Лі Цзунжень — Вікіпедія

Лі Цзунжень кит. 李宗仁
в. о. президента Республіки Китай
21 січня 1949 — 28 лютого 1950 року
Попередник:	Чан Кайші як голова Національного уряду
Наступник:	Чан Кайші
Народження:	13 серпня 1890(1890-08-13), 1891[1][2] або 1889[3] Lingui Districtd, Guilin Fud
Смерть:	30 січня 1969(1969-01-30)[4] Пекін, КНР
Поховання:	Революційне кладовище Бабаошаньd
Країна:	Республіка Китай (1912—1949), КНР, Династія Цін і Тайвань
Партія:	Гоміндан і Тунменхой
Шлюб:	Li Xiuwend і Guo Dejied
Медіафайли у Вікісховищі

Лі Цзунжень (спрощ.: 李宗仁; піньїнь: Lǐ Zōngrén; 13 серпня 1890 — 30 січня 1969) — китайський військовик, державний і політичний діяч, виконував обов'язки президента Республіки Китай у перехідний період від початку 1949 до початку 1950 року.

Народився в селі Сісян, у провінції Гуансі. Від 1908 до 1911 року навчався в Початковому училищі сухопутних військ. Під час навчання 1910 року вступив до лав організації Тунменхой. Після закінчення навчання отримав посаду командира взводу у військах Лу Жунтіна. За свої заслуги в локальних бойових сутичках 1918 року став командиром батальйону.

1923 року вступив до Гоміндану. Навесні 1924 року Лі Цзунжень, Бай Чунсі та Хуан Шаосюн, об'єднавши свої війська в «Армію вмиротворення Гуансі», сформували «Нову гуансійську кліку», та, розбивши Лу Жунтіна й інших представників «Старої гуансійської кліки», взяли провінцію Гуансі під свій контроль.

В березні 1926 року Лі Цзунжень став командувачем 7-ї армії НРА та взяв участь у Північному поході. В вересні того ж року його війська вторглись до Цзянсі й у трьох кривавих битвах розбили основні сили Сунь Чуаньфана. У квітні 1927 року Лі Цзунжень брав участь в організованих Чан Кайші антикомуністичних акціях. Під час розколу в Гоміньдані підтримав нанкінський уряд Чан Кайші, та, зрештою, захопив Ухань, в результаті чого сили Гоміньдану знову опинились під єдиним керівництвом.

У квітні 1928 року отримав пост командувача 4-ї армійської групи, що складалась з військ Нової гуансійської кліки й колишніх військ Тан Шенчжі; до неї увійшли 16 армій і 6 окремих дивізій. Відновивши Північний похід, 4-та армійська група захопила Пекін, Тяньцзінь і Шаньхайгуань, в результаті чого Китай об'єднався під владою Нанкінського уряду.

Після завершення Північного походу й об'єднання країни Чан Кайші намагався обмежити свободи місцевих мілітаристів, що призвело до нових бойових дій. Зокрема, в березні 1929 року, після війни між центральним урядом і Новою гуансійською клікою, розбитий Бай Чунсі був змушений тікати до В'єтнаму, втім уже в листопаді того ж року Бай Чунсі, Лі Цзунжень, Хуан Шаосюн і Чжан Факуй, об'єднавши зусилля, зайняли Гуансі й атакували провінцію Гуандун. 1930 року Бай Чунсі та Лі Цзунжень, підтримавши Фен Юсяна та Янь Сішаня, виступили проти Чан Кайші під час Війни центральних рівнин.

У вересні 1931 року, після «інциденту 9-18», здорові сили китайського суспільства почали шукати шляхи до об'єднання, й Нова гуансійська кліка вирішила піти на примирення з Центральним урядом. У квітні 1932 року Лі Цзунжень отримав пост «Головного умиротворителя Гуансі», Бай Чунсі став його заступником, і разом з генерал-губернатором Гуансі Хуан Сюйчу вони створили тріумвірат, що правив провінцією.

