Хіджаб — Вікіпедія

Типовий хіджаб на голові манекена.

Хіджа́б (араб. حجاب‎ — покривало, завіса) — жіночий одяг в ісламі, головне призначення якого — приховати фігуру, обриси тіла жінки. Хоча хіджаб передбачає покриття всього тіла та голови, крім обличчя та долонь (саме така форма є обов'язковою), нерідко мусульманки закривають навіть обличчя та долоні.

Носіння хіджаба не є нововведенням ісламського законодавства (шаріату) — воно було у приписах і до появи ісламу. Навіть у християн за неносіння головного покривала було заведене покарання. Неносіння хіджаба вважається гріхом, тому мусульмани, котрі дотримуються законів релігії, часто виступають на захист хіджаба.

За неносіння хіджаба в ряді мусульманських суспільств передбачене покарання (т. зв. поліція моралі, див. Жінки при Талібані та Магса Аміні). Законодавство деяких країн (Туніс, Франція) забороняє носити хіджаб у громадських закладах (таких, як школи й університети), а також у державних установах.

Етимологія

[ред. | ред. код]

Арабське слово хіджаб (араб. حجاب) — це віддієслівний іменник, що походить від дієслова ﺣَﺠَﺐَ (хаджаба), від трилітерного кореня ح ج ب (H-J-B), який утворює великий клас слів, які переважно пов’язані з поняттями приховати, приховати, заблокувати.[1][2]

В ісламському писанні

[ред. | ред. код]

Коран

[ред. | ред. код]

В аятах Корану, що стосуються дрескодів, використовується термін хімар, що перекладається як «покривало» англійською мовою (але, на думку деяких, головний убір[3][4]) і джильбаб (сукня або плащ), а не хіджаб.[5][nb 1] Приблизно шість віршів конкретно стосуються того, як жінка повинна одягатися і ходити в громадських місцях.[6] Мусульманські вчені розійшлися в думках щодо того, як слід застосовувати ці вірші: одні стверджували, що хустка потрібна, а інші стверджували, що хустка не потрібна.[7] Найяскравіші вірші про вимогу скромного одягу — сура 24:30–31, яка говорить як чоловікам, так і жінкам одягатися та поводитися скромно, з більш детальною інформацією про скромний одяг, зосередженою на жінках.[8][9]

˹О Пророк!˺ Скажи віруючим чоловікам, щоб опустили свої погляди і берегли свою цнотливість. Для них це чистіше. Воістину, Аллах знає те, що вони роблять. І скажи віруючим жінкам, щоб вони опускали свої погляди і берегли свою цнотливість, і не показували своїх прикрас, крім того, що зазвичай здається. Нехай вони закривають свої покривала на своїх грудях і не відкривають своїх «прихованих» прикрас, крім своїх чоловіків, своїх батьків, своїх тестів, своїх синів, своїх пасинків, своїх братів, синів своїх братів або синів сестер, їхніх співвітчизниць, тих ˹невільниць˺ у їхньому володінні, чоловіків-слуг без бажання, або дітей, які ще не знають про жіночу наготу. Нехай вони не тупотять ногами, звертаючи увагу на свої приховані прикраси. Зверніться до Аллаха в покаянні всі разом, о віруючі, щоб ви досягли успіху.

Слово хімар у контексті цього вірша перекладається як просто «покривало», яке використовується для людей.[3][10][4] Такі головні убори носили жінки в Аравії з приходом ісламу в основному для захисту від спекотного сонця і пустелі. [11]

Коран 33:59 каже Мухаммеду попросити членів своєї родини та інших мусульманок носити верхній одяг, коли вони виходять, щоб їх не турбували:[9]

О Пророк! Попросіть своїх дружин, дочок і віруючих жінок натягнути свої плащі на своє тіло. Таким чином є більша ймовірність того, що їх визнають «чеснотними» і не зазнають переслідувань. Та Аллах — Всепрощаючий, Милосердний.
— 33:59

