Бласко Нуньєс Вела — Вікіпедія
Бласко Нуньєс Вела | |
---|---|
Нині на посаді | |
Народився | 1490 Авіла, Кастильська Корона |
Помер | 18 січня 1546 Iñaquitod, віцекоролівство Перу, Іспанська імперія |
Відомий як | конкістадор, офіцер, політик |
Діти | Cristóbal Vela y Acuñad і Juan de Acuña Velad |
Релігія | католицтво |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Бласко Нуньєс Вела (ісп. Blasco Núñez Vela; 1490 — 18 січня 1546) — перший віце-король Перу[1], призначений іспанським королем Карлом V Габсбургом для наведення порядку в колонії та проведення нових колоніальних законів, що захищають права корінного населення Перу.
Бласко Нуньєс Вела народився 1490 року в сім'ї зі старого іспанського аристократичного роду. Був лицарем Ордену Сантьяго . Призначений корехидором Малаги та Куенки.
У березні 1542 року Бласко Нуньєс Вела був призначений віце-королем Перу для проведення нової політики захисту прав корінного населення Перу[2]. Для цього королем були прийняті нові закони, розроблені священиком Бартоломе де Лас Касасом, який був послідовним борцем за права корінного населення Перу, яке пригнічували конкістадори і перші іспанські переселенці. Користуючись віддаленням від влади, конкістадори нещадно експлуатували корінне населення з жахливою жорстокістю, найчастіше виправдовуючи свої дії тим, що ці народи язичники. Бласко Нуньєс Вела мав навести лад у Перу і припинити таке жорстоке поводження з людьми.
Для уведення нових законів та припинення непокори від конкістадорів у Перу Бласко Нуньєс Вела отримав широкі повноваження та використовував війська. Також до Перу з ним було відправлено так звану «Аудієнцію», тобто чиновників, слідчих та суддів.
У Ліму Бласко Нуньєс Вела прибув 17 травня 1544 року, де був прийнятий з королівськими почестями та приведений до присяги. Після розповсюдження новин про запровадження нових законів він зіткнувся з найжорстокішим опором місцевого чиновництва та духовенства. Спостерігаючи опозицію до його нових законів, він засумнівався в необхідності їх запровадження і вирішив приєднатися до ініціаторів написання листа місцевих іспанських землевласників до короля з проханням скасувати нововведення. Згодом він відмовився виступити з ініціативою такого листа. Опір місцевої влади погіршив його становище і він наказав взяти під варту свого попередника, колишнього губернатора Перу Крістобаля Вака де Кастро, а пізніше вислав його до Іспанії . У запалі розмови він був змушений також особисто заколоти кинджалом обвинуваченого ним у зраді Ільяна Суареса де Карвахаля . Смерть Ільяну де Карвахаля призвела до розриву Аудієнції з віце-королем. Аудієнція вважала, що може скористатися підтримкою Гонсало Пісарро, невдоволеного новими законами та очолити повстання, що почалося на той час. В результаті Бласко Нуньєс Вела був заарештований і взятий під варту, потім його відправили на острів Сан-Лоренсо для подальшого відправлення до Іспанії, на острові його було передано до рук судді Альвареса. Після відплиття з острова до Панами суддя Альварес відпустив Бласко Нуньєс Вела і за його наказом корабель повернув назад до Перу.
Бласко Нуньєс Вела висадився на узбережжя в Тумбес, зібрав армію і вирушив назустріч бунтівній армії конкістадорів. Тим часом Гонсало Пісарро на чолі з 1200 добре озброєних конкістадорів урочисто в'їхав до Ліми і був приведений до присяги Аудієнцією як тимчасовий губернатор Перу до призначення королем нового намісника. Обидві сторони заявляли про те, що вони діють від імені короля і представляють інтереси іспанської корони.
За Бласко Нуньєса Вела сталася одна з найбільших епідемій. У 1553 році вона згадується в книзі « Хроніка Перу» Сьєса де Леона :
"Розкажу тут про те, що [трапилося] у минулому [15] 46 році в цій провінції Кімбая. Коли віце-король Бласко Нуньєс Вела перебував в оточенні заворушень, викликаних Гонсало Пісарро та його поспішниками, по всьому королівству Перу пройшов загальний мор: що почався з Куско і поширився по всій землі, люди помирали у великій кількості. Хвороба розвивалася так: вражала головним болем, загострення супроводжувалося досить високою температурою, а потім біль від голови переходив до лівого вуха, і загострювалася так, що хворі помирали через 2-3 дні. Прийшов мор і до цієї провінції. "[3]
Бласко Нуньєс Вела в 1546 році направив свою армію з Сан-Мігеля, поряд з Кіто, сподіваючись на об'єднання з лояльними Нуньєсу військами. Похід супроводжувався постійними сутичками з індіанцями та прихильниками Гонсало Пісарро. Бласко Нуньєс Вела, підозрюючи своїх деяких соратників у зраді, був змушений стратити трьох офіцерів. Нуньєсу вдалося з'єднатися з військами, що його підтримують, а Пісарро тим часом зайняв Кіто. Після чого Пісарро військовою хитрістю вдалося виманити війська віце-короля на відкриту битву, в якій близько 700 солдатів Пісарро завдали нищівної поразки військам Нуньєса чисельністю 300—400 солдатів. Незважаючи на свій вік (Бласко Нуньєсу Вела на момент битви було 56 років), він відважно бився, і з честю загинув у цій битві. Після загибелі його тіло було обезголовлено, а голову було насаджено на спис і доставлено до столиці для демонстрації повної перемоги військ Пісарро.
Після смерті Бласко Нуньєса Вела влада Іспанії, побоюючись втрати нових колоній, ввела нові закони, що значно урізали права корінного населення Перу і повертали всю повноту влади та переваги конкістадорам та іспанським переселенцям.
Король Карл V Габсбург визнав поразку свого віце-короля, і визнаючи його заслуги прийняв його синів у лицарі, одного нагородивши Орденом Сантьяго, а іншого Орденом Алькантара .
- ↑ Cook, Alexandra Parma and Noble David (1991). Good Faith and Truthful Ignorance: A Case in Transatlantic Bigamy. Durham: Duke University Press. с. 21.
- ↑ Сьеса де Леон, Педро. Хроника Перу. Часть Первая. — Киев, 2008 (пер. А. Скромницкий). Архів оригіналу за 9 липня 2012. Процитовано 24 січня 2023.