162-га ракетна бригада (Україна) — Вікіпедія

162-га ракетна бригада
рос. 162-я ракетная бригада
На службі1962—1994
Країна Радянський Союз →
 Україна
Тип Ракетні війська і артилерія
Чисельністьбригада
У складіКиївський військовий округ
Базування Київська область, м. Біла Церква
Оснащення9К72 «Ельбрус»

162-га ракетна Празька ордена Леніна Червонопрапорна орденів Суворова, Кутузова і Богдана Хмельницького бригада (162 РБр, в/ч 93296, 41719, 54232) — військове формування ракетних військ, в СРСР 1958—1992 у Збройних силах України, з 1992—1994 роки.

Історія

[ред. | ред. код]

У 1915 році в старій російській армії була заснована 1-ша артилерійська батарея jсобливого призначення. Для озброєння батареї царський уряд купив за кордоном 30 гаубиць 305 мм калібру системи «Віккерса».

У лютому 1919 року з особового складу, який перейшов на бік Червоної Армії організовується дивізіон. Командиром було призначено Вшивкіна Олександра Арсентійовича. В 1930 році дивізіон переформовано на 120-й гаубично-артилерійський полк великої потужності. Командиром полку призначають Струніна Григорія Яковича.

В 1939 році 120 ГАБр ВП поповнюється 350-м і 430-м ГАП ВП за директивою НКО СРСР від 07.09.1939 року.

У вересні 1939 року 350-й дивізіон передислокований в район Мінська (станція Слеп'янка). На базі дивізіону було розгорнуто полк. Відповідно до наказу  Командуючого Білоруським військовим округом 10.10.1939 р., дивізіон активно готувався до участі у війні з Фінляндією. В січні 1940 року полк було переозброєно на гармати калібру 203-мм. 10-11 березня весь особовий склад полку і його матеріальна база були завантажені в ешелони на станції Слеп'янка для відправки до Карелії, проте в зв'язку з підписанням Московського мирного договору наказ був скасований, і полк повернувся до місця дислокації.

У травні 1940 року 350-й гаубичний артилерійський полк був перекинутий до Закавказзя. Його управління розмістилося в селищі Шаумян Грузинської РСР. З початком Другоъ світової війни полк увійшов до складу Закавказького фронту для можливого відбиття нападу з боку Туреччини.

В лютому 1943 року в м. Шаумяни на базі 350 і 1150 артилерійських полків було утворено 124-ту ГАБр ВП (в/ч 61241).

За період Другої світової війни 124-а ГАБ ВП підпорядковувалася різним арміям і фронтам. З лютого 1943 року по травень 1944  була в складі 9-ї армії Північно — Кавказького фронту. В ході бойових дій зі звільнення Кавказу наносила щільний удар по німецьких укріпленнях, що прискорило просування 9-ї, 12-ї,18-ї,24-ї, 37-ї, 44-ї, 56-ї армій. В складі Північно-Кавказького фронту бригада брала участь в бойових операціях: Краснодарській, Новоросійсько-Таманській, Керченсько-Єльтиченській, Моздокській, Єсентуківській, Ростовській, Кисловодській.

При Берлінській операції 124 –а бригада  наносила залповий удар по німецьким укріплення, що забезпечувало рух 207-й стрілецькій Померанській Червонопрапорній ордена Суворова дивізії. Бойові вогневі батареї бригади находилися за 10-12 кілометрів від Рейхстагу.

Після завершення Берлінської операції бригада була відведена в м. Первенець (Німеччина) де перебувала до 1956 року (Бойове розпорядження штаба артилерій 1-го БФ № 00179 від 04.05.1945 року. З 25 жовтня 1956 року бригада вийшла із підпорядкування ГРВН і поступила в розпорядження Командуючого військами Прибалтійського військового округу. На нове місце дислокації бригада перевозилася 11-ма ешалонами, Директива Зам. Міністра Оборони СРСР №ОРГ/2/40361 від 14.08.1956 р. і директива Штабу ГРВН №ОРГ/1/002357 від 30.09.1956 р., Приказ командира 124-ї ГАБр ВП № 48 від 10.10.1956 р. Бригада розквартирувалася в м. Турага (Литва).

З 22.11. по 15.12.1958 року 124-та ГАБ ВП розформована на підставі Дерективи Головнокомандувача Сухопатними військами №ОШ/2/ 269440 від 19.11.1958 року.

Директивою Головнокомандуючого Сухопутними Військами СРСР №ОШ/2/267898 від 28.04.1958 року в м. Кременчук на базі 124-ї ГАБ ВП формувалася 162-га інженерно-ракетна бригада, управління бригади мало номер в/ч 93296, 55-й інженерно-ракетний дивізіон в/ч 41722, 56-інженерно-ракетний дивізіон в/ч 34154. 63-й інжено-ракетний дивізіон в/ч 01492.

