1-й окремий штурмовий батальйон (Україна) — Вікіпедія

Не плутати з 108-м окремим механізованим батальйоном «Вовки Да Вінчі» у складі 59 ОМПБр.
1-й окремий штурмовий батальйон
(з 2024)

1-й окремий штурмовий батальйон
«Вовки Да Вінчі»
(2023—2024)

1-й окремий механізований батальйон «Вовки Да Вінчі»
(2022—2023)

1-ша окрема штурмова рота ДУК
(2014—2022)
Нарукавний знак батальйону
На службі2014 — дотепер
Країна Україна
Вид Сухопутні війська
РольШтурмові дії
Гарнізон/ШтабДонецька область, Авдіївка
ГаслоДомінуй! Відвойовуй!
Війни/битвиРосійсько-українська війна
Вебсайт1bat.com.ua
Командування
Поточний
командувач		майор Юрій Капустяк
Визначні
командувачі		Дмитро Коцюбайло

1-й окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла (1 ОШБ, в/ч А4848)[1] — військове формування Сухопутних військ Збройних сил України.

Підрозділ брав участь у боях на Донеччині та Луганщині: у Авдіївці, Пісках, Карлівці, під Савур-Могилою, Старогнатівкою, Степанівкою. Також підрозділ брав участь у Харківському контрнаступі, у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки. Брали участь в обороні «Дороги смерті»  поблизу Хромового, боях за Бахмут, Соледар, Кліщіївку, Часів Яр, Серебрянку, Берестове; на Луганщині — у боях за Кремінну, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Білогорівку.

На початку лютого 2024 року частина бійців перейшла до 59 ОМПБр як 108-й батальйон «Вовки Да Вінчі» під керівництвом Сергія Філімонова. З квітня 2024 року 1-й окремий штурмовий батальйон вивели з 67 ОМБр.

Батальйон носить ім'я Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі», засновника і командира батальйону впродовж 2014—2023 років, який загинув 7 березня 2023 року в битві за Бахмут.

Історія

[ред. | ред. код]

Штурмова рота

[ред. | ред. код]

17 березня 2016 року Дмитро Коцюбайло призначений командиром 1-ї окремої штурмової роти «Вовки Да Вінчі» Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор».[2][3] Комбат був проти призначення 21-річного Дмитра на посаду командира роти, але Олександр Карась «Подолянин», тодішній ротний і командир Дмитра, наполіг на цьому, пояснивши, що Да Вінчі шукав можливості взяти участь у бойових операціях і часто був у них командиром, реального військового досвіду у нього було достатньо.[4]

Добровольча рота не входила до ЗСУ і фактично не підпорядковувалась в армії нікому. Ця відсутність субординації дратувала деяких генералів, але інші цінували сміливість і готовність іти в бій.[4] За словами Андрія Римарука із фонду «Повернись живим», Дмитро Коцюбайло одним із перших на фронті почав використовувати дрони для коригування вогню артилерії. Командири різних бригад запрошували його «попрацювати» по їхніх цілях, і артилеристи Да Вінчі швидко здобули репутацію влучних та ефективних воїнів.[5]

Повномасштабне російське вторгнення

[ред. | ред. код]

З лютого до квітня 2022 року артилерійська група роти працювала на різних напрямках, палячи колони броньованої техніки, зупиняючи просування росіян на південному напрямку, під Запоріжжям, біля Києва.[6]

Після цього, як і багато підрозділів ДУК, рота увійшла до Сил спецоперацій,[6] утворивши 7-й центр спеціальних дій ДУК. Рота була доукомплектована до розміру батальйону.[7][8][9] У формуванні батальйону Дмитрові Коцюбайлу допоміг Юрій Капустяк, який запросив начальника штабу Олега Лотоцького і десятки кадрових військовиків, які служили в різних підрозділах. За словами Коцюбайла, вони всі разом сформували «дійсно потужний батальйон».[6]

Улітку 2022 року до батальйону «Вовки Да Вінчі» увійшла рота «Гонор» Сергія Філімонова.[4]

Згодом батальйон воював у контрнаступі на Харківщині.[10][11][12] Брав участь у звільненні Куп'янська, Балаклії, Ізюму, Синьківки.

