Circus Maximus — Вікіпедія
Circus Maximus | |
---|---|
41°53′09″ пн. ш. 12°29′09″ сх. д. / 41.8859° пн. ш. 12.4857° сх. д. | |
Країна | Італія[1] |
Розташування | Муніципалітет Риму Іd[1] |
Тип | давньоримський цирк археологічна пам'ятка і пам'ятка |
Медіафайли у Вікісховищі |
Circus Maximus, Великий цирк (лат. Circus Maximus) — найбільший іподром у Стародавньому Римі. Розташовувався в долині між Авентином і Палатином. У змаганнях на іподромі могло одночасно брати участь дванадцять колісниць.
Вважається, що змагання на колісницях були вперше проведені тут ще царем Тарквінієм Пріском. Юлій Цезар розширив Великий цирк до 600 метрів в довжину, так що на ньому могло розміститися до 250 000 глядачів (ще стільки ж могли спостерігати за змаганнями стоячи). Октавіан Август встановив в цирку перший єгипетський обеліск, а Костянтин ІІ у 357 році — другий. Обидва перенесені у 1588 році папою Сікстом V на П'яцца-дель-Пополо та до Латеранського палацу.
Доміціан проклав дорогу від цирку в свого палацу, а Траян розширив кількість глядацьких місць і імператорську ложу.
Перші перегони в Circus Maximus, як видно із визначення у Законах Дванадцяти таблиць в середині V ст. до н. е.; останні — при пануванні остготського царя Тотіли у 549 чи 550 році.
Крім Circus Maximus були і менші цирки: Circus Flaminius на Марсовому полі, Цирк Нерона на території теперішньго Ватикану та Цирк Максенція на Via Appia.
У Середньовіччі кам'яні споруди цирку були розібрані на будівництво нових будинків. Проте територія цирку ніколи не забудовувалася, і досі тут проводяться громадські заходи (наприклад, рок-концерти).
- Сучасний вид на північ на Circus Maximus (ліворуч — Палатин)
- Залишки цирку
- Жан-Леон Жером, «Остання молитва християнських мучеників»
- R. A. Staccioli, Rom. Wie es war und wie es ist. Vision S.R.I. Roma, ISBN 88-8162-114-2 (нім.)
- Циркус Максимус // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- http://www.unicaen.fr/services/cireve/rome/index.php [Архівовано 10 жовтня 2009 у Wayback Machine.]