212-та піхотна дивізія (Третій Рейх) — Вікіпедія

212-та піхотна дивізія (Третій Рейх) 212. Infanterie-Division
Емблема 212-ї піхотної дивізії Вермахту
На службі	26 серпня 1939 — 17 вересня 1944
Країна	Третій Рейх
Належність	Вермахт
Вид	Сухопутні війська
Роль	піхота
Чисельність	піхотна дивізія
У складі	Див. Командування
Гарнізон/Штаб	Мюнхен
Війни/битви	Друга світова війна Західний фронт Дивна війна Французька кампанія Окупація Люксембургу Німецька окупація Франції Східний фронт Блокада Ленінграда Оранієнбаумський плацдарм Любанська операція Красноборська операція Мгінська операція Ленінградсько-Новгородська операція Красносільсько-Ропшинська операція
Командування
Визначні командувачі	генерал-лейтенант Теодор Ендрес генерал-лейтенант Франц Зенсфусс
Знаки розрізнення
Знак розрізнення	(варіант)

212-та піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 212. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни. Билася на Західному фронті у Французькій та Бельгійській кампаніях й на Східному фронті під Ленінградом. 17 вересня 1944 року переформована на 212-ту фольксгренадерську дивізію Вермахту.

212-та піхотна дивізія розпочала формування 26 серпня 1939 року у Мюнхені в VII військовому окрузі під час 3-ї хвилі мобілізації Вермахту. Хоча процес розгортання піхотної дивізії розпочався задовго до початку Другої світової війни — у лютому 1939 року під командуванням генерал-майора В. Фрідріхса створювався штаб дивізії на основі частин Ландверу гарнізону Мюнхена.

Напередодні вторгнення німецьких військ до Польщі, дивізія була офіційно активована й укомплектувалися особовим складом в гау Мюнхен-Верхня Баварія й Байройт за територіальним принципом у складі 3 піхотних полків 3-х батальйонного складу, (316-й піхотний полк, Ландсберг-ам-Лех-Аугсбург; 320-й піхотний полк, Розенгайм-Інгольштадт й 423-й піхотний полк, Ландсгут-Нойбург) і 212-й артилерійський полк 4-х дивізійного складу. До штату 212-ї дивізії увійшли також розвідувальний, протитанковий, інженерний батальйони й решта частин і підрозділів підтримки та забезпечення.

Наприкінці серпня-початку вересня 1939 року з'єднання передислокувалося на західний кордон Третього Рейху, де зосередилося у районах Баумгольдер, Саарбрюкен і Нойнкірхен та поздовж річки Неккар. У визначеному районі до початку травня 1940 року частини дивізії провадили підготовку до бойових дій та несли охорону прикордонної смуги з Францією на «Західному валі».

З початком Французької кампанії брала участь в окупації Люксембургу, потім у складі 36-го командування особливого призначення з 24 травня 1940 року вела бої у ході наступу по території Бельгії біля Арлон, Віртон та французьких міст Лонгюїон, Дамвілле, Сен-Мієль, Коммерсі, Туль. Надалі брала участь у боях поблизу Нансі та згодом, з 26 червня до 7 липня 1940 року визначена для виконання завдань охорони таборів з військовополоненими французької армії. Після завершення кампанії на Західному фронті повертається до Німеччини. Формування дивізії дислокуються в Ларі, Фрайбурзі, Аугсбурзі, Розенгаймі, де з'єднання займається бойовою підготовкою.

5 березня 1941 року дивізія отримує наказ на передислокацію на атлантичне узбережжя окупованої Франції. Незабаром усі підрозділи зосереджуються у Бретані в районі з центром у місті Ренн. Частини виконують завдання з охорони та оборони прибережної смуги в містечках Сен-Мало, Сен-Бріє, Дінан.

У травні 1941 року 212-та дивізія перекинута на південь Франції до містечок Мон-де-Марсан і Байонна, де займається охороною франко-іспанського кордону та тилу військ Вермахту на цій ділянці.

У складі 31-го командування особливого призначення дивізія знаходиться до жовтня 1941 року, коли через значні втрати в живій силі та техніки, що зазнала німецька армія на німецько-радянському фронті, отримала наказ на передислокацію до Східного фронту, в розпорядження групи армій «Північ» для посилення угруповання, що тримала блокаду Ленінграду.

З 21 жовтня, прибувши до Росії, в Гатчину, дивізія перейшла у підпорядкування XXXVIII армійського корпусу. У складі цього об'єднання 212-та дивізія перейшла до утримання визначеного рубежу на південному фасі блокованого Ленінграду поблизу Петродворця, Красного Села.

212-та піхотна дивізія бере активну участь у спробах наступу німецького Вермахту на обложене місто. У складі І-го армійського корпусу кинута на відбиття радянського контрнаступу 2-ї ударної армії на Волхові у лютому 1942 року, веде бої на річках Волхов та Тигода. В результаті активних дій розгромлена армія генерала А. Власова. Потім повернулася на попередні позиції на півдні Ленінграду, тримала оборону поблизу Оранієнбауму.

Протягом 1942–1943 років дивізія продовжує з іншими формуваннями Вермахту блокаду Ленінграду, утримуючи південні позиції навколо Оранієнбаумського плацдарму, бере участь у Красноборській операції, веде бойові дії на Чорній річці, поблизу Погостя, Вороново, Лодва, згодом б'ється у боях за Мгу.

З кінця грудня 1943 року переходить у глуху оборону по річці Мга, але з початком стратегічного наступу радянських військ на цьому напрямку, під ударами Червоної армії разом з військами XXVI армійського корпусу з боями відступала на Тосно, Луга, Струги Красні, Псков, Остров. До вечора 21 січня 1944 року Мга була звільнена радянськими військами 67-ї армії Ленінградського фронту, яка вела переслідування відступаючих військ Вермахту. 212-та піхотна дивізія своїми активними діями затримала наступ супротивника, що дозволило основним силам німців закріпитися на рубежі вздовж Жовтневої залізниці.

Через серйозні втрати рештки з'єднання відведені у тилову смугу групи армій «Північ», де розбиті формування зосереджені у Верхньодвінську, Глибокому, Швянченісі та Укмерге. У процесі реабілітації та відновлення боєздатності прийнято рішення не формувати вдруге нову 212-ту піхотну дивізію, а передати вцілілі підрозділи до Імперської області Країна Варти на навчальний центр у Серадзі, де переформувати на фольксгренадерську дивізію.

17 вересня 1944 року із залишків піхотної дивізії сформована 212-та фольксгренадерська дивізія Вермахту.

• Німеччина (серпень 1939 — травень 1940);
• Люксембург, Бельгія, Франція (травень — липень 1940);
• Німеччина (липень 1940 — лютий 1941);
• Франція (лютий — жовтень 1941);
• СРСР (північний напрямок) (жовтень 1941 — вересень 1944).

• генерал-майор Вальтер Фрідріхс (нім. Walter Friedrichs) (26 серпня — 15 вересня 1939);
• генерал-лейтенант Теодор Ендрес (нім. Theodor Endres) (15 вересня 1939 — 1 жовтня 1942);
• генерал-лейтенант Гельмут Рейманн (нім. Hellmuth Reymann) (1 жовтня 1942 — 1 жовтня 1943);
• генерал-майор Карл Коске (нім. Karl Koske) (1 жовтня 1943 — 1 березня 1944);
• генерал-лейтенант Франц Зенсфусс (нім. Franz Sensfuß) (1 березня — 17 вересня 1944).

Нагороджені дивізії^[2]

	Кавалери Золотого Німецького Хреста	70
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям	2 (№ 403 командир 316-го гренадерського полку оберстлейтенант резерву, доктор медицини Рудольф Кольбек — 22.02.1944 № 568 командир 212-го дивізійного фузілерного батальйону майор резерву Якоб Гансмаєр — 02.09.1944)
	Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[3]	24
	Кавалери Почесної застібки Сухопутних військ «Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»	15

• Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ (3)

• Оранієнбаумський плацдарм
• Стрєльнинсько-Петергофська операція
• Дем'янська операція (1941)
• 2-га Синявінська операція
• Пулковські висоти

• 212. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 11 січня 2016. Процитовано 18 жовтня 2014. (нім.)
• 212. Infanterie-Division. на balsi.de. Архів оригіналу за 21 грудня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014. (нім.)
• 212. INFANTERIE-DIVISION. на axishistory.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014. (англ.)
• 212.Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 18 жовтня 2014. (англ.)
• 212. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 22 жовтня 2014. Процитовано 18 жовтня 2014. (італ.)
• 212. INFANTERIE-DIVISION — UNIT HISTORY [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• 212.Infanterie-Division [Архівовано 23 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
• Infantry Division (3rd Wave) Infanteriedivision (3. Welle) 10 May 1940

• Tessin, Georg (1979). Verbände und Truppen der deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939–1945, Band 7: Die Landstreitkräfte. Nr. 131–200. 2. Auflage. Osnabrück. ISBN 3-7648-1173-0.
• Burkhard Müller-Hillebrand: Das Heer 1933–1945. Entwicklung des organisatorischen Aufbaues. Vol.III: Der Zweifrontenkrieg. Das Heer vom Beginn des Feldzuges gegen die Sowjetunion bis zum Kriegsende. Mittler: Frankfurt am Main 1969, p. 286.
• Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st-290th Infantry divisions, named infantry divisions, and special divisions in World War II. — Paderborn : Stackpole Books, 2007. — Т. 1. — 352 с. — (Stackpole military history series) — ISBN 0-811-73416-1. (англ.)
• 200th through 370th German Infantry, Security, and Panzer Grenadier Divisions. Organizations and Histories 1939–1945 [Архівовано 10 лютого 2014 у Wayback Machine.] (PDF; 461 kB), Nafziger Collection, Combined Armed Research Library.