Бруну Алвіш — Вікіпедія
Бруну Алвіш | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Повне ім'я | Бруну Едуарду Регуфі Алвіш | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Народження | 27 листопада 1981 (42 роки) | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Повуа-де-Варзін, Порту, Португалія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 189 см | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 81 кг | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | Португалія Бразилія | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | захисник | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
1992—1998 1998–1999 | «Варзім» «Порту» | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Бру́ну А́лвіш (порт. Bruno Alves, нар. 27 листопада 1981, Повуа-де-Варзін) — португальський футболіст, що грав на позиції центрального захисника. Виступав за низку європейських клубних команд та збірну Португалії. З червня 2022 року посідає посаду спортивного директора грецьког клубу АЕК (Афіни).
Футболіст року в Португалії (2009) та чемпіон Європи (2016). Входить в 10-ку лідерів в історії збірної Португалії за кількістю зіграних матчів, був учасником трьох чемпіонатів світу, трьох чемпіонатів Європи, а також одного Кубка конфедерацій.
Розпочав займатись футболом в команді рідного міста «Варзім», а потім потрапив в академію «Порту», за яку виступав до 2002 року. Однак до основної команди не пробився і наступні три сезони поспіль він виступав на правах оренди відповідно за «Фаренсе», «Віторію» з Гімарайнша і грецький «АЕК», куди його запросив Фернанду Сантуш, хороший знайомий Алвіша[1].
2005 року повернувся до «Порту» і вже за рік, у 2006 році, почав на постійній основі потрапляти до стартового складу його команди. Відіграв за основну команду клубу п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. Більшість часу, проведеного у складі «Порту», був основним гравцем захисту команди. Відіграв за клуб з Порту наступні п'ять сезонів своєї ігрової кар'єри. З 2006 по 2009 рік чотири рази поспіль вигравав разом з командою національний чемпіонат Португалії, також тричі ставав володарем Кубка Португалії та двічі Суперкубка країни.
3 серпня 2010 року «Порту» офіційно оголосив про те, що петербурзький «Зеніт» погодив умови про купівлю захисника за 22 мільйони євро[2]. 30 вересня 2010 року в матчі Ліги Європи 2010/11 проти свого колишнього клубу АЕК на 13-й хвилині відкрив рахунок своїм голам за «Зеніт»[3][4]. Всього відіграв за команду 71 матч в національному чемпіонаті і став чемпіоном Росії 2010 року.
5 червня 2013 року було оголошено про те, що португальський захисник покидає «Зеніт». Його новим клубом став турецький «Фенербахче»[5]. З ним він виграв чемпіонат, а також Суперкубок Туреччини.
6 червня 2016 року «Кальярі» оголосив про перехід Бруну Алвіша в італійський клуб. Угода розрахована на 2 роки[6]. 31 травня 2017 року італійський клуб оголосив про відхід Алвіша, а незабаром стало відомо, що він перебрався в шотландський «Рейнджерс»[7][8]. Протягом сезону відіграв за команду з Глазго 20 матчів в національному чемпіонаті.
Влітку 2018 року повернувся до Італії, де протягом трьох сезонів захищав кольори «Парми». Завершував ігрову кар'єру в сезоні 2021/22 виступами в Греції за «Аполлон Смірніс».
Протягом 2001—2004 років залучався до складу молодіжної збірної Португалії. На молодіжному рівні зіграв у 29 офіційних матчах, забив 3 голи.
Влітку 2004 року був у складі олімпійської збірної на літніх Олімпійських іграх 2004 року у Греції, де команда Бруну не зуміла вийти з групи, а він зіграв у всіх трьох матчах.
У червні 2007 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Португалії в товариській грі проти Кувейту (1:1)[9][10], а наступного року поїхав зі збірною на чемпіонат Європи 2008 року в Австрії та Швейцарії, де зіграв у одному матчі проти швейцарців (0:2)[11].
Після цього Алвіш був основним гравцем збірної у відборі на чемпіонат світу 2010 року. В матчі проти Албанії (2:1) він забив переможний гол[12], що дозволило Португалії досягти плей-оф. Там, у першій грі проти збірної проти Боснії і Герцеговини він забив єдиний гол у матчі[13]. Другий матч також закінчився мінімальною перемогою португальців, що дозволило їх команді кваліфікуватись на чемпіонат світу 2010 року у ПАР, де Алвес зіграв у всіх чотирьох матчах.
Через два роки був основним гравцем і на чемпіонаті Європи 2012 року в Україні та Польщі. Там у півфінальній грі Бруну Алвіш не забив вирішальний післяматчевий пенальті[14], через який Португалія змушена була покинути турнір. Натомість на наступному великому турнірі, чемпіонаті світу 2014 року, Португалія виступила вкрай невдало, не зумівши вийти з групи, а Алвіш зіграв у двох матчах[15].
