Габріеле д'Аннунціо — Вікіпедія

Габрієле Д'Аннунціо
італ. Gabriele D’Annunzio
Д'Аннунціо у 1922
Ім'я при народженні	Габріеле Рапаньєтта
Псевдо	Габрієле Рапаньєтта
Народився	12 березня 1863(1863-03-12) Абруццо в місті Пескара.
Помер	1 березня 1938(1938-03-01) (74 роки) власна садиба Віттореале на озері Гарда (Ломбардія). ·ускладнення інсульту
Поховання	Vittoriale degli italianid
Країна	Королівство Італія
Місце проживання	Італія
Діяльність	поет, прозаїк, драматург, політичний діяч.
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца і Convitto Nazionale Cicogninid
Знання мов	італійська[1][2]
Учасник	Перша світова війна
Членство	Королівська академія французької мови і літератури Бельгії (1 березня 1938)[3] і Академія делла Круска
Роки активності	1915 — 1938
Magnum opus	Il Piacered, Le vergini delle rocced, Francesca da Riminid, The Intruderd і The Dream of a Spring Morningd
Титул	Prince of Montenevosod
Посада	член Палати депутатів Королівства Італіяd[4]
Військове звання	лейтенант-полковник і рядовий
Партія	Historical Rightd, Historical Far Leftd і Italian Nationalist Associationd
Конфесія	атеїзм
У шлюбі з	Maria Hardouind
Діти	Mario D'Annunziod, Gabriellino D'Annunziod, Ugo Veniero D'Annunziod, Renata D'Annunziod і Gabriele Cruillasd
Автограф
Нагороди	орден Почесного легіону Суверенний військовий Орден Госпітальєрів Святого Івана Єрусалимського, лицарів Родосу і Мальти медаль «За військову доблесть»
IMDb	ID 0195339
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Габріеле д'Аннунціо (італ. Gabriele D'Annunzio італійською: [ɡabriˈɛːle danˈnuntsjo], псевдонім, справжнє прізвище Рапаньєтта (Rapagnetta); 12 березня 1863, Пескара, провінція Абруццо — 1 березня 1938) — італійський драматург, поет, політичний діяч італійського націоналістичного та профашистського напрямку.

Навчання і становлення як особи припало на роки пошуків у суспільстві Італії, щойно об'єднаної в єдину державу після століть розмежованих італійських князівств. Як висловився один політичний діяч того часу: «Італія вже єдина держава, справа тепер зробити єдину націю». У ці часи Габріеле поділяв захоплення італійським націоналізмом, відновленням міфічної величі Італії тощо.

Д'Аннунціо ще до початку 20 століття мав репутацію найвідомішого італійського літератора. Перше російське видання Д'Аннунціо вийшло з друку 1893 року (переклад роману «Цнотливий»). Цікаво, що перше видання збірки творів письменника в Російській імперії вийшло у світ в Україні (Київ, 1904 рік). На той час він мав шалену популярність і як письменник, і як драматург. Вистава про трагічне кохання «Франческа да Ріміні» за драмою Д'Аннунціо справила сильне враження на молоду Віру Холодну, майбутню зірку німого кіно.

З роками письменник переходить у політику. У 1915—1918 він брав участь у Першій світовій війні (в авіації, пізніше в піхоті). Після закінчення війни — один із лідерів італійського націоналістичного руху, пов'язаного з народженням фашизму. З 1919 року підтримував Беніто Муссоліні.

Серед найрішучіших політичних вчинків — провід у військовому захопленні югославського міста Рієка (італійці називали його Фіуме). Д'Аннунціо оголосив себе військовим керманичем і був фактично диктатором загарбаної «республіки Фіуме» з 12 вересня 1919 до грудня 1920 року.

Габріеле д'Аннунціо був серед прихильників італійських фашистів, виправдовував їхні колоніальні наміри й загарбання в Абісинії (тепер Ефіопія). Він отримав від лідерів італійського фашизму титул князя (у 1924) і посаду голови Королівської академії наук Італії (у 1937).

Д'Аннунціо помер у 1938 від ускладнень інсульту у власній садибі Віттореале на озері Гарда (Ломбардія). Політичний режим Муссоліні влаштував йому величне поховання.

