Анрі Ланглуа — Вікіпедія

Анрі Ланґлуа
Henri Langlois
Дата народження	13 листопада 1914(1914-11-13)
Місце народження	Ізмір, Османська імперія
Дата смерті	13 січня 1977(1977-01-13) (62 роки)
Місце смерті	Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Національність	француз
Громадянство	Франція
Професія	історик кіно, архівіст
Alma mater	Кондорсе
IMDb	ID 0486581
Нагороди та премії
премія «Оскар» за видатні заслуги в кінематографі
Почесний Оскар (1974)
Анрі Ланглуа у Вікісховищі

Анрі́ Ланґлуа́ (фр. Henri Langlois; 13 листопада 1914(19141113), Ізмір, Османська імперія — 13 січня 1977, Париж) — французький історик кіно, архівіст, один із засновників Французької сінематеки та її директор протягом багатьох років.

Анрі Ланґлуа народився в Ізмірі (Оманська імперія, зараз Туреччина). Його батько був журналістом, мати, що мала американські корені, належала до сім'ї бостонських художників^[1]. Навчався в Ліцеї Кондорсе в Парижі, та, отримавши диплом бакалавра, працював журналістом.

У грудні 1935 році разом з Жоржем Франжю створив кіноклуб Кіногурток для перегляду й обговорення класичних творів німого кіно. Завдяки Кіногуртку, Ланґлуа познайомився з Жоржем Мельєсом, який згодом став першим хранителем Французької сінематеки^[1].

Офіційно Сінематека була заснована у 1936 році зусиллями Ланґлуа, Жоржа Франжю та Жана Мітрі́ як некомерційна організація, метою якої було збереження, реставрація і демонстрація фільмів.^[2] З часу створення Сінематеки Ланґлуа був її незмінним директором. У 1938 році він взяв участь у заснуванні Міжнародної федерації кіноархівів, а з 1939 року, після конгресу ФІАФ у Нью-Йорку, врахувавши заслуги Анрі Лаглуа у строенні Французької сінематеки, яка стала на той час найбільшим кіносховищем у Європі, його було обрано главою ФІАФ.

У післявоєнний час Анрі Ланґлуа став впливовою фігурою в колі молодих критиків і кінематографістів, що часто відвідували Сінематеку і які згодом сталі відомими, як «Нова хвиля» (фр. Nouvelle vague). Наголошуючи на впливі Ланґлуа, їх іноді називають «Дітьми Сінематеки» (фр. Les enfants de la cinémathèque).

У 1968-му напередодні студентських заворушень у Парижі французький міністр культури Андре Мальро спробував змістити Ланґлуа з поста директора Сінематеки. Дії Мальро викликали протест французьких і зарубіжних кінематографістів, включаючи діячів «Нової хвилі». Під тиском громадськості Мальро скасував своє рішення, і Ланґлуа залишився на посаді.

Ланґлуа як піонера архівної справи в кіно визнано одним з найвидатніших діячів в історії кінематографу.^[3] У 1974 році він удостоєний почесного «Оскара» за свою діяльність. Ім'я Ланґлуа носить площа в XIII окрузі Парижа.

З 2006 року на Міжнародному кінофестивалі кінематографічної спадщини у Венсенні вручається приз імені Анрі Ланґлуа^[fr].

У 1970 році було створено англомовний документальний фільм Henri Langlois. У 2005-му режисер Жак Рішар зняв ще один фільм про діяльність Ланґлуа — The Phantom of the Cinémathèque, що включає інтерв'ю з його друзями і колегами. З ігрових фільмів з ім'ям директора Сінематеки пов'язані «Вкрадені поцілунки» (1968), які режисер Франсуа Трюффо присвятив Ланґлуа, а також «Мрійники» (2003) Бернардо Бертолуччі, де використана кінохроніка травневих подій 1968 року.

• Roud, Richard (1983) A Passion for Films: Henri Langlois and the Cinematheque Francaise. London: Secker and Warburg; New York: Viking Press

• Ланґлуа Анри // Кино: Энциклопедический словарь / Гл. ред. С. И. Юткевич; Редкол.: Ю. С. Афанасьев, В. Е. Баскаков, И. В. Вайсфельд и др. — М. : Сов. энциклопедия, 1987. — 640 с., 96 л. ил. с.(рос.)

• Анрі Ланглуа на сайті IMDb (англ.)
• Анрі Ланглуа на сайті Find a Grave (англ.)
• Біографія Анрі Лаґлуа [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](англ.)