Peugeot D3 та D4 — Вікіпедія

Peugeot D3 та D4

Peugeot D3 та D4 на вікісховищі

Загальні дані

Виробник:

Chenard & Walcker (1946 — 1951) Peugeot (1950 — 1965) Загалом бл. 76 тис. авт.

Дизайн

Тип(и) кузова:

фургон та мікроавтобус

Компонування:

передній привод

Двигуни

бензиновий 4-тактний R4 1290 см³ (D3)/ 1468 см³ (D4)
дизельний 4-тактний R4 1816 см³ (D4)

Характеристики

Масово-габаритні

Довжина:

4430 мм

Ширина:

1840 мм

Висота:

2110 мм

На ринку

Наступник: Peugeot J7

Схожі моделі:

Citroën Type H Renault Estafette

Peugeot D3 та (його наступник) Peugeot D4 — передньоприводні фургони, що виготовлялись французькими компаніями Chenard & Walcker (у 1946—1951 рр.) та Peugeot (у 1950—1965 рр). Загалом було виготовлено близько 76 тис. автомобілів.

У червні 1946 р., одразу після звільнення Франції, компанія «Шенар ет Валькер» (фр. Chenard & Walcker) відновила виробництво фургона CPV довоєнної конструкції.^[1] Автомобіль комплектувався бензиновим 2-тактним 2-циліндровим двигуном з робочим об'ємом 1021 см³ та максимальною потужністю 26 к.с. Навіть за мірками того часу потужності було недостатньою, тож з 1947 р. двигун замінили на 4-циліндровий агрегат від Peugeot 202, потужністю 30 к.с. A щоб замінити компактний двоциліндровий двигун на чотирициліндровий у передній частині кузова з'явився виступ, за який фургон отримав прізвисько «свинячий ніс» (фр. «Nez de cochon»).

У 1950 р. фургони стали комплектувати двигунами Peugeot 203 (1290 см³, 32 к.с.), замість «Пежо 202», яких зняли з виробництва. Модель отримала «А» у індексі — Peugeot D3A. Протягом виробництва двигуни модернізувались. У цьому ж році підприємство «Шенар ет Валькер» стає власністю Peugeout.^[2]

У 1952 р. потужність збільшилась до 40 к.с. — у індексі з'явилась буква B — Peugeot D3B. У лютому 1953 р. почали встановлювати пасажирське сидіння поряд з водієм.

У 1955 р. «Пежо» додали другу модель до лінійки легкових автомобілів — Peugeot 403, тому й фургону дістався двигун з робочим об'ємом 1468 см³, який навіть в дефорсованому варіанті для комерційного транспорту мав 45 к.с. потужності. Так у серпні 1955 р. Peugeot D3 змінює Peugeot D4. Новий фургон візуально анлогічний попереднику, за винятком наявності бокових дверей, що встановлювались за додаткову плату. Також з'явились «ікла» на передньому бампері — мало не єдина візуальна відмінність, яку, однак, у 1960 р. прибрали.

У жовтні 1959 р. (аналогічно з «Пежо 403») став доступним дизельний двигун. У 1960 р. потужність бензинового двигуна збільшили до 55 к.с. — модель стала позначатись D4B.

У 1960 р. з'явились миготливі покажчики поворотів. Зміни останніх років виробництва були несуттєвими, зокрема у 1963 р. зменшилась кількість горизонтальних перемичок у решітці.

Модифікації кузова включали базовий фургон, мікроавтобус, карету швидкої допомоги та транспортер для коня. Останню, відносно популярну модифікацію, виконувало підприємство Théault у Авранші. Покупцями мікроавтобусів була французька поліція^[3] та пошта^[4].

Peugeot D4B зняли з виробництва у 1965 р. замінивши моделлю J7.

Поліцейський Peugeot D4 наявний у фільмі «Рожева пантера» (1963 р.), у якому везли інспектора Клузо за володіння однойменним діамантом.

• 1,290 cc (D3)
• 1,468 cc (D4)
• 1,816 cc diesel

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Peugeot D3 та D4

• Negro, Patrick (March 2011), Les Fourgons "Nez de cochon" CPV, D3A, D4A et D4B de mon père ["Pig-nosed" trucks: the CPV, D3A, D4A, and D4B of yore] (фр.), ETAI, с. 120, ISBN 2-84078-041-0