Туполєв Андрій Миколайович — Вікіпедія

Туполєв Андрій Миколайович
рос. Андрей Николаевич Туполев
Народився	10 листопада 1888(1888-11-10) с. Пустомазово, Корчовський повіт, Тверська губернія
Помер	23 грудня 1972(1972-12-23) (84 роки) Москва
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	бортінженер, політик, інженер, підприємець, льотчик
Alma mater	Q28666742? (1908) Московський державний технічний університет імені Баумана (1918)
Заклад	КБ Туполєва Центральний аерогідродинамічний інститут імені М. Є. Жуковського
Посада	депутат Верховної ради СРСР[d]
Вчене звання	Список академіків АН СРСР і академік АН СРСР[d]
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Вчителі	Жуковський Микола Єгорович
Аспіранти, докторанти	Стерлін Олександр Еммануїлович
Членство	Російська академія наук Академія наук СРСР Центральний виконавчий комітет СРСР
Партія	незалежний політик
Війна	німецько-радянська війна
Військове звання	генерал-полковник і генерал-полковник[d]
Батько	Туполєв Миколай Іванович (1842—1911)
Мати	Туполєва Анна Василівна (1850—1928)
У шлюбі з	Туполєва Юлія Миколаївна (1894 — 1962)
Діти	Туполєва Юлія Андріївна (1920 — 2011), Туполєв Олексій Андрійович (1925 — 2001)
Нагороди	Золота авіаційна медаль ФАІd (1958) Герой Праці (1926)
Автограф
Туполєв Андрій Миколайович у Вікісховищі

Туполєв Андрій Миколайович (10 листопада 1888 — 23 грудня 1972) — радянський авіаконструктор, генерал-полковник інженер, доктор технічних наук, член АН СРСР. Член ЦВК СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 3—8-го скликань (в 1950—1972 роках).

Під керівництвом Туполєва створено понад 100 типів військових та цивільних літаків, 70 з яких випускались серійно. На його літаках було встановлено 78 світових рекордів, та виконано понад 30 перельотів, що увійшли в історію. Зокрема бомбардувальник Ту-2, реактивні пасажирські Ту-104, Ту-124 та надзвуковий Ту-144^[1].

Жертва сталінського терору, в'язень ГУЛАГ СРСР.

Народився 29 жовтня (10 листопада) 1888 року в селі Пустомазове (нині не існує, знаходилося між селами Абросімово і Сімоново в Кімрському районі, Тверська область) у сім'ї провінційного нотаріуса. За походженням по матері з дворян. Мати — Ганна Василівна (1850-1928) (до шлюбу Лісіцина), народилася в Торжку в сім'ї судового слідчого, закінчила Маріїнську жіночу гімназію у Твері.

Батько Микола Іванович Туполєв (1842-1911) був родом із Сургута, вихідцем із сибірських козаків. Навчався на юриста у Санкт-Петербурзькому університеті, співчував революціонерам-народникам. Хоча й не брав участь у діяльності народницьких організацій, після вбивства Олександра II був висланий із Санкт-Петербурга. Батьки Туполєва купили на заощадження Ганни Василівни невелику садибу Пустомазово, де зайнялися сільським господарством.

В 1908 році вступив до Імператорського технічного училища (пізніше МВТУ), в 1918 році закінчив його з відзнакою. З 1909 член гуртка повітроплавання. Брав учать в будівництві планера, на якому самостійно здійснив перший політ (1910). В 1916-18 роках Туполєв брав участь в роботах першого в Росії авіаційного розрахункового бюро; конструював перші аеродинамічні труби в училищі. Разом з Жуковським був організатором та одним з керівників ЦАГІ. В 1918—1936 роках  — член колегії та заступник начальника цього інституту з дослідницького цілометалевого літакобудування.

У результаті співпраці із комуністичним режимом заарештований та запроторений ними до концтаборів ГУЛАГ. У концтаборі займався проєктуванням літаків  — «за баланду».

Тричі Герой Соціалістичної Праці (1945, 1957, 1972). Під його керівництвом створено понад 100 типів військових і цивільних літаків, переважно марки «Ту». 1973 року у Києві на його честь названо вулицю.

Під керівництвом Туполєва спроєктовано понад сто типів літаків, 70 з яких будувались серійно. На його літаках встановлено 78 світових рекордів, виконано близько 30 видатних перельотів.

Туполєв виховав плеяду видатних конструкторів та вчених. В їх числі Петляков, Сухой, Мясіщев, Путілов, Чижевський, Архангельський, Міль, Голубков, Незваль, О. Туполєв.

21 жовтня 1937 року А. М. Туполєв був заарештований і звинувачений у шкідництві. Також, його звинувачували у приналежності до контрреволюційної організації. Разом з ним було заарештовано багато провідних спеціалістів ЦАГІ та КБ. Заарештували й директорів більшості авіазаводів. 28 травня 1940 року ВКВС СРСР виніс вирок — 15 років позбавлення волі та 5 років позбавлення прав, конфіскація особистого майна.

Його звинуватили у керівництві антирадянської шкідницької організації, що проводила диверсійну шкідницьку роботу. Окрім того, згідно з вироком, А. М. Туполєв з 1924 року був агентом французької розвідки та передавав за кордон свідчення, що були державною таємницею. Вирок винесла колегія у складі В. В. Ульріха (голова колегії), І. О. Матулєвіча, А. М. Орлова, секретар Батнер О. О.

За показами Головного маршала авіації О. Є. Голованова, в розмові з ним Й. В. Сталін сказав, що не вірить у винуватість Туполєва. Факти, що компрометували та були переглянуті слідством, не мали жодного стосунку до вироку (справа велась співробітником 2-го слідчого відділу НКВС Габітовим).

Знаходячись в ув'язненні, Туполєв працював в закритому КБ НКВС — ЦКБ 29 («Туполєвська шарага»). В липні 1941 року був звільнений від подальшого ув'язнення зі зняттям судимості. Туполєва було повністю реабілітовано 9 квітня 1955 року.

Помер 23 грудня 1972 року. Похований в Москві на Новодівичому цвинтарі (ділянка № 8).

• Дружина — Туполєва (до шлюбу Желтякова) Юлія Миколаївна (1894—1962).
• Син — Туполєв, Олексій Андрійович (1925—2001) — відомий радянський авіаконструктор.
• Донька — Туполєва, Юлія Андріївна (1920—2011) — заслужена лікарка РФ, завідувачка терапевтичного відділення МДКБ імені Боткіна, особиста лікарка Андрія Миколайовича Туполєва (батька).
• Зять — Вуль, Володимир Михайлович (1920—2012) — ведучий конструктор КБ Туполєв, заступник генерального конструктора.

Андрій Миколайович Туполєв ніколи не був членом КПРС. Неодноразово обирався депутатом Рад різних рівнів.

• 12704 Туполєв  — астероїд, названий на честь авіаконструктора^[2].
• Полікарпов Микола Миколайович