Габрієле д'Аннунціо роками мав близькі стосунки з маркізою Касаті, відомою особою й іконою доби декадансу. Багата й ексцентрична в поведінці, Луїза Касаті дивувала багатими вечірками, чудернацькими сукнями й учинками, носила живих змій замість коштовностей. Маркіза була першою у світі католичкою, що отримала від Ватикану дозвіл на розірвання офіційного шлюбу з чоловіком, з яким давно не жила. Вона була меценаткою та моделлю багатьох художників, серед яких Кес ван Донген, Жан Кокто, Джакомо Балла, Ігнасіо Сулоага, Павло Трубецький, Джованні Болдіні тощо.

• Primo vere («Весна», 1879),
• Canto novo («Нова пісня», 1882),
• Poema paradisiaco (1893),
• Laudi del cielo, del mare, della terra e degli eroi (1903—1912):
  • Maia (Canto Amebeo della Guerra),
  • Elettra,
  • Alcyone,
  • Merope,
  • Asterope (La Canzone del Quarnaro).
• Ode alla nazione serba (1914)

• Трилогія «Романи Троянди»:
  • Il piacere («Насолода» , 1889),
  • Giovanni Episcopo («Джованні Епіскопо», 1891; екранізація 1947),
  • L'innocente («Невинний», 1892; екранізація]] Л. Вісконті — 1976).
• Il trionfo della morte («Тріумф смерті», 1894) — фантастичний роман.
• Le vergini delle rocce («Діви скель», 1895).
• Il fuoco («Полум'я», 1900).
• Forse che sì forse che no («Можливо, так, можливо, ні», 1910).
• La Leda senza cigno («Леда без лебедя», 1912).

• La città morta («Мертве місто», 1899),
• La Gioconda («Джоконда», 1899),
• Francesca da Rimini («Франческа да Ріміні», 1902),
• L'Etiopia in fiamme (Ефіопія у полум'ї 1904),
• La figlia di Jorio («Дочка Йоріо», 1904),
• La fiaccola sotto il moggio («Смолоскип», 1905),
• La nave («Корабель», 1908),
• Fedra («Федра», 1909).

• Notturno,
• Le faville del maglio,
• Le cento e cento e cento e cento pagine del Libro Segreto di Gabriele d'Annunzio tentato di morire o Libro Segreto.

• Gabriele D'Annunzio: Defiant Archangel by J.R. Woodhouse (2001, ISBN 0-19-818763-7)
• D'Annunzio: The First Duce by Michael A. Ledeen (ISBN 0-7658-0742-4)
• Dannunzio: The Poet As Superman by Anthony Rhodes (ISBN 0-8392-1022-1)
• Gabriele D'Annunzio: The Dark Flame by Paolo Valesio (trans. by Marilyn Migiel, ISBN 0-300-04871-8)
• D'Annunzio and the Great War by Alfredo Bonadeo (Fairleigh Dickinson University Press, 1995, ISBN 0-8386-3587-3)
• Biographical Dictionary of the Extreme Right Since 1890 edited by Philip Rees (1991, ISBN 0-13-089301-3)
• The Appeal of Fascism: A Study of Intellectuals and Fascism 1919—1945 by Alastair Hamilton (London, 1971, ISBN 0-218-51426-3)
• Лев Троцкий. Кое-что о философии сверхчеловека [Архівовано 15 квітня 2010 у Wayback Machine.]
• Поезія Габріеле д'Аннунціо [Архівовано 30 січня 2020 у Wayback Machine.] (укр.)
• Леся Украинка. Два направления в новейшей итальянской литературе [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Жизнь. — 1900. — № 7. — С. 187—214.

Політ над Віднем

• Д’Аннунціо Ґабрієле // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 502. — ISBN 966-692-578-8.
• д'Аннунціо // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
• Д'Аннунціо про телегонію [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
• Олег Коцарев: Ґ. Д'Аннунціо — автор вишуканої літератури та власної «республіки» [Архівовано 27 червня 2015 у Wayback Machine.]
• Бібліографія Габріеле д'Аннунціо в італійській базі фантастики «Catalogo SF, Fantasy e Horror, A cura di Ernesto VEGETTI, Pino COTTOGNI ed Ermes BERTONI» (Indice Cronologico per Autore) [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.]
• Бібліографія Габріеле д'Аннунціо в Енциклопедії наукової фантастики під редакцією Пітера Нікколса, Джона Клюта та Дейва Ленгфорда [Архівовано 11 листопада 2014 у Wayback Machine.]
• Бібліографія Габріеле д'Аннунціо у міжнародній базі фантастики «The Internet Speculative Fiction Database» [Архівовано 2 липня 2020 у Wayback Machine.]
• The Charter of Carnaro (англ.)