Дерективою ГКСВ №ОШ/2/269736 від 27.12.1958 року надано назву 162-га інженерна бригада і збережена почесна назва та нагороди 124-ї ГАБр.

Директивою ГКСВ №-693214 від 23.06.1958 року 162-у бригаду переведено в Закавказький ВО (м. Кода Грузинської РСР).

Директивою ГКСВ №Ош/2/266198 від 10.12.1958 року 162-гу інженерну бригаду переведено в Прибалтійський Військовий Округ (м. Корнево Калінінградської області). 56-й дивізіон було передано 176-й бригаді, а 63-й — 136-й бригаді Закавказького Військового Округу. Одночасно Директивою ГКСВ № 2/301260 від 09.04.1959 року до складу бригади було веденно 30-й інженерний дивізіон (в\ч 41721) з 75-ї інженерної бригади Воронезького Військового округу, яка дислокувалася в м. Клинці Брянської області.

Директивою ГКСВ №ОШ /2/301281 від 09.04.1959 року 162-гу інженерну бригаду з управлінням і 30-м інженерним дивізіоном підпорядковують Київському Військовому Округу (Біла Церква), а 55-й інженерний дивізіон підпорядковують 149-й інженерній бригаді Прибалтійського Військового Округу. Цією ж директивою до складу були повернуті із ЗакВо 56-й та 63-й дивізіони. Директивою ГКСВ №ОШ/1/289624 29.03.1960 року 56-й дивізіон був переданий 103-й інженерній бригаді Московського Військового Округу, а технічна батарея 63-го дивізіону в повному складі 106=й ракетній бригаді Одеського Військового Округу.

Директивою ГКСВ №ОШ/1/289624 від 29.03.1960 року в бригаду було введено 233-тю вертолітну ланку чисельністю 25 військовослужбовців, а також змінено назву бригади і дивізіонів. Було ліквідовано слово інженерна.

В серпні 1961 року бригада в складі управління бригади 30-го, 63-го ОРД і 233-ї вертолітної ланки виведені зі складу Київського Військового Округу директива ГКСВ №ОШ/5/347106 від 25.06.1961 року та була ведена до складу 20-ї гвардійської Армії Группи Радянських Військ в Німеччині, директива ГКСВ№ 18/186. (м. Альт-Рюдерсдорф)

16 липня 1963 року до складу бригади було передано 401-й ОРД (директива ГКСВ№ОШ/5/284702 від 11.04.1963 року).

В липні 1966 року 162-а ракетна бригада вийшла зі складу ГРВН і увійшла до складу ЧКВО директива Ген. Штаба № 86068 від 27 травня 1966 року (Біла Церква).

Структура

[ред. | ред. код]

Станом на 1985 рік:

  • 1-й ракетний дивізіон (30-й окремий інженерно-ракетний дивізіон в/ч 41721, 55259,54634)
  • 2-й ракетний дивізіон (63-й окремий ракетний дивізіон в/ч 01492, 78716, 55229)
  • 3-й ракетний дивізіон (401-й окремий інженерно-ракетний дивізіон в/ч 14353, 55549,56696)
  • Технічна батарея
  • Батарея зв'язку
  • Метеобатарея
  • Інженерно-саперна рота
  • Хімвзвод
  • Авто і госп взвод
  • Санчастина
  • Духовий оркестр
  • до 1963 року була 233-тя гелікоптерна ланка, школа підготовки водіїв, сержантська школа і рота охорони 4-ри взводи
  • 162 ОРБр в різні роки мала відкриту нумерацію 1958—1960 рр. в/ч 93296, 1961—1966 рр.-в/ч пп 41719, 1967—1994 рр. в/ч 54232.

Озброєння

[ред. | ред. код]
  • 8У17 1958—1960
  • 8У218 «Тюльпан» 1960—1971 р.
  • 12 9К72 «Ельбрус» 1971—1993 р.

Командири

[ред. | ред. код]
  • полковник Пасько Я. Я. 1958—1959 рр.
  • полковник Александров В. О. 1959—1962 рр.
  • полковник Шпилевський В. П. 1962—1970 рр.
  • полковник Мурашов Е. Г. 1970—1974 рр.
  • полковник Барабаш С. В.1974-1977 р.
  • полковник Ляшенко А. Д. 1977—1981 рр.
  • полковник Соколов В. І. 1981 р.-1985 р.
  • полковник Подовінніков В. В. 1985—1987 р.
  • полковник Слесарев Ю. А.1987—1988 р.
  • полковник Кошевич В. П. 1988—1993 р.

Примітки

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]