Велике (Самбірський район) — Вікіпедія

село Велике
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район	Самбірський район
Тер. громада	Добромильська міська громада
Код КАТОТТГ	UA46080050070035211
Основні дані
Населення	159
Площа	0,53 км²
Густота населення	300 осіб/км²
Поштовий індекс	82045
Телефонний код	+380 3238
Географічні дані
Географічні координати	49°32′54″ пн. ш. 22°44′19″ сх. д. / 49.54833° пн. ш. 22.73861° сх. д. / 49.54833; 22.73861
Середня висота над рівнем моря	439 м
Місцева влада
Адреса ради	82042, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Добромиль
Карта
Велике
Велике
Мапа
Велике у Вікісховищі

Вели́ке — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області. Населення становить 159 осіб. Орган місцевого самоврядування - Добромильська міська рада.

Через село протікає невеличкий потічок Гусенець, що впадає в річку Вирва.

Село засноване наприкінці XVI ст., а церкву збудували у 1620 році тодішні дідичі села Самуель Конєцпольський і його дружина Олександра з Гербуртів. Цю дату одностайно подають як рукописні джерела, так і друковані. На жаль, не вдалося відшукати давніших описів. В акті візитації 1761 року Добромильського деканату візитатор відзначив, що "церква Різдва Пр. Богородиці, яка перебуває в коляції князя Любомирського, воєводи люблинського, збудована невідомо коли і з чийого дозволу".^[1]

Буквальна назва села не відповідає теперішній реальності. Та були часи, коли назва ця відповідала дійсності і первісне ім'я села звучало як Великоє тому, що велика кількість людей Мігови й інших сусідніх сіл знаходили тут пристановище і укриття під час навали татар. Дуже складний рельєф місцевості: високі гори, глибокі потічки, яри, добре заліснена місцевість гарно захищали й укривали втікачів від ворожого ока. Татарські вершники та їхні коні були привчені скакати більше степовими просторами і, отже, перебуваючи в нашім краю старалися, напевне, уникати складної місцевості й не заходити вглиб лісів. Це й рятувало біженців у Великоє. Та все ж таки у 1621 році татари не оминули Велике і завдали збитків господарствам знищивши 40% посівів і насаджень.⁴

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Велике є чи не найстарішим дерев'яним храмом в Добромильській околиці. Тож і не дивно, що у такому древньому храмі було немало старовинних ікон, зокрема зберігся іконостас оригінальної форми, нижній ярус якого походить з XVII ст.⁴

У 1966 році в село прибула експедиція Львівського музею, у якій брали участь М. Батіг, В. Свєнціцька, П. Лінинський, В. Островський. У храмі науковці віднайшли і вивезли до Львівського музею такі ікони: Страшний Суд (фрагмент) - 1590-ті роки, Страсті Христові - 1593 рік, Успіння Богородиці - середина XVI ст., Святий Дмитрій - середина XVI ст., Святий Миколай - перша половина XVI ст. Нині ці ікони знаходяться в Національному музеї імені А. Шептицького у Львові.4

Під час експедиції (Лісове-Добромиль) 22.05.1966 р. у церкві в Мігові було знайдено і передано до музею у Львові рукописне Євангеліє кінця XVI ст. На аркушах 7-8 знаходиться запис про переписування Євангелія Іоанном у селі Гориславичах і про те, що воно куплене до села Великого до церкви Різдва Богородиці. Написане воно півуставом. Його палітурка - це дошка обтягнута шкірою витисками, золоченням та защіпками. В середині папір, зображені 4 мініатюри, 4 заставки, ініціали.⁴

Коли згадуємо парафію Мігівську, то маємо на увазі завжди два села Мігова і Велике. У Мігова церква величалася матірною, а у Великому - дочірньою. У 1921 році у Великому проживало 297 мешканців, них 141 чоловіків і 156 жінок. За релігійним віросповідуванням - 280 греко-католики, 6 римо-католиків, 11 юдеїв. За національністю - 280 українців, 6 поляків, 11 юдеїв.⁴

У 1914 році зверталася громада з Великого до цісарської корони Дирекції домен про допомогу будівельними матеріалами, зокрема деревом, для будівництва нової церкви. У 1920 році Павло Вацяк в Америці отримав таке ж прохання зібрати кошти на будівництво храму. Не знаємо чи вдалося зібрати якісь гроші та достовірно відомо, що Павло Вацяк у скорому часі помер за океаном. Сталося це в 1923 році.⁴

У 1926 році інженер-архітектор у Львові Лев Левинський виконав проект (зберігся до нинішнього часу і вражає своїм виглядом) під будову нової дерев'яної церкви у Великім.⁴

Церква мала бути п'ятикупольна з галереями.Такі храми вкрай рідко зустрічаються на Бойківщині і є досить складними в будівництві. В 1927 році громада села повідомляла Староство в Добромилі, ''що проектована будова нової церкви у Великім має наступити на зовсім іншій парцелі, внаслідок чого стара церква стане цілком не нарушена''. Однак будівництво в той час так і не було реалізовано. 30.09.1929 р. отримано благословення Єископськогот Ординаріяту в Перемишлі на благословення нового дзвону у Великім. Варто заначити, що освячення дзвонів на той час було дуже важливою подією, про це свідчить той факт, що священик, який бажав освятити в себе на парафії дзвін, зобов'язаний звернутися за благословенням на освячення до єпископа, а той своєю чергою доручав декану або іншому старшому священику брати участь в освяченні дзвону.⁴

