Повітряні сили Німеччини — Вікіпедія

Повітряні сили ЗС Німеччини
Емблема Повітряних сил Німеччини
На службі9 січня 1956 р .; 66 років тому
КраїнаНімеччина Німеччина
НалежністьБундесвер
ВидЗбройні сили
Типповітряні сили
Рольпанування в повітрі,
повітряна розвідка,
авіаційна підтримка
Чисельність27.000 особового складу
Штаб Берлін
КонфліктиПерша світова війна
Друга світова війна
Вебсайтbundeswehr.de/de/organisation/luftwaffe​(нім.)
Знаки розрізнення
Прапор
Кругляк
Знак на кіль літаків
Беретний знак
Авіація
Ударні літакиTornado IDS
Електронна
боротьба		Tornado ECR
ВинищувачіEurofighter Typhoon, Tornado IDS, Boeing F/A-18E/F Super Hornet
Навчальні літакиGrob G-120, T-6 Texan II, T-38 Talon
ТранспортA400M, Global Express 5000, A319, A340, A350, A321
ЗаправникиА-400М
Універсальні
гелікоптери		Sikorsky CH-53 Sea Stallion, Eurocopter EC145
БПЛАEuro Hawk
Медіафайли на Вікісховищі
Сучасний знак військових Люфтваффе

Повітряні сили Німеччини або Люфтва́ффе (нім. Luftwaffe — повітряна зброя) — назва німецьких повітряних сил у складі бундесверу, у минулому був в складі рейхсверу і вермахту.

Повітряні сили Німеччини (як частина Бундесверу) були засновані в 1956 році в епоху холодної війни як військовий підрозділ збройних сил тодішньої Західної Німеччини. Після возз'єднання Західної та Східної Німеччини в 1990 році вона об'єднала частини ВПС колишньої Німецької Демократичної Республіки, яка сама була заснована в 1956 році як частина Національної народної армії. Немає організаційної спадкоємності між нинішніми ВПС Німеччини та колишнім Люфтваффе Вермахту, заснованим у 1935 році, який був повністю розформований у 1945/46 роках після Другої світової війни. Термін Люфтваффе, який використовується як для історичних, так і для сучасних військово-повітряних сил Німеччини, є німецькомовним загальним позначенням будь-яких військово-повітряних сил.

Командувачем ВПС Німеччини є генерал-лейтенант Інго Герхарц. Станом на 2015 рік ВПС Німеччини використовують одинадцять авіабаз, на двох з яких немає льотних частин. Крім того, ВПС присутні в трьох цивільних аеропортах. У 2012 році ВПС Німеччини мали офіційну чисельність 28 475 діючих авіаторів і 4 914 резервістів.[1]

Історія

[ред. | ред. код]

Перша світова війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Імперська повітряна служба Німеччини

З появою військової авіації попередник Люфтваффе Імперська повітряна служба Німеччини (нім. Luftstreitkräfte) була організована в 1910 році. Військові мали намір використовувати авіацію перш за все для розвідки на підтримку армії на землі, так само як повітряні кулі були використані протягом Франко-прусської війни 1870—1871 рр.

Хоча військово-повітряна служба використовувала різні типи літальних апаратів (винищувачі, розвідники, бомбардувальники і дирижаблі), найвідомішими для публіки були пілоти-винищувачі, такі як Манфред фон Ріхтгофен («червоний барон»), Ернст Удет, Герман Герінг, Макс Імельман, Вернер Фосс.

До початку 1918 р. на літаках Німеччини і Австро-Угорщини була використана емблема ордену Залізного хреста. Далі було використано грецький хрест чорного кольору на білому фоні.

За Версальським договором Імперська військово-повітряна служба була розпущена і літаки були знищені.

Міжвоєнний період

[ред. | ред. код]

У зв'язку з забороною на існування військово-повітряних сил в Німеччині військові пілоти мали тримати своє тренування в таємниці. З 1924 по 1933 рр. в Липецьку провадилось тренування німецьких пілотів на літаках радянського, нідерландського і німецького виробництва.

В Німеччині існувала напіввійськова організація «Німецький повітряний союз» (нім. Deutscher Luftverband), яким керував Ернст Удет. 26 лютого 1935 Адольф Гітлер наказав Герману Герінгу створити військово-повітряні сили. Люфтваффе було створено на основі «Німецького повітряного союзу».

Люфтваффе мало добру можливість випробувати пілотів, авіацію і тактику в Іспанській Громадянській Війні 1936—1939, коли Легіон Кондора був відправлений до Іспанії на підтримку анти-республіканського повстання під проводом Франціско Франко.

Друга світова війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Повітряні сили Третього Рейху

Перед початком війни, Люфтваффе була одною з найсучасніших, наймогутніших і найдосвідченіших військових авіацій у світі. Люфтваффе мало перевагу у літаках перед суперниками. Військово-повітряні сили були невід'ємною частиною доктрини Бліцкригу. Використання пікіруючих бомбардувальників Ju 87 «Штука» (нім. Stuka) для підтримки армії і переважаючих сил тактичних винищувачів були ключами до декількох ранніх успіхів. Месершміт Bf 109 був найбільш різностороннім винищувачем, і його було проектовано коли біплани були ще стандартом. Фокке-Вульф Fw 190 вважається найкращим німецьким винищувачем Другої світової війни. Влітку і восени 1940 р, Люфтваффе програло битву над Британією, першу цілком повітряну битву, що стала першою поразкою Німеччини. Вслід військовим невдачам на Східному фронті, від 1942 року у Люфтваффе почався поступовий занепад. Авіація союзників стала переважати німецьку кількістю. Під кінець війни Люфтваффе не було більше головним чинником, і незважаючи на постачання удосконалених літаків, таких як Месершміт Me262 і Me163, боєздатність сил падала через нестачу палива, недостатність виробничих потужностей і відсутність навчених пілотів.

Див. також: Список фельдмаршалів (генерал-фельдмаршалів) Німеччини

Холодна війна

[ред. | ред. код]
Докладніше: Холодна війна

Люфтваффе було розпущено в серпні 1946 року.

Люфтваффе було створено знов після приєднання ФРН до НАТО у 1955 р. Більшість літальних апаратів, які використовувало Люфтваффе, було розроблено в США і виготовлено в Німеччині за ліцензією. На фюзеляжі літаки мали знак залізного хреста, на кілі — зображення прапора ФРН.

Багато відомих пілотів-винищувачів, які були у Люфтваффе під час Другої світової війни, стали пілотами військової авіації ФРН і пройшли навчання в США на сучасній техніці. Серед них Еріх Гартманн, ас з найбільшим рахунком (352 збитих літаків), Герхард Баркхорн (301), Гюнтер Ралль (275) і Йоганнес Штайнгофф (176). Штайнгофф, літав на реактивному Ме-262 і зазнав тяжкої аварії на ньому, а згодом став головнокомандувачем Люфтваффе, Гюнтер Ралль був наступником. Гартманн пішов у відставку в чині полковника у 1970 р.

Протягом 1960-х «криза Старфайтера» була великою проблемою в Німеччині, оскільки багато пілотів винищувача Lockheed F-104 Starfighter зазнали аварії. У Люфтваффе 292 з 916 Старфайтерів потерпіли аварії, забравши життя 115 пілотів. Західна німецька публіка вірила в те, що Старфайтер був ненадійним і називала його «творець вдів» (нім. Witwenmacher), літаюча труна (нім. fliegender Sarg) і «цвях у ґрунті» (нім. Erdnagel).

Штайнгофф і його заступник Ралль звернули увагу на те що в інших країнах Старфайтер виявляється набагато безпечнішим — Іспанія не втратила жодного у той самий час. Американські фахівці перекладали відповідальність за аварії на практику агресивних польотів і польотів на дуже малих висотах німецькими пілотами. Штайнгофф і Ралль вирушили в США для навчання інструкторами Lockheed, і помітили деякі специфічні особливості в навчанні, які могли створити ситуації для нещасних випадків. Штайнгофф і Ралль негайно змінили навчальний курс для пілотів Старфайтерів, і кількість нещасних випадків швидко зменшилась до таких же або кращих, ніж в військово-повітряних силах інших країн. Незважаючи на покращення ситуації, Старфайтери було замінено в Німеччині раніше, ніж в інших країнах.

На початку червня 1979 р. Люфтваффе стала отримувати винищувачі-бомбардувальники Panavia Tornado. Всього було отримано 212 літаків.

Об'єднання Німеччини

[ред. | ред. код]

Військово-повітряна служба НДР (нім. Luftstreitkräfte der NVA) була приєднана до Люфтваффе після об'єднання Німеччини у жовтні 1990. Через те, що в НДР стояли на озброєнні літаки виробництва Східного блоку, такі як Су-17, МіГ-21, МіГ-23 і винищувачі МіГ-29, більша частина обладнання яких була не сумісна із західнонімецьким обладнанням НАТО, тому вони були виведені з експлуатації і продані або передані новим членам НАТО в Східній Європі, таким як Польща і країни Балтії.

