була спеціально зведена під театр. Має дві сцени та глядацькі зали, на 408 та 80 місць, відповідно.

Розпочав роботу театр 1924 року у приміщенні колишнього Педагогічного музею (вул. Володимирська, буд. 57), потім давав вистави в залі «Інтимного театру», 1926—36 — в колишньому кінотеатрі «Роте фане» (нині Хрещатик, буд. 36), 1936—41 — у колишньому приміщенні (не збереглось) оперети Ливського, у 1948—54 роки — на Маловасильківській (нині Шота Руставелі)[1].

Серед назв Київського театру юного глядача — Державний театр для дітей ім. І. Я. Франка, Київський державний ордена Трудового Червоного Прапора театр юного глядача імені Ленінського комсомолу.

Історія

[ред. | ред. код]

Київський академічний театр юного глядача на Липках був заснований 1924 року Олександром Соломарським та Іриною Дєєвою, композитором І. Віленським як Державний театр для дітей ім. І. Я. Франка; літературною частиною завідував О. Корнійчук. Перша прем'єра — «Мауглі» за Р. Кіплінгом — відбулася 8 листопада.

З театром співпрацювали найвидатніші майстри українського мистецтва — А. Бучма, В. Татлін, А. Лундін, В. Вільнер, К. Кошевський, Б. Вершилов, М. Фореггер, Меллер, і навіть К. Станіславський, який брав участь у постановці «Синього птаха» М. Метерлінка.

Поставлені в період від 1924 до 1941 року, такі вистави, як «Мауглі» Р. Кіплінга, «Соловей» Г.-К. Андерсена, «Хо» Я. Мамонтова, «Платон Кречет» О. Корнійчука, «Ревізор» та «Одруження» М. Гоголя, «Сорочинський ярмарок» за М. Гоголем, «Юність Тараса» В. Суходольського, «Шахерезада» Д. Огнева, «Дон Кіхот» М. Сервантеса, «Недоросток» Д. Фонвізіна, «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого, «Вільгельм Телль» Ф. Шіллера, «Шевченківський ранок» В. Чаговця, «Міщанин у дворянстві» та «Витівки Скапена» Ж.-Б. Мольєра, «Синій птах» М. Метерлінка, «Горбоконик» П. Єршова, «Дохідне місце» О. Островського, «Дитинство» та «Міщани» М. Горького й інші, стали гордістю й окрасою Київського ТЮГу; вони продемонстрували жанрове розмаїття репертуару і новаторство пошуків, завоювань та звершень, заклали традиції акторського та режисерського мистецтва даного колективу, які гідно розвиватимуть і помножуватимуть талановиті представники Київського театру юного глядача у своїй подальші творчій діяльності[2].

Після ІІ Світової війни такі режисери, як В. Довбищенко, О. Соломарський, а далі О. Барсегян, Д. Чайковський, В. Пацунов, В. Судьїн, М. Мерзликін, В. Бугайов, художник М. Френкель поступово виводили театр на рівень високого професіоналізму, що було позначено новаторськими та експериментальними пошуками, знахідками і відкриттями.

У різні роки театр носив ім'я: І. Франка, М. Горького, Ленінського комсомолу. За виставу «Молода гвардія» 1966 року театр було нагороджено всесоюзною премією Ленінського комсомолу і вручено золоту медаль Лауреата № 002. У 1974 році установа була удостоєна орденом Трудового Червоного Прапора. Театр здійснював активну гастрольну діяльність республіками Радянського Союзу та за кордоном.

Починаючи від 1954 року Київський театр юного глядача розмістився в історичній місцині столиці України — на Липках на Печерську.

В період 1990—2000-і років колектив театру не раз ставав переможцем і лауреатом різноманітних фестивалів і театральних оглядів. Так, 1993 року вистава «Коломбіна, П'єро, Арлекін», 1999-го — «Пригоди Тома Сойєра», а 2001-го — «Лис Микита» здобували театральну премію «Київську Пектораль», як найкращі вистави для дітей, а 2002 року вистава «Вовки та…» була відмічена цією ж премією за найкращий режисерський дебют. У 2004 році вистава «Серце П'єро» перемогла на VI Московському міжнародному телевізійно-театральному фестивалі в номінації «За високу сценічну культуру». У 2007 році Київський академічний театр юного глядача на Липках брав участь у театральному конкурсі «Від античності до сучасності», що відбувався у рамках міжнародного фестивалю «Боспорські агони» (м. Євпаторія) і отримав «Спеціальний приз журі» за виставу «Химера».