Ісламські коментатори загалом погоджуються, що цей вірш стосується сексуальних домагань до жінок Медіни. Також видно, що воно відноситься до вільної жінки, для чого Табарі цитує Ібн Аббаса. Ібн Касір стверджує, що джилбаб відрізняє вільних мусульманських жінок від джагіліїв, тому інші чоловіки знають, що вони вільні жінки, а не рабині чи повії, вказуючи на те, що покривання не стосується немусульман. Він цитує коментар Суф’яна аль-Таврі про те, що хоча це можна розглядати як дозвіл дивитися на немусульманських жінок, які прикрашають себе, це заборонено, щоб уникнути хтивості. Аль-Куртубі погоджується з Табарі щодо того, що цей аят призначений для тих, хто вільний. Він повідомляє, що правильним є те, що джилбаб покриває все тіло. Він також цитує Сахабу, в якій говориться, що це не довше, ніж ріда (шаль або обгортка, яка покриває верхню частину тіла). Він також повідомляє про думку меншості, яка вважає нікаб або головний убір джилбабом. Ібн Арабі вважав, що надмірне покриття унеможливить впізнання жінки, про що згадується у вірші, хоча і Куртубі, і Табарі погоджуються, що слово «розпізнавання» означає розрізнення вільних жінок.[12]:111–113

Деякі вчені, а саме Ібн Хайян, Ібн Хазм and Насируддін аль-Албані поставили під сумнів загальне пояснення аяту. Хайян вважав, що «віруючі жінки» стосуються як вільних жінок, так і рабів, оскільки останнім легше спокушати хіть, і їх виключення чітко не вказано. Хазм також вважав, що це охоплює рабів-мусульман, оскільки це порушує закон про заборону розбещення рабині чи блуду з нею, як із вільною жінкою. Він заявив, що все, що не приписується Мухаммаду, слід ігнорувати.[12]:114

Слово хіджаб у Корані відноситься не до жіночого одягу, а до просторової перегородки або завіси.[5] Іноді його вживання є буквальним, як у вірші, який стосується ширми, яка відокремлювала дружин Мухаммеда від відвідувачів його дому (33:53), тоді як в інших випадках це слово означає розділення між божеством і смертними (42:51), грішниками. і праведні (7:46, 41:5), віруючі і невіруючі (17:45), і світло від темряви (38:32).[5]

Інтерпретації хіджабу як відокремлення можна класифікувати на три типи: як візуальний бар’єр, фізичний бар’єр та етичний бар’єр. Візуальний бар'єр (наприклад, між родиною Мухаммеда та навколишньою громадою) слугує для того, щоб щось приховати від очей, що робить акцент на символічній межі. Фізичний бар'єр використовується для створення простору, який забезпечує комфорт і приватність для окремих осіб, наприклад, для елітних жінок. Етичний бар'єр, такий як вираження чистоти сердець щодо дружин Мухаммеда та чоловіків-мусульман, які їх відвідують, робить щось забороненим.[6]

Хадис

[ред. | ред. код]
Докладніше: Жіноча молитва в ісламі

Джерела хадисів уточнюють деталі хіджабу для чоловіків і жінок, виклад віршів Корану, які приписуються сахабу, і є основним джерелом, яке використовували мусульманські вчені-правознавці для отримання своїх рішень[13][14][15] Про це повідомляється в Сахіх аль-Бухарі з авторитету Аїші:

«Умар ібн аль-Хаттаб казав Посланнику Аллаха (ﷺ) «Нехай ваші дружини будуть закриті». Але він цього не зробив. Дружини Пророка (ﷺ) виходили на поклик природи вночі лише в Аль-Манасі». Одного разу Сауда, дочка Зами, вийшла, і вона була високою жінкою. «Умар ібн Аль-Хаттаб побачив її, коли був на зборах, і сказав: «Я впізнав тебе, о Сауда!» Він (Умар) сказав так, оскільки він хвилювався щодо деяких Божественних наказів щодо покривала (покривання жінок). Тому Аллах відкрив вірш про покривання. (Аль-Хіджаб; повне покриття тіла, за винятком очей).[16][17]