7 березня 2023 року батальйон втратив свого комбата Да Вінчі в боях за Бахмут.[13] Після загибелі командира Дмитра «Да Вінчі» Коцюбайла 1 ОШБ у складі 67 ОМБР ДУК очолив Юрій Капустяк.[14]

З 1 липня 2023 року Юрій Капустяк сказав, що батальйон буде названий на честь Дмитра Коцюбайла.[15]

В січні 2024 року з підрозділів батальйону була сформована ротно-тактична група, яку відправили для стабілізації ситуації в районі села Табаївка під Куп'янськом.[16] Ця ротно-тактична група успішно виконала завдання і відбила Табаївку в противника.[17]

Розділення підрозділу

[ред. | ред. код]

26 січня 2024 року у Львові відкрили перший в Україні рекрутинговий центр 1-го окремого батальйону «Вовки Да Вінчі» імені Дмитра Коцюбайла. Відкривали центр заступник начальника з розвідки батальйону Сергій Філімонов, керівниця медичної служби «Ульф» Аліна Михайлова та командир взводу Олександр Ябчанка.[18] Через 3 дні, 29 січня, в 67-й бригаді ДУК сказали, що цей рекрутинговий центр не належить до першого штурмового батальйону 67 ОМБр ДУК, оскільки група військових, які організували рекрутинговий центр, — Аліна Михайлова, Сергій Філімонов, рота «Гонор» та окремі військові — нещодавно покинули лави бригади.[7]

6 лютого 2024 Сергій Філімонов та Аліна Михайлова заявили про вихід частини бійців батальйону зі складу 67 окремої механізованої бригади ДУК і перехід до складу 59-та окремої мотопіхотної бригади як батальйон «Вовки Да Вінчі» під командуванням Сергія Філімонова. Таким чином окремо почали існувати:[19][20][21][22][17]

15 квітня 2024 року Командування Сухопутних військ ЗСУ виокремило штурмовий батальйон в окрему військову частину поза межами 67 ОМБр.[23]

Наприкінці травня 2024 року стало відомо, що батальйон мобілізував до свого складу певну кількість засуджених.[24]

12 вересня 2024 року одна з сестер-близнючок Дмитра Коцюбайла — Олександра підписала контракт з 1-м окремим штурмовим батальйоном, який створив і яким командував її брат.[25]

У січні — лютому 2025 року батальйон активно вів рекрутинг.[26][27][1][28]

Командування

[ред. | ред. код]

Командири

[ред. | ред. код]

Начальники штабу:

Традиції

[ред. | ред. код]

Символіка

[ред. | ред. код]
  • Нарукавний знак першої окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі» (2015-2022)
    Нарукавний знак першої окремої штурмової роти ДУК ПС «Вовки Да Вінчі» (2015-2022)
  • Нарукавний знак батальйону «Вовки Да Вінчі» (2022-2023)
    Нарукавний знак батальйону «Вовки Да Вінчі» (2022-2023)
  • Нарукавний знак 1-ї батальйону "Да Вінчі" (2024)
    Нарукавний знак 1-ї батальйону "Да Вінчі" (2024)

Власні нагороди

[ред. | ред. код]

Хрест Да Вінчі — власна нагорода батальйону, заснована у травні 2024 року.[31][32]

Докладніше: Хрест Да Вінчі
  • Сталевий хрест для нагородження військовиків.
    Сталевий хрест для нагородження військовиків.
  • Бронзовий хрест для нагородження цивільних.
    Бронзовий хрест для нагородження цивільних.

