Panzerjäger I — Вікіпедія

Panzerjäger I
«Panzerjäger I» в музеї м. Кобленц
Тип	протитанкова САУ Схема: моторне відділення ззаду, трансмісійне спереду, бойове та управління посередині
Походження	Третій Рейх
Історія використання
На озброєнні	1940—1943
Оператори	Третій Рейх
Війни	Друга світова війна
Історія виробництва
Виготовлення	1940—1941
Виготовлена кількість	202 (в деяких джерелах - 380)
Характеристики
Вага	6,4
Довжина	4420
Довжина ствола	43,4
Ширина	1850
Висота	2250
Обслуга	3
Калібр	4,7 cm PaK-36(t)
Підвищення	-8…+12°
Траверс	±17,5°
Дальність вогню
Ефективна	2,8 фугасним SprGr 36(t)
Приціл	ZF-2x30
Броня	хромомолібденова катана гетерогенна Лоб: верх: 13 / 22°, низ: 13 / 27° Борт: верх: 13 / 22°, низ: 13 / 0° Корма: верх: 13 / 0°, низ: 13 / 19° Дах: 6 Днище: 6 Башта: лоб: 14,5 / 27°, борт: 14,5 / 27°
Головне озброєння	нарізна гармата боєкомплект: 86
Двигун	рядний 6 -циліндровий карбюраторний рідинного охолодження 100
Питома потужність	15,6
Підвіска	зблокована попарно, на листових ресорах і індивідуальна на вертикальних пружинах 280 тиск на ґрунт: 0,45
Дорожній просвіт	295
Паливо	бензин
Швидкість	шосе: 42
Прохідність	підйом: 30° стінка: 0,37 рів: 1,4 брід: 0,6
Panzerjäger I у Вікісховищі

Panzerjäger I (тр. «Панцер'є́ґер» 1) — німецька протитанкова САУ. Створена на базі танка Panzerkampfwagen I Ausf. B і озброєна трофейною 47-мм чехословацькою протитанковою гарматою PaK-36 (t) L/43.4 (Skoda 47mm A-5 PUV vz.36). Офіційна назва САУ - 4.7 cm Pak(t) Sfl auf Pz.Kpfw.I Ausf.B). Була першою серійною протитанковою САУ, що випускалася Німеччиною в ході Другої світової війни.

До 1940 року танк Panzerkampfwagen I вже зовсім не відповідав вимогам тогочасної війни. Щоб «продовжити життя» працездатних танків, берлінська фірма Alkett розробила кілька проектів самохідних гармат на базі PzKpfw.I. Найбільший інтерес викликала протитанкова САУ з використанням трофейної чехословацької гармати PaK 36(t), яка дісталася Німеччині в результаті окупації Чехословаччини. Недоліком цієї, в цілому вдалої гармати, була відсутність лафета, пристосованого до механічної тяги, що накладало значні обмеження на її використання в німецькій армії. Проте в результаті використання шасі застарілого танка вийшла досить вдала САУ.

Боєкомплект Panzerjäger I, як правило, складався з 74 бронебійних і 10 осколкових снарядів. Всього було побудовано 202 подібних машини (з них 132 фірмою Alkett і 70 фірмою Skoda). Panzerjäger I брали участь у Французькій кампанії, Північноафриканській кампанії і операціях на території СРСР. Останні згадки про бойове застосування датуються 1943 роком.

Panzerjäger I організаційно об'єднувалися в трьохротні батальйони, штат роти — 9 машин. Однак у французькій кампанії 521-й протитанковий батальйон (Panzerjäger — Abteilung 521) складався з рот зі складом по 6 машин у кожній. В основному такі батальйони використовувалися як окремі протитанкові з'єднання.

У період французької кампанії Panzerjäger I були укомплектовані 521-й, 616-й, 643-й і 670-й протитанкові батальйони (всього 99 шт.). З перших днів кампанії участь у бойових діях брав тільки 521-й ПТБ. Решта вводилися в бої поступово, в міру закінчення навчання. У боях з французькими танками Panzerjäger I показали посередню ефективність: позначалася недостатня бронепробивність гармати.

В Північноафриканській кампанії брав участь 605-й ПТБ, що мав на озброєнні 27 Panzerjäger I. Він прибув до Триполі 18-21 березня 1941 року. На доукомплектовування висилалася ще 5 машин, проте до 2 жовтня прибуло тільки 3 з них, решта затонули в Середземному морі разом з транспортом Castellon. У ході британської операції «Крусейдер» батальйон втратив 13 машин. З урахуванням втрат і поповнень, до Другого бою за Ель-Аламейн в батальйоні залишилося всього 11 машин.

Для участі в операції «Барбаросса» були сформовані 521-й, 529-й, 616-й, 643-й і 670-й ПТБ, на озброєнні яких було 135 Panzerjäger I. Вони були розподілені наступним чином:

До 27 липня 1941 року 529-й ПТБ втратив 4 Panzerjäger I. 23 листопада 1941 року в доповідях значилося 16 машин, включаючи 2 небоєздатних. Велика частина, по всій видимості, не пережила зиму 1941/42 рр., оскільки 521-й ПТБ доповідав лише про 5 боєздатних машин на 5 травня 1942 р. 529-й ПТБ на момент свого розформування 30 червня 1942 р. мав на озброєнні всього 2 машини. 616-й ПТБ став винятком, оскільки доповідав про наявність Panzerjäger I у всіх 3-х ротах восени 1942 р.

На початок операції «Барбаросса» на озброєння надійшли підкаліберні снаряди, які різко підвищили протитанкові властивості Panzerjäger I. Це дозволило боротися з новітніми радянськими танками Т-34 і КВ з дистанцій в 500—600 м. Більш старі зразки радянської бронетехніки впевнено вражалися вже з 700 м навіть каліберним бронебійним снарядом. Проте варто відзначити, що заброньова дія 47-мм підкаліберного снаряда була досить слабкою, і навіть за умови пробивання броні сердечник часто розколювався, втрачав кінетичну енергію і не завдавав екіпажу і устаткуванню ніякої шкоди. Серед недоліків Panzerjäger I, виявлених в умовах Східного фронту, відзначалися перевантаженість і, як наслідок, недостатня надійність ходової частини і трансмісії. Двигун виявився абсолютно непристосованим до роботи при низьких температурах, а відсутність у постачанні спеціальних зимових мастил лише ускладнювало ситуацію.

• 
  В Північній Африці в 1941
• 
  На заході України в 1941

• AFV Database
• OnWar [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.]
• Pojazdy II wojny światowej

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Panzerjäger I