Аїша також повідомила, що коли Коран 24:31 було відкрито,

... чоловіки Ансар пішли до жінок Ансар і прочитали їм слова, які відкрив Аллах. Кожен чоловік читав своїй дружині, дочці, сестрі та іншим родичкам. Кожна жінка з них встала, взяла свою прикрашену обгортку і закуталася в неї з віри в те, що відкрив Аллах. Вони з'явилися позаду Посланника Аллаха закутаними, наче ворони на їхніх головах.[12]:118

Подібним хадисом є Абу Дауд Шаблон:Hadith-usc, який описує, що у відповідь на ці вірші «жінки Ансар вийшли так, наче ворони висять у них над головами». Хоча ці перекази стосуються чорного одягу («ворони на їхніх головах»), інші перекази вказують на те, що дружини пророка також носили інші кольори, наприклад жовтий або рожевий.[18][12]:124 Інші хадиси про хіджаб становлять:

  • Розповіла Сафія бінт Шайба: «Айша говорила: «Коли (вірш): «Вони повинні натягнути свої покривала (хімаар) на груди (джуюб),» було виявлено, (жінки) розрізали свої поясні простирадла по краях і закривалися (арабська فَاخْتَمَرْنَ‎, дос. ««надягати хіджаб»») відрізаними шматками». Шаблон:Hadith-usc, Шаблон:Hadith-usc. Цей хадис часто перекладається як "...і покривали свої голови та обличчя відрізаними шматками тканини",[19] оскільки арабське слово, використане в тексті (араб. فَاخْتَمَرْنَ), могло включати або виключати обличчя, і був їхтіляф щодо того, чи є закриття обличчя фард чи обов’язковим. Найвидатнішим шархом, або поясненням, Сахіх Бухарі є Фатх аль-Барі, де стверджується, що це включало обличчя.
  • Ях'я передав мені від Маліка від Мухаммада ібн Зайда ібн Кунфуда, що його мати запитала Умм Саламу, дружину Пророка, хай благословить його Аллах і вітає: «Який одяг жінка може носити під час молитви?» Вона сказала: «Вона може молитися в хімарі (хустці) і дірі» (арабська الدِّرْعِ‎, дос. «щит, арматура», перекл. «жіночий одяг»), який тягнеться вниз і покриває верхню частину її ніг». Муватта Імам Малік, книга 8, хадис 37.
  • Айша передала, що Посланник Аллаха сказав: «Салят (молитва) жінки, яка досягла віку менструації, не приймається без хімару». Джамі ат-Тірмізі 377.

Країни, де носіння хіджабу є обов'язковим

[ред. | ред. код]

Першою серед таких країн є Саудівська Аравія, в якій жінки повинні обов'язково носити хіджаб тільки чорного кольору разом із нікабом. У цій країні хіджаб і нікаб називаються «ісламським одягом».

Також носіння хіджаба є обов'язковим в Іран, де його ще називають «чадра». В 2023 році Іран подвоїв зусилля, щоб зобов’язати жінок носити хіджаб, попри постійні акти непокори жінок ісламському дрес-коду[20].

У кількох мусульманських країнах світу, серед яких Афганістан, Ірак, Малайзія та Судан, форми одягу жінок чітко прописані в законодавстві.

В інших країнах

[ред. | ред. код]

2024 року в Таджикистані президент Емомалі Рахмон заборонив продаж та носіння одягу, «чужої національної культури», зокрема, хіджабу[21].

Покарання за відмову від носіння хіджаба та феміністичний спротив

[ред. | ред. код]
Див. також: Жінки при Талібані та Магса Аміні

В культурі

[ред. | ред. код]

У листопаді 2017 року компанія Mattel представила нову ляльку Барбі у хіджабі, прототипом якої стала американська фехтувальниця Ібтіхадж Мухаммад, що виступала на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро в традиційному мусульманському одязі та здобула бронзову медаль[22].