Театр орієнтується на три категорії глядачів — дітей, молоді і старшого покоління. Друга половина 2000-х років) репертуар театру складався з понад 30 вистав, що репрезентували широку класичну та сучасну літературу — В. Шекспір, Ж-Б. Мольєр, П-О. Бомарше, А. Чехов, В. Набоков, І. Франко, О. Олесь, М. Гоголь, М. Твен, брати Грімм, А. Ліндгрен, О. Генрі, Леся Українка, Лопе де Вега. Театр активно гастролював країною, у тому числі і в так званих «обмінних гастролях».

У 2004 році театру було присвоєно високий статус «академічного».

У 2006 році вистава київських тюгівців «Лісова пісня» номінувалась на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.

Персоналії театру

[ред. | ред. код]
Художні керівники
Трупа театру

У різний час в театрі працювали багато відомих і популярних акторів та режисерів, серед яких нині задіяні (за алфавітом, в дужках вказані дати служби):

Репертуар театру

[ред. | ред. код]

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Головна глядацька зала
    Головна глядацька зала
  • Фоє
    Фоє
  • Буфет
    Буфет

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Юного глядача театр // Київ. Енциклопедичний довідник., К.: УРЕ, 1981, стор. 710
  2. ↑ Історія (творча довідка) [Архівовано 28 лютого 2011 у Wayback Machine.] на Офіційна вебсторінка театру [Архівовано 7 Травня 2017 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (29 вересня 2021). Київський театр на Липках: історія одного протистояння (скорочена суб'єктива версія) (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 2022-2-23.
  4. ↑ Юрій ВОЛОДАРСЬКИЙ (травень 2019). Спектакль «Берегите Флорес»: испанская партия (рос.). «Yabl». Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 2019-5-16.
  5. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (10 травня 2020). «Бережіть Флорес» — Big Girls Don’t Cry (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 17 квітня 2022. Процитовано 2022-4-17.
  6. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (1 квітня 2020). Куражний «Кураж» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 2022-4-17.
  7. ↑ У Київському театрі на Липках — прем’єра вистави про біженців (укр.). «Укрінформ». 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 2019-12-3.
  8. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (29 листопада 2021). Режисер «Кіборгів» готує для киян феєрію із кримсько-татарських казок (укр.). «Главком». Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  9. ↑ Катерина КРУПЕНКО (17 грудня 2021). У Києві покажуть виставу «Легенди Бахчисарая» за мотивами кримськотатарських казок (укр.). «Суспільне». Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  10. ↑ У Києві відбулася прем’єра вистави «Легенди Бахчисарая» (укр.). «Укрінформ». 22 грудня 2021. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
  11. ↑ «Легенди Бахчисарая» – казка, маніфест, інструментальна модель Київського театру юного глядача (укр.). Портал «Театральна риболовля». 22 грудня 2021. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
  12. ↑ Юлія БЕНТЯ (25 грудня 2021). Рукотворні мрії. У Київському театрі юного глядача Ахтем Сеітаблаєв поставив «Легенди Бахчисарая» (укр.). «День». Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  13. ↑ ТЮГ на Липках покаже в січні дві прем’єри (укр.). «Укрінформ». 11 січня 2022. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 2022-1-13.
  14. ↑ Любов БАЗІВ (27 січня 2022). Пітер Пен, але не зовсім той. Театральна прем’єра (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 2022-1-27.
  15. ↑ Ольга СТЕЛЬМАШЕВСЬКА (27 січня 2022). Добра і безпечна гра. У Київському ТЮГу виставу «Називай мене Пітер» цікаво подивитися і дітям, і дорослим – пропонуємо читачам «Дня» два погляди на цю резонансну прем‘єру (укр.). «День». Архів оригіналу за 27 січня 2022. Процитовано 2022-1-27.
  16. ↑ На сцені ТЮГу вперше покажуть англомовну виставу для дітей і дорослих (укр.). «Главком». 25 січня 2022. Архів оригіналу за 26 січня 2022. Процитовано 2022-1-26.
  17. ↑ Любов БАЗІВ (3 лютого 2022). Бредбері мовою оригіналу в серці Києва. Театральна прем’єра (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 3 лютого 2022. Процитовано 2022-2-03.
  18. ↑ Марія КАБАЦІЙ (8 лютого 2022). За Орвеллом і Пелевіним. Київський ТЮГ покаже виставу про нав’язані соцмережами критерії успіху (укр.). «НВ». Архів оригіналу за 8 лютого 2022. Процитовано 2022-2-08.

Джерела

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Київський_академічний_театр_юного_глядача_на_Липках&oldid=43140828