Церква святого імені Ісуса — Вікіпедія

Chiesa del Sacro Nome di Gesù
Церква Іль-Джезу
41°53′45″ пн. ш. 12°48′47″ сх. д. / 41.89583° пн. ш. 12.81306° сх. д. / 41.89583; 12.81306
Тип споруди	Єзуїтський костелd[1] костел і церква[2]
Розташування	Італія, Рим
Архітектор	проєкт Мікеланджело Буонарротті, арх. Віньола та Джакомо делла Порта
Засновник	орден єзуїтів
Початок будівництва	1568
Кінець будівництва	1584
Стиль	пізнє відродження, бароко
Належність	католицизм
Єпархія	римська дієцезія
Стан	національна спадщина Італіїd[2]
Адреса	Рим, на п'яцца Іль Джезу
Присвячення	Найсвятіше ім'я Ісуса
Вебсайт	chiesadelgesu.org
Церква святого імені Ісуса (Італія)
Церква святого імені Ісуса у Вікісховищі

Це́рква Свя́того І́мені Ісу́са (італ. Chiesa del Sacro Nome di Gesù) — соборна церква Товариства Ісуса (ордена єзуїтів), в якій похований його засновник — св.Ігнатій Лойола. Розташована на невеликій однойменній площі в центрі Рима. Названа на честь святого імені Ісуса. У церкві перебувають мощі святого Андрія Боболі, які Папа Пій XI віднайшов в Інституті гігієни в Москві^[3] та 18 травня 1924 року передав до храму^[4].

Побудована в 1568–1584 роках у дусі маньєризму, близько естетики бароко (архітектори Джакомо да Віньола і Джакомо делла Порта, початковий проєкт підготував Мікеланджело).

Церква була прийнята за канон для єзуїтських храмів по всій Європі (особливо в Речі Посполитій, у нинішній Україні, в Литві та Білорусі), а також в Латинській Америці. Однією з основних художніх особливостей церкви є унікальна фреска на плафоні церкви. Написані особливим чином фігури створюють ілюзію, що вони літають під стелею і навіть відкидають на нього тінь, хоча насправді вони написані в одній площині.

Поховані, зокрема, кардинал Юрій Радзивілл^[5].

• 
  Каплиця св. Ігнатія
• 
  Фасад на площу
• 
  Нава
• 
  Плафон

• Колегіальний костел Святої Трійці (Олика) — костел на Волині, що є копією Іль-Джезу

• Офіційна сторінка