Абрамович Ігор Олександрович — Вікіпедія

Абрамович Ігор Олександрович
Народився	24 серпня 1984(1984-08-24) (40 років)  Харків, Українська РСР, СРСР
Країна	Україна
Діяльність	політик, бізнес
Галузь	політик і підприємець
Знання мов	українська, російська і англійська
Членство	Верховна Рада України IX скликання
Посада	народний депутат України
Партія	Опозиційна платформа — За життя (24 лютого 2022)
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
IX скликання
ОПЗЖ	29 серпня 2019	—	24 лютого 2022
Відновлення України	22 травня 2022	—	6 лютого 2023
Картка на сайті Верховної Ради України

Ігор Олександрович Абрамович (24 серпня 1984(1984-08-24) , Харків ) — український бізнесмен та політик, мільярдер, нардеп IX скл. (з 29 липня 2022 до 6 лютого 2023^[1] від проросійської фракції ОПЗЖ^[2][⇨]), був заступником голови комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики. З 22 травня 2022 до 6 лютого 2023 був співголовою депутатської групи «Відновлення України».^[3]

12 лютого 2022 року, перед повномасштабним вторгненням РФ до України, виїхав з України до Варшави,^[4] далі до Франції.^[5] Станом на 19 серпня 2022, проти 80 осіб (включно з Абрамовичем) було відкрито провадження ДБР з приводу незаконного перетину кордону, використання службового становища.^[6][7]

За даними руху Чесно, з 24 лютого до 1 червня 2022 він пропустив всі засідання, щодо яких є дані.^[1]

12 січня 2023 року Ігор Абрамович повернувся в Україну, оскільки був присутнім на засіданні Верховної ради.^[8]

Вже 6 лютого Абрамовича позбавили депутатського мандату за власним бажанням^[9]

2001 року закінчив^[10] Харківський ліцей № 174 «Професіонал» з поглибленим вивченням англійської мови та комп'ютерних технологій.^[11]

2004 року закінчив школу «St. Andrew's Cambridge and London School» (Британія).^[12]

Має вищі освіти за спеціальностями:^[13]

• «Економіка підприємств» (Харківська академія народного господарства, 2007);
• «Адміністративний менеджмент» (Харківський політехнічний інститут, 2009);
• «Геофізика» (Івано-Франківський технічний університет нафти і газу, 2014);
• «Теплоенергетика» (Київський політехнічний інститут, 2017).

З 2007 до 2012 посідає керівні посади в будівельному холдингу.^[13]

З 2012 до 2015 — заступник голови правління ПАТ «Концерн АВЕК та Ко»^[13].

З 2015 до 2016 — акціонер і президент енергогенеруючої компанії ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна Компанія».^[13][14]

З  2016 до 2017 — президент інжинірингової компанії «Inter energy group IEG», що діє у сфері нафтогазовидобувної, енергетичної, транспортної галузей.^[15]

2017—2019 — займався власним бізнесом^[13].

Основні напрямки бізнесу: газодобувна галузь, альтернативна  енергетика, трейдинг газу й електроенергії, дорожнє будівництво, будівництво та девелопмент житлової та комерційної нерухомості, ІТ, фондові ринки^[13].

2015 — створив газодобувну компанію ТОВ «УкргазІнвест». Згодом 50 % частки в компанії продав інвестиційному фонду «Каскад-Інвест» Віталія Хомутинника.^[13][16] Згідно із даними відкритого реєстру, до групи компаній Абрамовича входять^[17] як українські юридичні особи, так і нерезидентські структури «Айміні інвестментс лімітед», «Самалені файненс лтд», «Ейміні холдингз лтд», «Нісіомі інвестментс».

2006—2011 — депутат Жовтневої районної ради Харкова, член комісії з питань ЖКГ.^[13]

2007—2012 — помічник народного депутата з Харкова Олександра Фельдмана (блок Тимошенко) у ВРУ VI скликання.^[18]

На виборах 2019 року обраний нардепом від проросійської партії ОПЗЖ у списку під № 14.^[19][20] За даними громадської мережі ОПОРА, Абрамович у 65,7 % голосувань голосував відмінно від загальної позиції ОПЗЖ^[21].

У листопаді 2019 Абрамовичу через велику кількість прогулів засідань парламенту та комітетів не виплатили зарплатню^[22].

Мав посаду заступника голови Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики^[23]. 15 березня 2022 стало відомо, що зі складу фракції ОПЗЖ вийшов Ігор Абрамович разом з іншими трьома депутатами.^[5]

З 22 травня 2022 року по 6 лютого 2023 року — співголова депутатської групи «Відновлення України». Написав заяву про дострокове складання повноважень народного депутата. Входив до Комісії із захисту прав великих інвесторів при ВРУ^[24][25][26]. Входив^[23] до парламентської делегації ВРУ в Асамблеї НАТО — міжпарламентському органі, який є головним майданчиком для обговорення парламентаріями всього світу питань безпеки. 6 лютого 2023 року склав повноваження депутата^[27].

Був найактивнішим у законотворчості з депутатів проросійської партії ОПЗЖ.^[28] Співавтор ста законодавчих ініціатив^[29], які стосуються питань боротьби з рейдерством^[30], пом'якшення фіскального тиску на малий бізнес^[31], соціального захисту населення (зокрема, збільшення^[32] обсягу державної допомоги при народженні дитини та її диференціація для другої, третьої та кожної наступної дитини, скасування ПДВ на соціально значущі товари для пільгових категорій громадян^[33], збільшення мінімального розміру пенсії^[34]).

2019 року задекларував 13 квартир, люксовий автопарк (з машин марок Lexus, Mercedes, Porsche) і колекцію швейцарських годинників, вартістю з квартиру в Києві.  У дружини — вишукані прикраси та сумки за 10 тисяч доларів, великий автопарк машин, колекцію дорогих швейцарських годинників (Hublot, Rolex, Audemars Piguet, Breguet), дорогі ювелірні прикраси (Jacob & Co, Cartier, Tom Ford), твори мистецтва (картини Дуду Герштейна тощо).^[35][36]

2019 року задекларував 88 млн грн готівки.^[37]

2020 — увійшов до переліку 25 найзаможніших депутатів України IX скликання^[38].

• Дружина — Марина Семенівна Абрамович, власниця компанії Original Copy (Словаччина).^[39]

• Діти — Ілля, Єва, Ніка, Лія та Лев.
• Батько — Олександр Ілліч Абрамович, підприємець.
• Дід — Ілля Олександрович Абрамович (1930—2005) — інженер-винахідник, професор, академік, заслужений діяч науки і техніки України, почесний громадянин міста Харкова.

• Абрамович Ігор Олександрович [Архівовано 22 серпня 2019 у Wayback Machine.] Чесно
• Сторінка на сайті ВРУ [Архівовано 21 жовтня 2019 у Wayback Machine.]