58-ма загальновійськова армія (РФ) — Вікіпедія

58-ма загальновійськова армія (з 1995) 42-й армійський корпус (1992—1995)
рос. 58-я гвардейская общевойсковая ордена Суворова армия
Емблема армії
На службі	1992 — дотепер
Країна	Росія
Вид	Сухопутні війська РФ
У складі	ПдВО
Штаб	Північна Осетія, м. Владикавказ
Конфлікти	Перша чеченська війна Друга чеченська війна Російсько-грузинська війна Російське збройне вторгнення в Крим (2014) Війна на Донбасі Російське вторгнення в Україну (2022) Російський наступ на південь України
Нагороди
Медіафайли на Вікісховищі

58-ма гвардійська загальновійськова ордена Суворова армія (58 ЗА, в/ч 47084) — військове об'єднання Сухопутних військ Збройних сил Росії чисельнісю в армію. Перебуває у складі Південного військового округу. Штаб армії — м. Владикавказ, Північна Осетія^[1].

У 2014 році частини армії брали участь у війні на сході України. У 2022 році — у повномасштабному вторгненні РФ в Україну, де вели бої на на півдні України.

Після розпаду СРСР 42-й армійський корпус Радянської армії увійшов до складу Збройних сил РФ.

Під час Першої російсько-чеченської війни 1994-96 років стало потрібне мати велике армійське формування. Для цього 1 червня 1995 року з 42-го армійського корпусу була сформована 58-ма армія.

Армія воювала у Другій російсько-чеченській війні 1999—2000 років.

2004 року знищені чеченці, що взяли заручників у Беслані.

2008 року брала участь у Російсько-грузинській війні у Південній Осетії.

2009 року армія придушила повстання у Дагестані.

У 2014 році підрозділи зі складу армії: 8 ОМСБр, 17 ОМСБр, 18 ОМСБр, 19 ОМСБр, 136 ОМСБр, 291 АБр брали участь у російсько-українській війні 2014 року у боях на Донбасі.

9 березня 2022 року австрійський військовий експерт Том Купер дав оцінку діям російських військ 58-ї армії, яка несла величезні втрати на миколаївському напрямку, а її командир — генерал-лейтенант Михайло Зусько — проявив себе як бездарний стратег^[2][3]. У травні 2022 року запорізькі правоохоронці заочно оголосили йому підозру, інкримінувавши порушення законів і звичаїв війни.^[4]

Навесні та влітку 2023 року частини 58-ї армії перебували на Запорізькому напрямку, який вважали найімовірнішим місцем наступу ЗСУ. У липні зі сканадалом звільнили командувача 58-ї армії генерал-майора Івана Попова після його доповіді начанльнику Генштабу Валерію Герасимову про проблеми.^[5]

• 8-ма окрема гвардійська мотострілецька Чортківська бригада (гірська), (село Борзой, Чечня),
• 17-та окрема гвардійська мотострілецька бригада (місто Шалі, Чечня),
• 18-та окрема гвардійська мотострілецька Євпаторійська бригада (селище Ханкала, Чечня),
• 19-та окрема мотострілецька Воронізько-Шумлинська бригада (селище Супутник, місто Владикавказ),
• 136-та окрема гвардійська мотострілецька Умансько-Берлинська бригада (місто Буйнакськ, Дагестан),
• 67-ма зенітна ракетна бригада (селище Супутник, місто Владикавказ),
• 291-ша артилерійська бригада (станиця Троїцька, Інгушетія),
• 34-та бригада управління (місто Владикавказ),
• 78-ма окрема бригада матеріально-технічного забезпечення (місто Прохладний, Кабардино-Балкарія).
• 429-й мотострілецький полк (місто Моздок, Північна Осетія-Аланія),
• 943-й реактивний артилерійський полк (селище Червоножовтневий, Адигея),
• 31-й інженерно-саперний полк (місто Прохладний, Кабардино-Балкарія),
• 97-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби (місто Владикавказ).

291-й МСП

70-й МСП

71-й МСП

78-й МПСП

19-та МСД
67-ма ЗРБр
34-та БрУ
74-й РТП

136-та ОМБр

291-ша АБр
40-й ПРХБЗ

31-й ІСП

12-та РБр

 — 42-га МСД

• 19-та мотострілецька Воронізько-Шумлинська дивізія (селище Супутник, місто Владикавказ, Північна Осетія),
• 42-га гвардійська мотострілецька Євпаторійська Червонопрапорна дивізія (місто Шалі, село Борзой, селище Ханкала, Чечня)
• 136-та окрема гвардійська мотострілецька Умансько-Берлинська бригада (місто Буйнакськ, Дагестан),
• 291-ша артилерійська бригада (станиця Троїцька, Інгушетія),
• 12-та ракетна бригада (Моздок, Північна Осетія),
• 67-ма зенітна ракетна бригада (селище Супутник, місто Владикавказ, Північна Осетія),
• 34-та бригада управління (місто Владикавказ, Північна Осетія),
• 31-й інженерно-саперний полк (місто Прохладний, Кабардино-Балкарія),
• 97-й окремий батальйон радіоелектронної боротьби (місто Владикавказ).

На озброєнні перебувало 609 танків, майже 2 тисячі БМП та БТР, 125 самохідних артилерійських установок, 190 реактивних артилерійських установок «Град» й 450 зенітних систем.

Командувачі:

• (2012 — серпень 2016) Гурулєв Андрій Вікторович^[6]
• (серпень 2016 — 2017) Кузовльов Сергій Юрійович^[7][8]
• (2017 — дотепер) Нікіфоров Євген Валерійович^[9][10]

Начальники штабу:

• (??? — 2012) Гурулєв Андрій Вікторович
• (2014 — 2015) Кузовльов Сергій Юрійович
• (2020 — ?) Зусько Михайло Степанович^[11].
• (2023) — Попов Іван Іванович.^[5]

• Російські сили вторгнення на території України (з 2014)

• Michael Holm, 42nd Army Corps(англ.) // ww2.dk