Під час відвідин Великого у 1928 році відома художниця О. Кульчицька створила зображення ліногравюрою дерев'яного храму.⁴

Збереглися відомості про ведення метрикальних книг у храмі. У знайденій записці священика знаходимо інформацію про те, що у храмі на 1944 рік знаходилися:

1) ''Книга про народження'' з року 1784-1858 Велике

''Книга про народження'' з року 1859-1904 Велике

''Книга про народження'' з року 1904-1944 Велике

2) ''Книга про шлюби'' з року 1789-1930 Велике

''Книга про шлюби'' з року 1930-1944 Велике

3) ''Книга про смерть'' з року 1784-1903 Велике

''Книга про шлюби'' з року 1903-1944 Велике

Цікаву інформацію можемо почерпнути таких документів як свідоцтва про смерть, які мали різні назви, зокрема такі: ''Метрика смерті'' в 1920-25 роках і писалася переважно польською мовою, ''Книга оглядин померших'' в 1926-35 рр., писалася українською мовою, ''Карта скону'' в 1937-38 рр., писалася польською мовою, ''Карта смерти'' в 1942-44 рр., писалася німецькою і українською мовами.⁴

Як за часів Австро-Угорщини, так і Польщі парафія Мігівська вносила страхові внески за храми і за будинки приходські до дирекції взаємних забезпечень ''Дністер'' у Львові. Ці внески сплачувалися або в австрійських кронах, або в польських злотих. Внески з парафії виглядали так: Церква в Мігові - 3900 злотих; Церква у Великім - 800 злотих.⁴

У 1928 році у Великому діяла однокласна школа (будівля магазину і медпункту) з українською мовою навчання, в якій навчалося 45 дітей. Є також про неї згадка в церковних документах під 1937 р. Коли вона була засновано не можемо з впевненістю сказати. Зберігся в церковній книзі ''Протокол дійствій парохії Мігова, Велике 1901-1940 рр.'' список кількості дітей, зобов'язаних до школи в таких роках: Велике у 1901 р. - 7 дітей, у 1902 р. - 10, в 1903 р. - 13, у 1904 р. - 11, в 1905 р. - 12, в 1906 р. - 7, а в 1907 р. - 17 дітей⁴.

Церкві належали земельні угіддя. Їх межі були чітко визначені. Свідченням є опис маєтностей церков станом на 1803 р.⁴

Дзвіниця, що здіймається над частиною бабинця і на приставлених до нього стовпах, збудована, ймовірно, у 1849 році (дата на одвірку). Церкву неодноразово ремонтували впродовж майже чотирьох століть.^[1]

У радянські часи церква стояла зачиненою. Відкрито її для богослужінь щойно у 1989 році. Тоді ж здійснено ремонт церкви, під час якого ошальовано зруб під піддашшям, замінено ґонтове покриття піддашшя, дахів і бані на бляшане, добудовано невеличку ризницю до північної стіни вівтаря, сховану під піддашшям.^[1]

В інтер'єрі перемальовано стінопис та ікони іконостасу. Тоді ж місцеві майстри Степан Хомичак, Василь Денис та Василь Ярош звели нову окрему дерев'яну дзвіницю, розташовану на захід від церкви.^[1]

Сьогодні храм належить громаді ПЦУ.

Стрімкий потік, що тече біля підніжжя схилу, на краю якого стоїть церква, в останні десятиріччя підмив берег. За розповідями мешканців села, були роки, коли під час повені вода потоку несла навіть труни з останками. Частина поховань, які містилися поза вівтарем, на схід від нього, повністю знищена. В проваллі можна побачити хрести з давніх надгробних пам'ятників.^[1] Впроовж 2017-18 рр. за раунок державних коштів проведено берегоукріплювальні роботи (змінено русло потічка Гусенець), тож тепер пам'ятці історії зсув грунту не загрожує.

Уродженці села Велике боролись за свою державу в лавах УГА, дивізії Галичина, УПА. Після поразки визвольних змагань подались на еміграцію.

1996-1999 р. через річку Вирва збудовано міст, на жаль, на сьогодні перебуває в аварійному стані!?...

За даними перепису 2001 року все населення села говорить українською мовою (100%).

21 вересня 2001 року освячений храм греко-католицької громади Блаженнішим Юліаном (Вороновським), єпикопом Самбірсько-Дрогобицьким.

У жовтні 2014 р. на могилі зв'язкової УПА Денис Катерини освячено пам'ятник місцевими парохами.

У 2016 р.підключили мешканцям села інтернет.

У 2020 році 400-ліття храму Різдва Пресвятої Богородиці відзначено урочистою академію.⁵

1. Слободян В. "Українське сакральне будівництво Старосамбірського району". - Львів: Камула.-2015. - 424 с.
2. Wełykie [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] в географічному словнику Польського королівства , Том XIII (Warmbrun - Worowo) з 1893 року
3. http://wz.lviv.ua/news/78873-vidvela-bidu-vid-khloptsiv-z-lisu-tsinoiu-vlasnoho-zhyttia [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
4. Історико-культурні пам'ятки Прикарпаття та Карпат - важливі об'єкти в розвитку туризму: [Текст]: зб. матер. IV Регіональної наук.- прак. конф. (Львів, 25 березня 2016 р.) / Міністерство освіти і науки України, Львівський інститут економіки і туризму. - Львів: ЛІЕТ, 2016. - 317 с.
5. https://www.youtube.com/watch?v=xny04w9oiYM&t=355s

• Погода в селі Велике [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.