Книги

[ред. | ред. код]
  • Дмитро Савченко («Філософ») «ВОВКИ ДА ВІНЧІ. Стисла історія становлення та ідейна навігація 1-го Окремого Штурмового Батальйону». — Київ: Видавництво «Залізний тато», 2023[34]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Батальйон імені Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» розширюється. www.golos.com.ua (укр.). 6 лютого 2025. Процитовано 16 лютого 2025.
  2. ↑ ДОБРОВОЛЬЧИЙ ПІДРОЗДІЛ “ВОВКИ ДА ВІНЧІ”, РОЗРІССЯ ВЖЕ ДО РОЗМІРУ БАТАЛЬЙОНУ – КОМАНДИР ДМИТРО КОЦЮБАЙЛО.
  3. ↑ Під Бахмутом загинув комбат 67 бригади Дмитро Коцюбайло «Да Вінчі». Один із наймолодших Героїв України. babel.ua (укр.). 7 березня 2023. Процитовано 16 лютого 2025.
  4. ↑ а б в Правила героя. Що зробило лейтенанта Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) легендою української армії — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 7 березня 2024. Процитовано 16 лютого 2025.
  5. ↑ Правила героя. Що зробило лейтенанта Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі) легендою української армії — Forbes.ua. forbes.ua (укр.). 26 квітня 2023. Процитовано 8 лютого 2024.
  6. ↑ а б в г Цензор.НЕТ. Останнє інтерв’ю Героя України Дмитра Коцюбайла (Да Вінчі). censor.net (укр.). Процитовано 16 лютого 2025.
  7. ↑ а б Львівський рекрутинговий центр Вовків Да Вінчі не належить до ДУК ПС. zahid.espreso.tv (укр.). 29 січня 2024. Процитовано 16 лютого 2025.
  8. ↑ Вовки «Да Вінчі» — останній підрозділ народної ініціативи[недоступне посилання] // Останній бастіон. — 2022. — 15 серпня.
  9. ↑ а б Коцюбайло Дмитро Іванович / О. С. Іщенко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022.
  10. ↑ Б. Макалюк. Я на війні з 18 років: історія військового Да Вінчі, який брав участь у звільненні Балаклії // Вікна. — 2022. — 21 грудня.
  11. ↑ А. Федченко. «Ідемо правильним курсом, наступного року звільнимо Крим». Прогнози Героя України Дмитра Коцюбайла «Да Вінчі» // Новинарня. — 2022. — 16 грудня.
  12. ↑ Т. Федоркова. «Мотивує те, що нас чекають»: Аліна Михайлова з підрозділу «Вовки да Вінчі» — про звільнення Харківщини // Суспільне Новини. — 2022. — 27 жовтня.
  13. ↑ Цензор.НЕТ. На Донбасі загинув Герой України, легендарний доброволець Дмитро Коцюбайло (Да Вінчі), - Зеленський."ВІДЕО. Цензор.НЕТ (укр.). Процитовано 7 березня 2023.
  14. ↑ Facebook. www.facebook.com. Процитовано 6 лютого 2024.
  15. ↑ а б Кіртока, Віолетта (2 липня 2023). Командир 1-го батальйону 67-ої бригади Юрій Капустяк, позивний Капуста: "З 1 липня наш підрозділ носитиме ім'я Героя України Дмитра Коцюбайла, друга Да Вінчі". Цензор.нет. Архів оригіналу за 13 липня 2023. Процитовано 15 жовтня 2023.
  16. ↑ автор, Інший (25 лютого 2024). 1-й окремий штурмовий батальйон імені Дмитра Коцюбайла 67 ОМБр ДУК – як “пожежна команда”: біля Табаївки просунулися на кілометр. novynarnia.com (укр.). Процитовано 16 лютого 2025.
  17. ↑ а б Кліщук, Людмила (16 квітня 2024). Добровольчий штурмовий батальйон 67-ї ОМБр перетворили на окрему військову частину, але не через втрату позицій. ДОПОВНЕНО. novynarnia.com (укр.). Процитовано 16 лютого 2025.
  18. ↑ Zaxid.net (26 січня 2024). У Львові відкрили рекрутинговий центр батальйону «Вовки Да Вінчі». ZAXID.NET (укр.). Процитовано 16 лютого 2025.
  19. ↑ Собенко, Надія (6 лютого 2024). Сергій Філімонов заявив, що став командиром батальйону "Вовків Да Вінчі" у складі 59 ОМБ. Суспільне Новини. Архів оригіналу за 6 лютого 2024.
  20. ↑ Сергій Філімонов заявив, що очолив батальйон Вовки Да Вінчі. Позиція батальйону. espreso.tv (укр.). Архів оригіналу за 8 лютого 2024. Процитовано 1 березня 2024.
  21. ↑ Батальйон «Вовки Да Вінчі» розділився: що сталося насправді. Slidstvo.info (укр.). 7 лютого 2024. Процитовано 16 лютого 2025.
  22. ↑ Собенко, Надія (6 лютого 2024). Філімонов заявив, що очолив "Вовків Да Вінчі". У батальйоні спростували. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 16 лютого 2025.
  23. ↑ Ухвалено рішення про виокремлення штурмового батальйону 67-ї ОМБр в окрему штурмову військову частину, — Сухопутні війська ЗСУ, сайт Цензор.нет, 15.04.2024 року.
  24. ↑ «Вовки да Вінчі» вже набирають засуджених до своїх лав: фото. КИЇВ24 (укр.). 27 травня 2024. Процитовано 16 лютого 2025.
  25. ↑ Олійник, Тетяна (12 вересня 2024). Сестра загиблого Да Вінчі доєдналася до лав батальйону, який він очолював. Українська правда. Архів оригіналу за 10 жовтня 2024. Процитовано 25 січня 2025.
  26. ↑ Кот, Олена Парай, Оксана (21 січня 2025). Потрібні люди: на Волині бійці 1 ОШБ проводять рекрутингову кампанію. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 16 лютого 2025.
  27. ↑ Штурмовики 1-го окремого батальйону «Да Вінчі» гасять найгарячіші напрямки на фронті. www.ukrinform.ua (укр.). 31 січня 2025. Процитовано 16 лютого 2025.
  28. ↑ 1-й окремий штурмовий батальйон ім. Дмитра Коцюбайла розпочав масштабну рекламну кампанію, щоб розповісти про свою головну силу — технологічність. Інтерфакс-Україна (укр.). 10 лютого 2025. Процитовано 16 лютого 2025.
  29. ↑ 67th Mechanized Brigade. Da Vinci Wolves. MilitaryLand (англ.). Процитовано 28 лютого 2023.
  30. ↑ Командири, до перемоги! // Суспільне Новини.
  31. ↑ а б Оліферук, Вікторія (8 травня 2024). “Хрест Да Вінчі”: 1 ОШБ презентував почесну відзнаку на честь полеглого командира Дмитра Коцюбайла. Новинарня. Архів оригіналу за 8 травня 2024. Процитовано 25 січня 2025.
  32. ↑ а б "Хрест Да Вінчі": батальйон загиблого Дмитра Коцюбайла презентував почесну відзнаку – хто може отримати. 5 канал. 6 травня 2024. Архів оригіналу за 12 травня 2024.
  33. ↑ Ukrainian Witness (15 вересня 2024), ПЕРШЕ ВЕЛИКЕ інтервʼю з ПЕРУНОМ — комбатом підрозділу, де служить молодша сестра загиблого Да Вінчі, процитовано 16 вересня 2024
  34. ↑ У видавництві «Залізний тато» вийшла друком книга «Вовки Да Вінчі»

Посилання

[ред. | ред. код]
Зовнішні відеофайли
Потужна штурмова рота «Вовки Да Вінчі» на фронті / Михайлова про дії на початку війни на YouTube // 24 канал. — 2022. — 9 липня.
Штурмові дії та артилерія — війна на Харківщині на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 27 жовтня.
Наступ на Харківщині: репортаж з позицій артилеристів на YouTube // Телебачення Торонто. — 2022. — 22 жовтня.

Соцмережі і сайт

[ред. | ред. код]

Новини

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=1-й_окремий_штурмовий_батальйон_(Україна)&oldid=44646831