Лабунська Анжеліка Вікторівна — Вікіпедія

Анжеліка Вікторівна Лабунська
Народилася	2 листопада 1967(1967-11-02) (57 років) місто Київ
Громадянство	Україна
Національність	українка
Діяльність	політик, юрист, громадський діяч
Alma mater	Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Членство	Верховна Рада України IX скликання, Верховна Рада України VII скликання, Верховна Рада України VI скликання, Верховна Рада України V скликання і Верховна Рада України IV скликання
Посада	Голова Житомирської обласної ради
Попередник	Француз Віталій Йосипович
Наступник	Ширма Володимир Васильович
Партія	безпартійна
Нагороди
Сайт	facebook.com/labunska.anzhelika
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

|електронна_декларація=

Народний депутат України
5-го скликання
безпартійна (БЮТ)	25 травня 2006	—	14 червня 2007
6-го скликання
безпартійна (БЮТ)	23 листопада 2007	—	12 грудня 2012
7-го скликання
безпартійна, позафракційна	12 грудня 2012	—	27 листопада 2014
9-го скликання
БЮТ	29 серпня 2019	—
Картка на сайті Верховної Ради України

Анжелі́ка Ві́кторівна Лабу́нська (2 листопада 1967, місто Київ) — українська політик, юристка, громадська діячка та правозахисниця. Народний депутат України V, VI, VII, IX скликань. Голова Житомирської обласної ради з 12 листопада 2015 по 26 вересня 2016^[1].

Мати — Лабунська Михайлина Петрівна, народилася 8 червня 1946 року. Походить з міста Фастів Київської області. За фахом — юристка. Батько — Лабунський Віктор Григорович, народився 5 січня 1946 року. Походить з села Високе Брусилівського району Житомирської області. За фахом — будівельник.

З 1975 року Анжеліка Лабунська навчалася у середній школі № 202 міста Києва, яку на відмінно закінчила у 1985 році. Брала участь та була переможцем місцевих та загальнодержавних олімпіад. З 1991 по 1996 рік року заочно навчалася у Київському національному університеті ім. Т. Г. Шевченка на юридичному факультеті за спеціальністю — правознавство.

У період навчання на юридичному факультеті закінчила спецкурс за спеціальністю фінансове право.

Одружена з Барсуком Віктором Миколайовичем. В родині виховуються троє синів: В'ячеслав, Андрій та Данило. Старший син юрист за освітою, працює приватним нотаріусом.

З жовтня 1985 року по січень 1986 року працювала на посаді секретаря судового засідання у Жовтневому районному суді міста Києва.

З січня 1986 року по грудень 1989 року працювала бухгалтеркою-претензіоністкою на Київській базі «Укоопторггалантерея».

У грудні 1989 року прийнята на посаду лаборантки юридичного факультету Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, де працювала по червень 1992 року.

З червня 1992 року по травень 1993 року займала посаду юрисконсульта Ощадного банку України.

У липні 1993 року була прийнята на посаду старшого юрисконсульта до Укрдержстраху «Оранта», де працювала до грудня 1993 року.

З грудня 1993 року по лютий 1994 року призначена на посаду начальниці юридичного відділу ВАТ «Банкірський Дім».

З лютого 1994 року по вересень 1995 року обіймала посаду заступниці Голови Правління АКБ «Аскольд».

З жовтня 1995 року по липень 1996 року працювала на посаді начальниці юридичного управління КБ «Фінанси та Кредит».

З липня 1996 року по серпень 2002 року перебувала на посаді начальниці юридичного відділу АТ «Фінанси та Кредит».

З серпня 2002 року по квітень 2006 року займала посаду директора ТОВ "Юридична компанія «Фінанси та Кредит Лекс».

З січня 2004 року по травень 2006 року працювала на посаді начальниці юридичного управління ВАТ «Прогрес» за сумісництвом^[2].

• З травня 2006 року по червень 2007 року — народний депутат України п'ятого скликання. Обрана членом Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.
• З жовтня 2007 року по жовтень 2012 року — народний депутат України шостого скликання. З грудня 2007 року була обрана на посаду секретаря Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя.
• З жовтня 2012 року по жовтень 2014 року — народний депутат України сьомого скликання, позафракційна. Обиралася за одномандатним виборчим округом № 63 (Житомирська область). Перемогу здобула, отримавши 25.37 % голосів. Другим став Олександр Ревега, кандидат від провладної Партії регіонів. За нього проголосувало 15.84 % виборців. Серед інших кандидатів, що обирались за цим же округом були Павло Жебрівський, Микола Петренко, Святослав Піскун, Валентина Семенюк-Самсоненко, Володимир Каплієнко, Тетяна Єлізарова та інші.