Див. також

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хіджаб

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Lane, Edward William (1863), “ح ج ب”, in Arabic-English Lexicon, London: Williams & Norgate, pages 515–516
  2. ↑ ح ج ب. 5 May 2019.
  3. ↑ а б Samira Haj (2008). Reconfiguring Islamic Tradition: Reform, Rationality, and Modernity. Stanford University Press. с. 134.
  4. ↑ а б в Cenap Çakmak, ред. (2017). Hijab. Islam: A Worldwide Encyclopedia. ABC-CLIO. с. 595.
  5. ↑ а б в г El Guindi, Fadwa; Sherifa Zahur (2009). Hijab. The Oxford Encyclopedia of the Islamic World. doi:10.1093/acref/9780195305135.001.0001. ISBN 9780195305135.
  6. ↑ а б Bucar, Elizabeth, The Islamic Veil. Oxford, England: Oneworld Publications, 2012.
  7. ↑ Nomani, Asra Q.; Arafa, Hala (21 грудня 2015). Opinion: As Muslim women, we actually ask you not to wear the hijab in the name of interfaith solidarity. Washington Post (англ.). Процитовано 22 грудня 2022.
  8. ↑ Evidence in the Qur'an for Covering Women's Hair. IslamonLine.net. 8 квітня 2003. Архів оригіналу за 26 червня 2010. Процитовано 2 січня 2023.
  9. ↑ а б Hameed, Shahul (9 жовтня 2003). Is Hijab a Qur'anic Commandment?. Архів оригіналу за 4 квітня 2023. Процитовано 1 червня 2023.
  10. ↑ John Richard Bowen (2012). A New Anthropology of Islam. Cambridge University Press. с. 67.
  11. ↑ Ghufran Khir-Allah (2021). Framing Hijab in the European Mind: Press Discourse, Social Categorization and Stereotypes. Springer. с. 59.
  12. ↑ а б в г Hasan, Usama; Hannan, Rabitha (2011). 6. The Veil: Between Tradition and Reason, Culture and Context; 7. An Exploration of the Debates Pertaining to Head Covering and Face Veiling of Women in the British Muslim Context. У Gabriel, Theodore; Hannan, Rabiha (ред.). Islam and the Veil: Theoretical and Regional Contexts. Bloomsbury Publishing. ISBN 978-1-4411-6137-6.
  13. ↑ Hijab: Fard (Obligation) or Fiction?. virtualmosque.com. 15 жовтня 2012. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
  14. ↑ How Should We Understand the Obligation of Khimar (Head Covering)?. seekershub.org. 25 вересня 2017. Архів оригіналу за 8 листопада 2018. Процитовано 8 листопада 2018.
  15. ↑ Kamali, Mohammad (2005). Principles of Islamic Jurisprudence (вид. 3). Islamic Texts Society. с. 63. ISBN 0946621810. Процитовано 8 November 2018.
  16. ↑ Anwar, 2006, с. 170.
  17. ↑ Bukhārī, 1997, с. 146, Vol. 8, no. 6240.
  18. ↑ Mariam al-Jaber (28 березня 2018). Saudi cleric al-Ghamdi: Abaya is not mandatory as per Islam's teachings. Al Arabiya.
  19. ↑ Vol. 6, Book 60, Hadith 282. sunnah.com. Архів оригіналу за 3 листопада 2017. Процитовано 8 листопада 2018.
  20. ↑ Іран посилює репресії проти жінок, які відмовляються носити хіджаб. 27.07.2023, 01:34
  21. ↑ Президент Таджикистана подписал закон о запрете хиджаба. Медиазона Центральная Азия (рос.). Процитовано 24 червня 2024.
  22. ↑ Ляльку Барбі вперше вбрали у хіджаб. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ислам. Словарь атеиста. Москва. Видавництво політичної літератури. 1988. стор. 237.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Хіджаб // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
  1. ↑ The term hijab is used in the Qur'an in the sense of "a curtain" or "partition"; verses that use the term (eg. 7:46, 33:53) are not related to dress code.[4][5]
Одяг Це незавершена стаття про одяг.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Хіджаб&oldid=43204075