Мамка Григорій Миколайович — Вікіпедія

Григорій Миколайович Мамка
Народився18 серпня 1974(1974-08-18) (50 років)
м. Глобине, Полтавська область
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьполітик
Alma materНаціональна академія внутрішніх справ
Академія управління МВС України
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d]
Знання мовукраїнська і російська
Посаданародний депутат України
ПартіяОпозиційна платформа — За життя
Нагороди
Заслужений юрист України
Заслужений юрист України
Україна Народний депутат України
9-го скликання
ОПЗЖ 29 серпня 2019 —

Картка на сайті Верховної Ради України

Григорій Миколайович Мамка (нар. 18 серпня 1974, м. Глобине, Полтавська область) — український політик, колишній член забороненої в Україні проросійської політичної партії соціального спрямування ОПЗЖ, народний депутат України 9-го скликання[1]. Доктор юридичних наук, Заслужений юрист України.[2]

Життєпис

[ред. | ред. код]

Освіта вища[3]. Закінчив Національну академію внутрішніх справ (2000), Академію управління МВС України[4]. Кандидат юридичних наук[5].

1992—1994 — служба у Збройних силах України[4].

З 1994 р. — служба в ППСМ ГУМВС України в м. Києві.

З 2000 року по 2001 рік — слідчий відділення розслідування злочинів у сфері економіки слідчого відділу Харківського РУ ГУМВС України в м. Києві.

З 2001 року по 2002 рік — слідчий відділення розслідування злочинів у сфері економіки слідчого відділу Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві.

З 2002 року по 2003 рік — слідчий слідчого відділу Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві, з 2003 року по 2006 рік начальник слідчого відділення 1-го ТВМ Деснянського РУ ГУМВС України в м. Києві.

З 2006 року по 2008 рік — заступник начальника управління — начальник відділу Подільського РУ ГУМВС України в м. Києві.

З 2008 року по 2010 рік — начальник управління з розслідування особливо тяжких злочинів у сфері економіки та службової діяльності Головного слідчого управління МВС України.

З травня по червень 2010 року — заступник начальника управління — начальник відділу 2-го відділу управління з розслідування особливо тяжких злочинів у сфері економіки та службової діяльності Головного слідчого управління МВС України.

З червня 2010 року по січень 2011 року — заступник начальника управління — начальник відділу 3-го відділу управління з розслідування особливо тяжких злочинів у сфері економіки та службової діяльності Головного слідчого управління МВС України.

З 2011 року  по 2013 рік — заступник начальника управління розслідування тяжких злочинів у сфері господарської діяльності Головного слідчого управління МВС України.

З 2013 року по 2014 рік — заступник начальника Слідчого управління ГУМВС України в Київській області.

З 2014 року по 2016 рік — заступник начальника ГСУ МВС України.[4]

Засновник адвокатського об'єднання «Мамка та Партнери».

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Народний депутат України, член депутатської групи в парламенті «Платформа за життя та мир»[1]. На час виборів: партнер адвокатського об'єднання «Мамка та Партнери», член партії «Опозиційна платформа — За життя». Проживає в місті Києві[3].

У парламенті зайняв посаду заступника голови Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності[6]. Згодом став заступником голови Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушення законодавства України та зловживання службовим становищем президентом Української асоціації футболу (Федерації футболу України) і головою комітету з питань бюджету Верховної Ради України восьмого скликання Андрієм Павелком при вирішенні питання фінансування та реалізації бюджетної програми «Будівництво футбольних полів зі штучним покриттям в регіонах України» у 2017—2018 роках.[7]

Заступник члена Постійної делегації Верховної Ради України у Парламентській асамблеї ЄС — Східні сусіди (ПА ЄВРОНЕСТ).[8]

Депутатські групи дружби

[ред. | ред. код]

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Грузією.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Італійською Республікою.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Об'єднаними Арабськими Еміратами.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Ісламською Республікою Афганістан.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Південно-Африканською Республікою.  

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Королівством Бахрейн.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Державою Ізраїль.

Член групи з міжпарламентських зв'язків з Республікою Ірак.

Закордонні офіційні візити

[ред. | ред. код]
  • Фінляндія (2020 рік). Учасник семінару з питань парламентської доброчесності сприяння прозорості та зобов'язанням ведення обліку та звітності для членів парламентарів;
  • Франція (2021). Робоча поїздка у складі представників Комітету ВР з питань правоохоронної діяльності.

Наукова та викладацька діяльність

[ред. | ред. код]

У 2012 році здобув наукове звання кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 — Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза.[9]

У 2019 році — здобув наукове звання доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 — Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза.

З листопада по грудень 2016 року — доцент кафедри кримінального права та кримінології Національного університету державної фіскальної служби України.

З грудня 2016 року — професор кафедри кримінального права та кримінології Національного Університету Державної фіскальної служби України.

Автор 43 наукових праць, серед яких 1 монографія, 16 статей у виданнях, включених МОН України до переліку наукових фахових видань з юридичних наук, 5 статей у зарубіжних періодичних виданнях, 19 тез доповідей, опублікованих у збірниках матеріалів науково- практичних конференцій, круглих столів та 2 публікації, які додатково відображають наукові результати дисертації.[10]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений юрист України (1 грудня 2014) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю[11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Картка законопроекту - Законотворчість. itd.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 3 червня 2022.
  2. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №900/2014. Офіційне інтернет-представництво Президента України (ua) . Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
  3. ↑ а б Відомості про кандидата в народні депутати України [Архівовано 23 серпня 2019 у Wayback Machine.] cvk.gov.ua
  4. ↑ а б в Григорий Мамка [Архівовано 10 травня 2019 у Wayback Machine.] EconomistUA (рос.)
  5. ↑ Науковці України [Архівовано 23 серпня 2019 у Wayback Machine.] irbis-nbuv.gov.ua
  6. ↑ Парламент затвердив список своїх комітетів і їх склад. ХТО В ЯКОМУ [Архівовано 30 серпня 2019 у Wayback Machine.] Новинарня (29.08.2019)
  7. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 листопада 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  8. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 30 жовтня 2020.
  9. ↑ Мамка Григорій Миколайович. irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 12 травня 2020.
  10. ↑ Мамка, Григорій (2019). ЗАСАДИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: НАУКОВІ ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ (українською) . Ірпінь: ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ФІСКАЛЬНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ.
  11. ↑ Указ Президента України від 1 грудня 2014 року № 900/2014 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 23-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мамка_Григорій_Миколайович&oldid=42368696