Найвдалішим для Алвіша став наступний чемпіонат Європи 2016 року у Франції. На цьому турнірі Бруну з командою вперше в історії став чемпіоном Європи, щоправда сам футболіст зіграв на турнірі лише у півфіналі проти Уельсу через пошкодження Пепе[16]. Натомість основним Бруну Алвіш був на Кубоку конфедерацій 2017 року у Росії[17], зігравши у трьох матчах і ставши бронзовим призером турніру. Наступного року він був включений і в заявку збірної на чемпіонат світу 2018 року у Росії[18].
Після мундіалю 2018 року перестав отримувати виклики до національної команди. Всього провів у формі головної команди країни 96 матчів, забивши 11 голів.
Сезон | Команда | Чемпіонат | Національний кубок | Континентальні кубки | Інші змагання | Усього | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ліга | Ігор | Голів | Ігор | Голів | ||
1999–00 | «Порту» Б | 2Д (ІІІ) | 4 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 4 | 0 |
2000–01 | 2Д (ІІІ) | 36 | 6 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 36 | 6 | |
2001–02 | 2Д (ІІІ) | 17 | 2 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 17 | 2 | |
Усього за «Порту» Б | 57 | 8 | 57 | 8 | |||||||||||
2001–02 | «Фаренсе» | ПЛ | 15 | 0 | - | - | - | - | - | - | - | - | - | 15 | 0 |
2002–03 | СЛ (ІІ) | 31 | 3 | КП | 2 | 0 | - | - | - | - | - | - | 33 | 3 | |
Усього за «Фаренсе» | 46 | 3 | 2 | 0 | 48 | 3 | |||||||||
2003–04 | «Віторія» (Гімарайнш) | ПЛ | 25 | 1 | КП | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 26 | 1 |
2004–05 | АЕК | АЕ | 27 | 0 | КГ | 10 | 1 | КУЄФА | 5 | 0 | - | - | - | 42 | 1 |
2005–06 | «Порту» | ПЛ | 7 | 0 | КП | 1 | 0 | ЛЧ | 3 | 0 | - | - | - | 11 | 0 |
2006–07 | ПЛ | 28 | 2 | КП | 0 | 0 | ЛЧ | 8 | 0 | СП | 0 | 0 | 36 | 2 | |
2007–08 | ПЛ | 27 | 2 | КП+КЛ | 3+0 | 0 | ЛЧ | 8 | 0 | СП | 1 | 0 | 39 | 2 | |
2008–09 | ПЛ | 30 | 5 | КП+КЛ | 4+1 | 0 | ЛЧ | 10 | 1 | СП | 1 | 0 | 46 | 6 | |
2009–10 | ПЛ | 27 | 5 | КП+КЛ | 5+2 | 0 | ЛЧ | 8 | 1 | СП | 1 | 1 | 43 | 7 | |
Усього за «Порту» | 119 | 14 | 16 | 0 | 37 | 2 | 3 | 1 | 175 | 17 | |||||
2010 | «Зеніт» | ПЛ | 14 | 0 | КР | 2 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 2[19]+7 | 0+1 | - | - | - | 25 | 1 |
2011–12 | ПЛ | 36 | 0 | КР | 3 | 0 | ЛЧ | 5 | 0 | СР | 1 | 0 | 45 | 0 | |
2012–13 | ПЛ | 21 | 1 | КР | 2 | 1 | ЛЧ+ЛЄ | 5+1 | 0 | СР | 1 | 0 | 30 | 2 | |
Усього за «Зеніт» | 71 | 1 | 7 | 1 | 20 | 1 | 2 | 0 | 100 | 3 | |||||
2013–14 | «Фенербахче» | СЛ | 25 | 2 | КТ | 0 | 0 | ЛЧ | 4 | 0 | СТ | 1 | 0 | 30 | 2 |
2014–15 | СЛ | 24 | 0 | КТ | 5 | 1 | - | - | - | СТ | 1 | 0 | 30 | 1 | |
2015–16 | СЛ | 26 | 1 | КТ | 3 | 0 | ЛЧ+ЛЄ | 2+10 | 0 | - | - | - | 41 | 1 | |
Усього за «Фенербахче» | 75 | 3 | 8 | 1 | 16 | 0 | 2 | 0 | 101 | 4 | |||||
2016–17 | «Кальярі» | A | 36 | 1 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 37 | 1 |
2017–18 | «Рейнджерс» | ШПЛ | 20 | 1 | КШ+КЛ | 2+3 | 0+1 | ЛЄ | 0 | 0 | - | - | - | 25 | 2 |
2018–19 | «Парма» | A | 33 | 4 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 33 | 4 |
2019–20 | A | 33 | 0 | КІ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | - | 34 | 0 | |
2020–21 | A | 19 | 1 | КІ | 0 | 0 | - | - | - | - | - | - | 19 | 1 | |
Усього за «Парму» | 85 | 5 | 1 | 0 | - | - | - | - | 86 | 5 | |||||
2021–22 | «Аполлон Смірніс» | СЛ | 15+4[20] | 0+0[20] | КГ | 1 | 0 | - | - | - | - | - | 20 | 0 | |
Усього за кар'єру | 580 | 37 | 52 | 4 | 78 | 3 | 7 | 1 | 717 | 45 |
- Збірна Португалії
- «Порту»
- Чемпіон Португалії: 2005-06, 2006-07, 2007-08, 2008-09
- Володар кубка Португалії: 2005-06, 2008-09, 2009-10
- Володар Суперкубка Португалії: 2006, 2009
- «Зеніт»
- Чемпіон Росії: 2010, 2011-12
- Володар Суперкубка Росії: 2011
- «Фенербахче»
- Чемпіон Туреччини: 2013-14
- Володар Суперкубка Туреччини: 2014
Алвеш — син бразильського футболіста Вашингтона[it], який виступав у Португалії, і португальської матері, яка працювала швачкою. Обидва брата Бруну, Жералду[en] і Жуліу[en], також є футболістами[1][21]. Дядько Бруну, Жералдо Клеофас Діас Алвес (на прізвисько Жералдо Ассовіадор), був одним з найяскравіших бразильських гравців середини 1970-х років. Встигнувши зіграти до 22 років 7 матчів за національну збірну Бразилії, Жералдо помер під час операції на мигдалинах від анафілактичного шоку у середині 1976 року.