Техніка та озброєння

[ред. | ред. код]
Модель літака/Тип Фото Країна походження Призначення Варіації Кількість Примітки
Бойові літаки
Panavia Tornado

Німеччина Німеччина винищувач-бомбардувальник

розвідник-бомбардувальник

Panavia Tornado IDS

Panavia Tornado ECR

86[2]


20[2]

З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні 93 літаки Tornado. З них 66 знаходяться в експлуатації, а здатних виконувати бойові завдання лише 29.
F-18 США США Винищувач-бомбардувальник F/A-18E/F

EA-18G

30 (план)

15 (план)

Планується придбати 45 літаків- носіїв ядерної зброї на заміну Panavia Tornado[3]
F-35 Lightning II США США Винищувач F-35A 0/35 35 на замовлення[4]
Eurofighter Typhoon Європейський Союз Європейський Союз багатоцільовий винищувач

навчальний винищувач

Tranche 1

Tranche 2 Tranche 3

123[5] Всього замовлено 180.[5]. З доповіді Міноборони ФРН на 2 грудня 2015 року ПС ФРН мають у своєму розпорядженні всього 55 літаків здатних виконувати бойові завдання.[6]. У листопаді 2020 року стало відомо, що ВПС Німеччини планують отримати додатково 98 літаків[3]
Транспортні і пасажирські літаки
Transport Allianz C.160 Transall Європейський Союз Європейський Союз середній військово-транспортний літак 53[2]
Airbus A310

Європейський Союз Європейський Союз пасажирський

літак-заправник

Airbus A310

Airbus A310 MRTT

1[2]

4[2]


створені на базі Airbus A310
Airbus A319 Європейський Союз Європейський Союз пасажирський 2[2]
Airbus A340 Європейський Союз Європейський Союз VIP Транспорт 2[2]
Airbus A400M Європейський Союз Європейський Союз транспортний 5[5]. план 53 літаки[5].
Bombardier Global Express Канада Канада адміністративний літак модель Global 5000 4[2]
Навчальні літаки
Raytheon T-6 Texan II США США навчально-тренувальний 69[2]
Northrop T-38 Talon США США навчально-тренувальний 40[2]
Гелікоптери
Sikorsky CH-53 Німеччина Німеччина важкий транспортний гелікоптер

пошуково-рятувальний

Sikorsky CH-53G/GA

Sikorsky CH-53GS/GE

64[2]


20[2]

вироблялися за ліцензією в Німеччині.
CH-47 Chinook США США Важкий Гелікоптер CH-47F Block II 60 Німеччина замовила для своїх ВПС в кількості 60 гелікоптерів CH-47F Block II.

https://mil.in.ua/uk/news/nimechchyna-zamovlyaye-60-gelikopteriv-chinook/

Eurocopter H145M Європейський Союз Європейський Союз багатоцільовий гелікоптер 15[2]
Eurocopter AS 532 Європейський Союз Європейський Союз VIP гелікоптер 3[2]
БПЛА
RQ-4 Global Hawk США США розвідувальний БПЛА Euro Hawk 1
IAI Heron Ізраїль Ізраїль розвідувальний БПЛА 3[7]
ППО
FIM-92 Stinger Німеччина Німеччина ПЗРК Fliegerfaust 2 Stinger FIM-92 Stinger виробляється за ліцензією компанією EADS в Німеччині.
MANTIS Німеччина Німеччина зенітно-артилерійський комплекс 2[2]
Wiesel 2 Ozelot Німеччина Німеччина самохідний зрк 10[2] на основі FIM-92A Stinger
MIM-104F Patriot США США зенітний ракетний комплекс PAC-3 12[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ The Military Balance 2012, p.118
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Military Balance 2016
  3. ↑ а б Німеччина переозброїть ВПС на нову модифікацію Eurofighter. Процитовано 8 листопада 2020.
  4. ↑ Sprenger, Себастьян (14 грудня 2022). -aircraft-from-the-us/ Німеччина купує 35 літаків F-35 у США на 8 мільярдів доларів. DefenseNews. Процитовано 23 травня 2023.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  5. ↑ а б в г airbusdefenceandspace.com (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 жовтня 2016. Процитовано 29 жовтня 2016.
  6. ↑ Німецькі ВПС лише наполовину готові до виконання завдань
  7. ↑ Military Balance 2011

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Повітряні_сили_Німеччини&oldid=43500573