Ісаї — Вікіпедія

село Ісаї
	Герб
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Самбірський район
Громада	Турківська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46080190090075607
Основні дані
Засноване	1459
Населення	939
Площа	4,2 км²
Густота населення	223,57 осіб/км²
Поштовий індекс	82520
Телефонний код	+380 3269
Географічні дані
Географічні координати	49°13′36″ пн. ш. 23°06′51″ сх. д. / 49.22667° пн. ш. 23.11417° сх. д.Координати: 49°13′36″ пн. ш. 23°06′51″ сх. д. / 49.22667° пн. ш. 23.11417° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	568 м
Водойми	р. Стрий
Найближча залізнична станція	Явора
Відстань до; залізничної станції	6 км
Місцева влада
Адреса ради	82500, Львівська обл., Самбірський р-н, м. Турка, вул. Січових Стрільців, 62
Карта
	Ісаї
	Ісаї
Мапа
	Ісаї у Вікісховищі

Іса́ї (Ісаїв) — село в Україні, у Турківській міській громаді, Самбірського району, Львівської області. Населення становить 939 осіб (2001 рік). Орган місцевого самоврядування — Турківська міська рада.

Назва

У 1990 році назву села Ісаїв було змінено на одну літеру.

Географія

Село розкинулося на берегах річки Стрий, за 6 км від залізничної станції Явора та за 14 км від Турки. Біля Ісаїва проходить дорога Турка-Східниця-Дрогобич.

На південно-східній околиці села річка Лапш впадає у Стрий.

Історія

Ісаїв виник у другій половині XV століття (перша друкована згадка датується 1459 роком). За переказами старожилів, назва села походить від імені священика-знахаря Ісая Дудзинського.

У 1825 році селяни повстали проти пана, зруйнувавши його садибу.

У 1921 року в селі проживало 1668 осіб.

Під час другої світової війни до лав радянської армії було примусово мобілізовано 135 селян, з них 44 загинули. У пам'ять про жертв у центрі села встановлено обеліск.

Церква

На пагорбі в центрі села розташована дерев'яна церква святого архангела Михаїла, збудована 1663 року майстром Іллею Пантелимоном^[1]. У 1801 році відбулася реконструкція церкви. Будівля належить до небагатьох нині зразків церкви з криласом. Складається з квадратної нави, гранчастого вівтаря та прямокутного бабинця. З півдні й півночі нави, при її східній стіні, прилягають крихітні криласи, сховані під піддашшям. Всі об'єми завершені восьмериковими верхами (над навою з одним заломом), увінчаними цибулястими банями з невеликими ліхтарями і маківками з хрестами. Над бабинцем на другому ярусі влаштована емпора з відкритою аркадогалереєю. Оперізує церкву широке піддашшя оперте на різьблених стовпах. Тепер простір перед бабинцем перетворений на закритий ґанок. Стіни надопасання і восьмериків кожуховані ґонтами. Дахи, піддашшя та бані також вкриті ґонтами.

Разом із дзвіницею, що датується 1722 роком, церква входить до пам'яток архітектури національного значення. Дзвіниця давніше слугувала брамою для входу на церковне подвір'я. Це квадратна в плані чотириярусна будівля, у якої перший ярус зрубний, а верхні — стовпові. Другий четвериковий ярус з підсябиттям має відкриту аркадову галерею. Третій і четвертий яруси — восьмибічні, теж з аркадовими галереями. Дзвіниця покрита восьмибічним ґонтовим стіжком.

У 1938 році завершене будівництво нової мурованої церкви св. архангела Михайла, за проектом Євгена Нагірного. По другій світовій війні церква використовувалася як колгоспний склад. А у 1990 році вона оновлена й освячена.

У 2018 році стан пам'ятки визнали аварійним та розпочали її відновлення, як самого храму, так і унікальних розписів XIX століття. 2023 року церкву реставрували за 2 мільйони 797 тисяч гривень, її стінопис — за 996 тисяч. 2 липня 2024 року, на об'єкті відбулася виробнича нарада під керівництвом директорки департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської ОВА Олени Василько, за участі інженера з технічного нагляду Алли Нижник. Фахівці розглянули низку питань, пов'язаних з відновленням стінопису храму. Про хід виконання робіт розповів художник-реставратор вищої категорії Олег Рішняк. За його словами, цьогоріч реставраційні роботи заплановані в церковній наві, і передбачають як консерваційні заходи, так і естетичну реінтеграцію стінопису. Окрім того, він акцентував на незадовільному стані малярства, надзвичайно складних процесах закріплень автентичного фарбового шару, необхідності видалення поверхневих забруднень і кіптяви^[2].

Господарство

У часи СРСР діяло відділення яворського радгоспу «Комсомолець». Напрямок господарства м'ясо-молочний, хоча на полях вирощували льон-довгунець. Ісаїв є центром однойменного лісництва^[3].

Соціальна сфера

Дев'ятирічна школа, народний дім на 200 місць, бібліотека, 2 ФАПи, дитсадок.

Відомі люди

Кузан Мар'ян Степанович — французький композитор і диригент українського походження.

Примітки

↑ Бондаренко Р. І. Георгіївська церква [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 85. — ISBN 966-00-0405-2.
↑ У 361-річній дерев'яній церкві на Львівщині відновлюють унікальні розписи
↑ ІМСУ, 1968, с. 694.

Джерела

Ісаї // Історія міст і сіл Української РСР: У 26 т. Львівська область / Маланчук В. Ю. (голова редколегії), Гнидюк М. Я., Дудикевич Б. К., Івасюта М. К., Крип'якевич I. П., Огоновський В. П., Олексюк М. М., Пастер П. I. (відповідальний секретар редколегії), Сісецький А. Г., Смішко М. Ю., Челак П. П., Чугайов В. П.. АН УРСР. Інститут історії. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — С. 694.

Посилання

[1] Бондаренко Р. І. Георгіївська церква [Архівовано 16 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 85. — ISBN 966-00-0405-2.

[2] У 361-річній дерев'яній церкві на Львівщині відновлюють унікальні розписи

[FOOTNOTEІМСУ1968694-3] ІМСУ, 1968, с. 694.

[1]

[2]

[3]