У травні 1936 року Бай Чунсі, Лі Цзунжень і губернатор провінції Гуандун Чень Цзітан створили «Армію боротьби з Японією заради порятунку держави», маючи на увазі насправді боротьбу проти Чан Кайші, втім через те, що останній перевів армію провінції Гуандун в інше місце, виступ було відкладено.

Під час японсько-китайської війни Лі Цзунжень командував військами під час низки значних битв; зокрема, саме під його командуванням китайські війська впіймали в пастку японську армію під час битви при Сюйчжоу 1938 року.

25 квітня 1948 року Національна асамблея Китайської Республіки обрала Лі Цзунженя віце-президентом. Коли 21 січня 1949 року, після поразок у ході громадянської війни, Чан Кайші подав у відставку, Лі Цзунжень став виконуючим обов'язки президента Республіки Китай.

Коли в квітні 1949 року Народно-визвольна армія Китаю захопила Нанкін, Лі Цзунжень перевів уряд до Гуанчжоу. Він мав намір завдати контрудару з Гуандуну, подібний до Північного походу Гоміньдану 1926 року, втім Чан Кайші планував зробити базою внутрішні райони Китаю, як під час японсько-китайської війни. Тому в листопаді 1949 року, після падіння Гуанчжоу, Чан Кайші перевів уряд до Чунціна, а Лі Цзунжень склав із себе повноваження та вилетів до Нью-Йорка на лікування.

У грудні 1949 року після падіння Чунціна Чан Кайші перемістив резиденцію уряду до Тайбея, однак не відновлював формально свого президентства до 1 березня 1950 року. В січні 1952 року Чан Кайші наказав Виконачому Юаню розпочати справу про імпічмент Лі Цзунженя в зв'язку з неможливістю останнім виконувати свої обов'язки, й у березні 1954 року Національна асамблея усунула його від посади віце-президента. За допомогою Чжоу Еньлая 20 липня 1965 року Лі Цзунжень прибув до Пекіна й доживав свої дні в КНР.

У 20-річному віці Лі Цзунжень одружився з Лі Сювень, вона народила сина Лі Юлінь, після чого вони розлучились. 1924 року він одружився з Го Децзе, яка померла від раку невдовзі після повернення Лі Цзунженя до Пекіна. Від того шлюбу народився син Лі Чжішен. У березні 1966 року Лі одружився з Ху Юсун, на 48 років молодшою за нього. Після смерті Лі Цзунженя Ху Юсун змінила ім'я на Ван Сі та знову вступила в шлюб.

• Barnouin, Barbara and Yu Changgen. Zhou Enlai: A Political Life. Hong Kong: Chinese University of Hong Kong, 2006. ISBN 962-996-280-2(Zhou Enlai: A Political Life [Архівовано 11 вересня 2017 у Wayback Machine.])
• Bonavia, David. China's Warlords. New York: Oxford University Press. 1995. ISBN 0-19-586179-5
• Gillin, Donald G. «Portrait of a Warlord: Yen Hsi-shan in Shansi Province, 1911—1930.» The Journal of Asian Studies. Vol. 19, No. 3, May, 1960. (The Journal of Asian Studies, Vol. 19, No. 3 (May, 1960), pp. 289—306 [Архівовано 29 грудня 2016 у Wayback Machine.])
• Gillin, Donald G. Warlord: Yen Hsi-shan in Shansi Province 1911—1949. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. 1967
• Li Zongren, Li Tsung-jen, Tong Te-kong. The memoirs of Li Tsung-jen. Boulder, Colo.: Westview Press. 1979. ISBN 0-89158-343-2
• Spence, Jonathan D. The Search for Modern China, W.W. Norton and Company. 1999. ISBN 0-393-97351-4
• «CHINA: Return of the Gimo». TIME Magazine. Monday, Mar. 13, 1950. Retrieved at (CHINA: Return of the Gimo — TIME [Архівовано 10 червня 2013 у Wayback Machine.])
• Jeffrey G. Barlow, THE ZHUANG: ETHNOGENESIS, December 12, 2005 JEFFREY G. BARLOW
  • Chapter 19: The Zhuang and the 1911 Revolution
  • Chapter 20: The Zhuang and the Development of the Modern Economy in Guangxi