В грудні 2012 увійшла до Комітету Верховної Ради України з питань верховенства права та правосуддя, ставши Головою підкомітету з питань цивільного, господарського, адміністративного судочинства, адвокатури та виконання рішень Європейського суду з прав людини. Згодом стала членом Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі.

Входила до наступних депутатських об'єднань:

• Член Міжфракційного депутатського об'єднання «Рівні можливості».
• Член Міжфракційного депутатського об'єднання у Верховній Раді України VII скликання «За вітчизняних промисловців та підприємців — роботодавців України».
• Член Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів порушення законодавства України при здійсненні державних закупівель, неефективного використання державних коштів та зловживань службовим становищем з боку посадових осіб Міністерства охорони здоров'я України, інших державних підприємств, установ та організацій у сфері охорони здоров'я та фармацевтичної галузі.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Французькою Республікою.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Швейцарською Конфедерацією.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Сполученим Королівством Великої Британії та Північної Ірландії.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Федеративною Республікою Німеччина.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Болгарія.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Таїланд.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грецькою Республікою.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Японією.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Канадою.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грузією.
• Член групи з міжпарламентських зв'язків з Китайською Народною Республікою^[3]

Від самого початку оголосила про підтримку акції Євромайдан, що проходила впродовж листопада-лютого 2013—2014 рр в Україні. Надавала значну фінансову та юридичну допомогу постраждалим.

Була однією з тих депутатів, які допомагали пораненим після перших збройних сутичок біля будівлі Верховної Ради 19 лютого 2014 р. Була серед перших депутатів, які розпочали засідання Верховної Ради України 20 лютого 2014 о 15.00 після масштабного розстрілу мирних демонстрантів^[4]

На позачергових виборах Президента України у травні 2014 року була довіреною особою кандидата на посаду Президента України Петра Порошенка по територіальному виборчому округу № 68 (Житомирська обл., м. Андрушівка)^[5].

У жовтні 2014 року, на позачергових виборах до Верховної Ради України, знову балотувалася по округу № 63. Здобула 3-є місце, поступившись своїм колишнім конкурентам Олександру Ревезі (29.44 %) та Павлу Жебрівському (28.46 %). За пані Лабунську віддали свої голоси 22.97 % виборців^[6].

На парламентських виборах 2019 року вчетверте стала народним депутатом, цього разу пройшла по спискам ВО «Батьківщина» (№ 13). Увійшла до Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

З 2008 року є засновницею Благодійної організації "Благодійний фонд «ЛАВ», який надає благодійну допомогу малозабезпеченим, багатодітним сім'ям та дитячим будинкам на території Житомирської області. З січня 2015 року є керівницею громадської організації «Інститут розвитку Києва».

У серпні 2011 року присвоєно почесне звання «Заслужений юрист України».

За 2019 рік задекларувала готівки на 59 мільйонів гривень.^[7]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Лабунська Анжеліка Вікторівна

• Офіційний сайт народного депутата України Анжеліки Лабунської
• Офіційна Facebook-сторінка Анжеліки Лабунської [Архівовано 4 червня 2014 у Wayback Machine.]
• Офіційний Twitter аккаунт Анжеліки Лабунської [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Офіційна блог-платформа Анжеліки Лабунської^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І. С.» [Архівовано 2 листопада 2012 у Wayback Machine.]
• Верховна Рада України 5-го скликання [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Верховна Рада України 6-го скликання [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Верховна Рада України 7-го скликання [Архівовано 2 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Указ Президента України № 845/2011 від 23 серпня 2011 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці незалежності України» [Архівовано 5 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Анжеліка Лабунська: Краще нехай людину знають за її справами [Архівовано 2 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Анжеліка Лабунська: «Я залишаюсь депутатом, опозиційним до Партії регіонів»
• Анжеліка Лабунська «Проблеми і реформа судової системи»
• У Бердичеві буде де тренувати майбутніх чемпіонів
• Анжеліка Лабунська: «Я хочу і буду допомагати людям, але я не хочу і не буду з ними торгуватися»