Алвеш одружений. Дружина Хут. У пари двоє дітей — син Леонарду і донька Адріана[1].
- ↑ а б в Бруну Алвеш: «Їхати в Росію пораджу навіть Кріштіану Роналду» [Архівовано 2010-08-28 у Wayback Machine.]
- ↑ Press Statement FC Porto [Архівовано 2010-08-14 у Wayback Machine.](англ.) Site oficial do FC Porto 3.08.2010.
- ↑ Zenit — AEK — 4:2 [Архівовано 5 жовтня 2010 у Wayback Machine.](англ.) UEFA 30.09.2010.
- ↑ Зеніт — АЕК — 4:2 [Архівовано 24 вересня 2010 у Wayback Machine.] Офіційний сайт ФК «Зеніт» 30.09.2010.
- ↑ «Зеніт» підтвердив перехід Алвеша у «Фенербахче». Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 26 травня 2018.
- ↑ «Кальярі» підтвердив перехід Бруну Алвеша — Чемпіонат. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 26 травня 2018.
- ↑ «Кальяри» оголосив про відхід Бруну Алвеша. www.одному.com. Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 31 травня 2017.
- ↑ Бруну Алвеш перейшов в «Рейнджерс». Архів оригіналу за 17 жовтня 2017. Процитовано 26 травня 2018.
- ↑ Scolari names uncapped trio in Portugal squad [Архівовано 20 жовтня 2012 у Wayback Machine.]; ESPN Soccernet, 22 May 2007
- ↑ Portugal cede empate com o Kuwait [Portugal allow Kuwait draw] (Portuguese) . Mundo Português. 5 червня 2007. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 15 листопада 2017.
- ↑ Yakin goals send hosts out on a high. UEFA. 16 червня 2008. Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 22 червня 2017.
- ↑ Alves is king as Portugal prevail [Архівовано 30 листопада 2009 у Wayback Machine.]; UEFA, 6 June 2009
- ↑ Portugal salva los muebles ante Bosnia [Portugal save their bacon against Bosnia]. Marca (Spanish) . 14 листопада 2009. Архів оригіналу за 27 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
- ↑ Spain survive test of nerve to reach final. UEFA. 27 червня 2012. Архів оригіналу за 28 вересня 2019. Процитовано 28 червня 2012.
- ↑ Portugal World Cup 2014 squad. The Daily Telegraph. 2 червня 2014. Архів оригіналу за 16 червня 2018. Процитовано 26 червня 2014.
- ↑ Antevisão da meia-final: Portugal – País de Gales [Semi-final preview: Portugal – Wales] (Portuguese) . UEFA. 5 липня 2016. Архів оригіналу за 9 липня 2016. Процитовано 6 липня 2016.
- ↑ Portugal omits Euro 2016 standouts Eder, Renato Sanches for Confederations Cup. Sports Illustrated. 25 травня 2017. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 21 червня 2017.
- ↑ Nearly half Portugal's Euro squad to miss World Cup. Special Broadcasting Service. 17 травня 2018. Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 17 травня 2018.
- ↑ У плей-оф.
- ↑ а б Регулярний сезон + Плей-аут
- ↑ Бруну Алвеш: «Халк цілком може переїхати до Петербурга». Архів оригіналу за 29 листопада 2011. Процитовано 26 травня 2018.
- Бруну Алвіш на сайті ФІФА (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Бруну Алвіш на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Бруну Алвіш на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
- Бруну Алвіш на сайті Soccerbase (англ.)
- Бруну Алвіш на сайті УЄФА (англ.) (фр.) (нім.) (рос.) (італ.) (ісп.) (порт.)
- Бруну Алвіш на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
Це незавершена стаття про футболіста. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |