Гіпосідерові — Вікіпедія

Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, додайте виноски з посиланнями на відповідні джерела до тексту статті. (червень 2018)

Гіпосідерові Період існування: Середній Еоцен – Сучасність
Hipposideros ridleyi
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Рукокрилі (Chiroptera)
Підряд:	Крилановиді (Yinpterochiroptera)
Надродина:	Rhinolophoidea
Родина:	Hipposideridae Lydekker, 1891
Роди
Див.текст
Синоніми
Rhinonycterina J.E. Gray, 1866
Вікісховище: Hipposideridae

Гіпосідерові^[1] (Hipposideridae)  — родина кажанів. Представники родини Hipposideridae поширені від Африки й Мадагаскару через Південну Азію до Японії, Філіппін, Нової Гвінеї, північної Австралії. Найстаріший вимерлий рід цієї родини відомий із середнього еоцену Європи.

Hipposideridae містять 10 сучасних родів і понад 80 видів, головним чином в найпоширенішому роду Hipposideros. Крім того, кілька родів вимерлих. У той час вона часто розглядається як підродина Hipposiderinae, родини Підковикових, то тепер більш зазвичай класифікуються як свою власну родину. Тим не менше, їх об'єднують з підковиками у підряд Pteropodiformes (або Yinpterochiroptera). Hipposidendae відрізняються від Rhinolophidae формою носового листа, структурою ступнів, відсутністю нижніх малих премолярів і структура плечового і тазостегнового пояса.

Завдяки унікальному і складному лицю, представників родини важко сплутати з представниками інших родин. Вуха, як правило, великі, без козелка, очі порівняно невеликі. Хвіст середньої довжини, у деяких видів, але малий або рудиментарний в інших. Довжина голови й тіла 28—110 мм. Зубна формула: i 1/2, c 1/1, pm 1-2/2 m 3/3)•2=28 чи 30.

На відміну від багатьох кажанів, які випускають імпульси з відкритим ротом при ехолокації, Hipposideridae тримають рот закритим під час польоту; ультразвукові імпульси ж викидаються через ніздрі складним носовим апаратом.

Більшість видів печерні жителі, але деякі види спочивають на деревах. Всі вони комахоїдні, при цьому деякі види дуже спеціалізовані на деяких комахах завдяки своїй складній ехолокації і дуже маневреному польоті. Наприклад, Cloeotis percivali харчується в основному маленькою дорослою міллю цілий рік, незалежно від відносного достатку або сезонності цих комах. Цей вид використовує звуки вкрай високих частот більше 200 кГц, але, як і більшість Hipposideridae, імпульси мають низьку інтенсивність (гучність). Hipposideros gigas висить досить високо на деревах і використовує ехолокацію для виявлення великих (до 60 міліметрів завдовжки) і прямо літаючих жуків на відстані до 20 метрів, він робить короткі й точні рейси перехоплення, що тривають в середньому 5,1 секунди.

Викопні

• Archerops (міоцен Австралія)
• Brachipposideros (олігоцен — міоцен Європи і міоцен Австралії, іноді включаються в Hipposideros)
• Brevipalatus (міоцен Австралія)
• Miophyllorhina (міоцен Австралія)
• Palaeophyllophora (еоцен — міоцен Європи)
• Paraphyllophora (еоцен і олігоцен-міоцен Європи)
• Riversleigha (міоцен Австралія)
• Vaylatsia (олігоцен Європи)
• Xenorhinos (міоцен Австралія)

Сучасні

• Anthops (один вид, Соломонові острови та острів Бугенвіль)
• Asellia (два види, Африка і Південно-Західна Азія; міоценові скам'янілості з Європи)
• Aselliscus (два види; Південно-Східна Азія і Меланезія)
• Cloeotis (один вид, Африка)
• Coelops (принаймні, два види; Південно-Східна Азія; міоценові скам'янілості з Африки)
• Hipposideros (більше шістдесяти видів, Африка, Південна Євразія та Австралія; найстаріших копалин з еоцену Європи)
• Paracoelops (один вид, В'єтнам)
• Paratriaenops (раніше включений в Triaenops, три види; Мадагаскар і Сейшельські острови)
• Rhinonicteris (один вид, Австралія, ранні скам'янілості з міоцену)
• Triaenops (чотири види, Африка та Південно-Західна Азія)

• Terry A. Vaughan, James M. Ryan, Nicholas J. Czaplewski Mammalogy. — Jones & Bartlett Publishers, 2011 [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Ronald M. Nowak Walker's Bats of the World. — JHU Press, 1994 [Архівовано 3 січня 2014 у Wayback Machine.]
• Archer, M., Arena, D.A., Bassarova, M., Beck, R.M.D., Black, K., Boles, W.E., Brewer, P., Cooke, B.N., Crosby, K., Gillespie, A., Godthelp, H., Hand, S.J., Kear, B.P., Louys, J., Morrell, A., Muirhead, J., Roberts, K.K., Scanlon, J.D., Travouillon, K.J. and Wroe, S. 2006. Current status of species-level representation in faunas from selected fossil localities in the Riversleigh World Heritage Area, northwestern Queensland. Alcheringa Special Issue 1:1-17. ISBN 0-9757894-5-7
• Benda, P. and Vallo, P. 2009. Taxonomic revision of the genus Triaenops (Chiroptera: Hipposideridae) with description of a new species from southern Arabia and definitions of a new genus and tribe. Folia Zoologica 58(Monograph 1):1-45.
• Hand, S.J. and Archer, M. 2005. A new hipposiderid genus (Microchiroptera) from an early Miocene bat community in Australia. Palaeontology 48(2):371-383.
• Hand, S.J. and Kirsch, J.A.W. 2003. Archerops, a new annectent hipposiderid genus (Mammalia: Microchiroptera) from the Australian Miocene. Journal of Paleontology 77(6):1139-1151.
• Hutcheon, J.M. and Kirsch, J.A.W. 2006. A moveable face: deconstructing the Microchiroptera and a new classification of extant bats. Acta Chiropterologica 8(1):1-10.
• McKenna, M.C. and Bell, S.K. 1997. Classification of Mammals: Above the species level. New York: Columbia University Press, 631 pp. ISBN 978-0-231-11013-6
• Simmons, N.B. 2005. Order Chiroptera. Pp. 312-529 in Wilson, D.E. and Reeder, D.M. (eds.). Mammal Species of the World: a taxonomic and geographic reference [Архівовано 20 червня 2013 у Wayback Machine.]. 3rd ed. Baltimore: The Johns Hopkins University Press, 2 vols., 2142 pp. ISBN 978-0-8018-8221-0
• Ziegler, R. 2000. The bats (Chiroptera, Mammalia) from the Late Oligocene fissure fillings Herrlingen 8 and Herrlingen 9 near Ulm (Baden-Württemberg). Senckenbergiana Lethaea 80(2):647-683.

Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.